Управління ризиком в умовах невизначеності. Особливості проведення маркетингової політики і прийняття стратегічних рішень.

Содержание:Вступ  3 1. Поняття ризику і невизначеності в економіці   5 2. Управління ризиком в умовах невизначеності 6 3. Особливості проведення маркетингової           10 політики і прийняття стратегічних рішень            10 Висновки       14 Список використаної літератури    16

Вступление:Хто пробує проникнути глибше від поверхні, – відзначає Й. Уайльд, – той іде на ризик”. У старому енциклопедичному словнику Брокхауза (Санкт-Петербург, 1885) дається таке пояснення ризикованих операцій у бізнесі: „Це догово-ри, виконання яких контрагентами ставиться в залежність від події, про яку зо-всім нічого не відомо, відбудеться вона чи не відбудеться, або ж від події неми-нучої, але момент настання якої не може бути точно визначений”. У бізнесі дуже багато подій, настання чи ненастання яких може призвести до втрат великих фінансових коштів. Можна знайти гроші, чітко їх рахувати і витрачати, а потім втратити, якщо менеджер не передбачить вірогідності тих чи інших подій. Досвід ринкових країн свідчить, що коли правильно будувати біз-нес і враховувати якнайбільше найнесприятливіших подій, то можна дійсно управляти ризиком, хоч і не зі 100-відсотковою гарантією. Наукові уявлення щодо ризику складалися поетапно. Це явище почали вивчати статистики, економісти, юристи, математики. Потім сформувались на-укові теорії: ігор, ймовірностей, дослідження операцій, катастроф, соціальної психології ризику. Поняття ризику з'явилося у військових, економічних, демо-графічних, медичних, біологічних, правових та інших дисциплінах. Приблизно з 60-х років XX ст. ризик став предметом міждисциплінарних досліджень. У країнах з розвинутою ринковою економікою існує багато довідників та солід-них досліджень стосовно ризику в бізнесі. У США, наприклад, в усіх спеціалі-зованих часописах типу „Фортун” чи „Бізнес уік” є спеціальні рубрики, присвя-чені проблемам ризику в інвестиціях, кредитуванні тощо. Практично всі великі фінансові фірми безкоштовно випускають методичні поради з різних питань комерційного та інших видів ризику. У нашій практиці донедавна вважалося, що планова економіка та ризик – поняття несумісні. Тому ця важлива категорія на багато десятиріч майже зник-ла з поля зору науки та практики управління. Однак в останні роки умови фун-кціонування економіки, тенденції її розвитку докорінно змінились. Ускладню-ється фінансова й комерційна робота на підприємствах, посилюється конкурен-ція, зростає невизначеність ситуації тощо. У цих умовах менеджери зобов'язані знаходити і пропонувати найбільш раціональні способи подолання ризику, за-побігати пов'язаним з ним втратам.

Выводы:Жодна жива істота, окрім людини, не спроможна цілком свідомо піти на ризик, навіть смертельний, в ім’я істини і любові. І підтвердженням тому є долі тисяч мучеників усіх часів і народів, що являють собою унікальний феномен даного явища в історії. Будь-яка сфера людської діяльності, особливо економіка та підприємниц-тво, обтяжені ризиком, який породжується невизначеністю, конфліктами, мін-ливістю цілей у часі тощо. Проблема невизначеності та конфлікту іманентно притаманна економіці. Це зумовлюється, зокрема, тим, що сам економічний процес націлений у майбутнє. У той же час суспільство складається з багатьох суб’єктів та інституцій, а для людей характерні різна ментальність, відмінні цілі та неоднакова вдача. В економічній діяльності та підприємництві негаразди нерідко виникають як по горизонталі, так і по вертикалі управління: мають місце суперечності та конфлікти, незбіг інтересів, діють дестабілізуючі чинники, існує множинність цілей, конкуренція та ін. Зазначимо, що постулат стосовно наявності критерію оптимальності функціонування економічної системи (цілепокладання), на нашу думку, має бути доповнений постулатом щодо невизначеності й неєдиності цього критерію, об’єктивної необхідності формування та застосування механіз-му його уточнення і коригування в процесі функціонування системи. Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в економіці нечасто. Більшість чинників, котрі спричиняють ризик, є слабо прогнозованими і неповністю контрольованими; їх неможливо усунути цілком, а тому навіть ефективні, на перший погляд, рішення можуть призвести до невдачі чи відхилення від обраних цілей. Зазначимо, що навіть бездіяльність в економічному бутті обтяжена ризиком – ризиком невикористаних можливостей („закопаних талантів”). Ризик – це передусім вибір, дії, котрі ми повинні здійснити, маючи далеко не повну інформацію, а також залежно від ситуації, від наших уявлень та наявної свободи вибору. Аналізувати, ідентифікувати, оцінювати та оптимізувати ступінь економічного ризику необхідно: •   перед прийняттям стратегічних, інноваційних, інвестиційних і так-тичних рішень; •   для стабілізації структури портфеля; •   для профілактичної діагностики портфеля, котра проводиться од-ночасно з інвентаризацією, аудитом тощо; •   для управління наданим портфелем (трастові компанії); •   за необхідності одержання чи надання кредитів і залучення інвес-тиційних коштів; •   здійснюючи прогнозування кон’юнктури ринку та аналізуючи по-ведінку сторін; •   у маркетингових дослідженнях стосовно товарів і послуг, що виро-бляються та надаються, у прогнозуванні попиту, в процесі аналізу поведінки споживачів, конкурентів; •   для пошуку аргументів у конфліктних ситуаціях; •   в аудиторській діяльності; •          під час надання консалтингових послуг тощо.

Литература:1.  Большаков А. С. Моделирование в менеджменте: Учеб. пособие. — М.: Информ.-изд. дом «Филинъ», Рилант, 2000. — 464 с. 2.  Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. — К.: ЦУЛ, 2002. — 420 с. 3.  Вітлінський В. В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті. — К.: ТОВ «Борисфен-М», 1996. — 336 с. 4.  Вітлінський В. В., Верченко П. І. Аналіз, моделювання та управлін-ня економічним ризиком: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 292 с. 5.  Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих реше-ний: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 256 с. 6.  Ларионов А. П., Юрченко Т. И. Экономико-математические методы в планировании. — М.: Высш. шк., 1984. — 245 с. 7.         Рапопорт Б. М. Оптимизация управленческих решений. — М.: ТЕИС, 2001. — 264 с.