Выводы:Кінець XX– початок XXI століть позначився поглибленням кооперації між країнами, інтернаціоналізацією світового господарського життя. Значно прискорилась глобалізація економіки, коли ринки капіталу, технологій, товарів, праці ставали все більш взаємозалежними й інтегрованими в мережу ТНК. З огляду на це, багато вчених стверджують про настання ери транснаціональної економіки – якісно нового етапу інтернаціоналізації господарського життя, що являє собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК 3,24. ТНК постійно концентрують зусилля на встановленні нових зв’язків у виробництві, розробці, дизайні, товарній універсалізації і ефективному маркетингу. Вони спрямовані на експансію, намагаються проникнути на нові ринки, виступають за єдині ліберальні правила господарської діяльності, а також слугують важливим інструментом глобалізації ринків шляхом розширення інформаційної інфраструктури 1,93. ТНК можна розглядати як економічно єдину систему угруповання підприємств, які здійснюють свою діяльність у багатьох країнах, керуються і контролюються як правило з єдиного центру і складаються з материнської компанії, дочірніх підприємств, філіалів та відділень. Глобалізація світової економіки вимагає як від окремих компаній, так і від країн поглиблення спеціалізації. ТНК за ступенем мобільності, здатністю до зміни організаційних структур, швидкістю впровадження останніх досягнень НТП набагато перевищують національні та регіональні форми господарювання. Вони сприяють суттєвим структурним перетворенням в приймаючих країнах, активно впливають на експортно-імпортні операції, розвиток виробничого та науково-технічного співробітництва, визначають місце країни в міжнародному поділі праці 2,35. У розвитку конкурентних стратегій ТНК виділяють два основних періоди: 1) до 70-х років транснаціональні компанії вели бізнес переважно через свої філії в різних країнах, які здійснювали оперативну діяльність автономно, максимально враховуючи особливості національних ринків, на яких вони оперували. При цьому централізовано координувалися головними офісами ТНК, як правило, функції фінансів, передача технологій, експорт; 2) з 70-х років, відбуваються значні зміни в характері конкуренції, яка набуває рис глобальної конкуренції, за якої найбільші ТНК конкурують між собою на глобальному ринку, а не на окремих національних ринках 4, 147. У таких умовах стратегія ТНК формується під впливом наступних чинників: вартість ресурсів; рівень оподаткування; очікувана динаміка відсоткових ставок, курси валют, умови кредитування та фінансування експортних операцій у кожній країні, де розміщені підрозділи ТНК. Конкурентні переваги ТНК на сучасному етапі є: 1) можливість акумулювання фінансових та інших ресурсів для здійснення стратегічних дій, спрямованих на розширення частки ринку в певній країні чи у світі загалом; 2) широка збутова мережа ТНК, яка зосереджена у багатьох країнах світу та створює можливості для стабільного збуту продукції, економії на масштабах; 3) можливість використання своєї торгової марки для здійснення нових видів діяльності, зменшуючи таким чином, витрати на рекламу та просування товару на новий ринок; 4) значні досягнення у науково-дослідній сфері, у впровадженні останніх досягнень науки та техніки у виробництво. На ТНК діють як національні, так і глобальні конкурентні сили. У глобальному масштабі конкурентами ТНК можуть бути інші багатонаціональні компанії. Національні конкурентні сили представлені товаровиробниками країни, на ринок якої прагне проникнути ТНК. Розробка стратегії компанії з урахуванням конкурентних сил, які діють на ТНК, полягає у необхідності (а) захисту компанії від вищезгаданих конкурентних сил, (б) спрямуванні їх у вигідному для компанії напрямі та (в) створенні переваг для компанії у довгостроковому періоді. ТНК, як правило, робить вибір між стратегією здійснення самостійної діяльності та стратегією використання різних форм співпраці з місцевими виробниками, аж до їх придбання. При прийнятті рішення про вибір стратегії ТНК має оцінити оптимальний розмір виробництва, витрати на переміщення продукції, співвідношення міжнародних і національних конкурентів, їх унікальні можливості. У галузях з високим рівнем рентабельності ТНК відчує найбільший спротив з боку вже діючих на цьому ринку компаній, особливо з боку інших ТНК. За умов глобалізації ТНК використовують нові типи стратегій, що визначаються як глобальні. Глобальні стратегії формуються під впливом соціально-економічних умов у різних країнах та культурних особливостей, що існують на певних ринках. Для діяльності на глобальних ринках ТНК може обрати одну або низку стратегічних можливостей, зокрема: 1) Підтримання найнижчих витрат на виробництво та збут продукції порівняно з конкурентами. У разі вибору такої стратегії компанія координує діяльність у різних країнах з метою мінімізації своїх витрат. 2) Стратегія підтримання найнижчої ціни на продукт порівняно з конкурентами в кожній країні, де оперує компанія. 3) Стратегія глобальної диференціації, за якої продукція компанії характеризується певними рисами, що відрізняють її від продукції конкурентів у різних країнах. 4) Стратегія глобального фокусування, яка полягає у визначенні однієї і тієї ж ринкової ніші як фокусу діяльності компанії в різних країнах. 5) Підтримка виробництва в одній країні та експорт товарів на інші національні ринки через власну збутову мережу або інші канали збуту. 6) Надання ліцензій на технологію чи на виробництво та реалізацію продукції компанії, за яких її доходи на певному ринку формуються за рахунок роялті від використання технології або торговельної марки компанії 4, 156. Багаторічний досвід функціонування ТНК засвідчив недоцільність застосування ідентичної конкурентної стратегії для національних ринків з істотно відмінними умовами ведення бізнесу. Виникла необхідність адаптації основної конкурентної стратегії (найнижчих витрат, диференціації, фокусування) до умов ринку і потреб споживачів у кожній з країн, тобто використання багатонаціональної стратегії. В умовах багатонаціональної стратегії філії ТНК стають більшою мірою незалежними від материнської компанії у здійсненні виробничої та збутової політики, виробництво адаптується до місцевих потреб, постачальниками стають місцеві виробники. ТНК може також використовувати стратегію багатонаціональної диверсифікації, яка полягає у розширенні видів її діяльності. Прийняттю рішення про використання такої стратегії передує оцінка привабливості певного виду бізнесу компанії та аналіз соціально-економічних умов країн, у яких впроваджуватиметься цей бізнес. Головними мотивами виходу ТНК на український ринок є: завоювання нових ринків збуту, використання українських факторів виробництва, бажання диверсифікації діяльності між значною кількістю ринків, традиційні економічні зв’язки між компаніями та схожі характеристики середовищ країн СНД, підвищення прозорості процесу приватизації; до головних перешкод на шляху інвестиційної діяльності світових ТНК в Україні можна віднести: неврегульованість та нестабільність правової бази, недосконалість податкової системи та значний податковий тиск, високий рівень бюрократії і корумпованості посадових осіб, низький платоспроможний попит українських споживачів, неефективність судової влади, повільний розвиток фондового ринку.