Правове регулювання концесійних договорів в Україні та країнах ЄС

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Правове регулювання концесійних договорів в Україні 6 1.1. Становлення концесії в зобов’язальному праві 6 1.2 Сучасні концесійні угоди: об’єкти, суб’єкти, класифікація 11 1.3 Розвиток договору концесії в Україні 28 Розділ ІІ Правове регулювання концесійних договорів в країнах ЄС 37 2.1 Особливості міжнародно-правового регулювання правовідносин між державою-реципієнтом і іноземним інвестором у рамках концесійної угоди 37 2.2. Розвиток конвенційної діяльності і конвенційного права в зарубіжних країнах 44 Розділ ІІІ Правове регулювання конвенційних договорів: порівняльний аналіз 54 3.1 Участь держави Україна у концесійних відносинах 54 3.2 Договір комерційної концесії: аналіз зарубіжного досвіду і тенденції розвитку в Україні 63 Висновок 74 Література 78

Вступление:Актуальність теми. Сучасний етап розвитку міжнародних економічних зв'язків, зростання взаємозалежності держав, в першу чергу, характеризується концентрацією міжнародних контактів у галузі переміщення капіталів і технологій. Залучення іноземних інвестицій у вигляді сучасних технологій, "ноу-хау", управлінського досвіду, а також отримання доступу до транснаціональної торгівельної мережі має велике значення для розвитку національного господарства всіх країн світу. Як засвідчує іноземний досвід, однією з поширених форм прямих іноземних інвестицій є участь іноземної компанії в освоєнні природних ресурсів держави перебування, тобто, концесійна діяльність. У спеціальній літературі під концесіями, як правило, розуміють довгострокову форму здійснення інвестицій, що заснована на наданні державою інвестору права розробляти природні ресурси або здійснювати будь-яку іншу господарську діяльність, монополізоване державою. Нині найбільшого поширення набула концесійна діяльність у Франції у таких секторах економіки, як: водопостачання (75% концесій), утилізація збору сміття (50% концесій), місцевий транспорт та автошляхи. Окрім Франції, концесійну систему широко використовують 120 країн світу, більшість із яких застосовує її в нафтогазовій галузі економіки (США, Норвегія, Австралія, Велика Британія та ін.). Взагалі, об'єктами концесії в зарубіжних країнах є: а) об'єкти державної власності; б) природні ресурси; в) публічні служби та г) монополії держави на окремі види діяльності. Ці чотири складові, відповідно до законодавства, наприклад США, Канади, Австралії, країн ЄС, становлять особливу, публічно-правову власність, що належить суспільству в цілому і нікому зокрема. Концесійні договори в цих країнах укладаються державою тільки на вказані об'єкти. Виходячи з історичного розвитку та сучасності концесійної діяль¬ності, можна виокремити риси, які були притаманні їй у різні періоди. Так, концесії завжди були делегуванням державою та (або) муніципальними органами приватним підприємцям своїх виключних повноважень щодо експлуатації промислових, природних об'єктів, які мали важливе економічно-соціальне значення і були нею монополізовані. З часів виникнення концесійної діяльності спостерігається постійність її спрямованості: розробка та експлуатація природних ресурсів, засобів зв'язку та транспорту. Незмінними також лишалися й суб'єкти концесійних відносин: з одного боку — держава та (або) муніципальні (в законодавстві України та деяких країн — комунальні) органи, з другого — представники приватного капіталу — національні та (або) іноземні. У будь-яку історичну епоху концесії мали строковий сплатний характер і являли собою різновид найбільш швидкого, надійного і взаємовигідного інструменту виходу із економічної кризи. Постійними об'єктами концесійної діяльності завжди були економічні та соціальні інститути інфраструктури (дороги, засоби зв'язку, водо- та електропостачання тощо). Актуальність дослідження також визначається і тим, що на сьогодні ступінь розроблення даної теми є недостатнім. Предметом дослідження є комплексний юридичний аналіз правовідносин між державою-реципієнтом та іноземним інвестором. Об’єктом дослідження є концесійний договір як різновид інвестиційних угод між державою та іноземним інвестором. Мета та основні завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає в аналізі національної практики peгулювання концесійної діяльності, щодо регулювання правовідносин між державою-реципієнтом та іноземним інвестором в дослідженні сучасних доктрин державного підприємництва з метою визначення юридичної природи концесійного договору та запровадження в законодавстві України оптимального механізму правового регулювання концесійної діяльності. Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дослідження узгоджується із основними напрямами досліджень. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дослідження є однією зі спроб зробити комплексний аналіз правового регулювання концесійних договорів; розглянуто засади концесійної діяльності в Україні та країнах ЄС та проведено їх порівняльний аналіз. Практичне значення одержаних результатів. Результати нашої роботи можуть бути використані у подальшій розробці проблеми правового регулювання концесійних договорів. Під час роботи над дослідженням було використано такі методи: - структурно-системний метод; - порівняльний, зокрема порівняльно-правовий метод; - нормативний метод.

Выводы:Одним з видів договорів про виконання спеціальних робіт є концесійний договір. Концесійні договори (контракти) укладаються відповідно до Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладення контрактів для користування надрами, яке затверджено постановою KM України від 8 червня 1998 p. Нещодавно концесії були врегульовані Законом України "Про концесії" від 16 липня 1999 p. Засади концесійної діяльності. Функціонування ринкових відносин потребує відповідних форм та методів управління державною власністю. Певні її об'єкти недоцільно передавати в приватну власність через еко¬номічну й суспільну значущість та високий рівень прибутковості. Це з одного боку, а з другого — у держави не завжди вистачає бюджетних коштів для їх використання та розвитку. До речі, це стосується також і власності територіальних громад. Досвід багатьох країн з різними політичними та економічними системами, рівнем розвитку ринкових відносин свідчить про те, що одним з найбільш ефективних шляхів забезпечення кількісних та якісних показників використання об'єктів права державної та комунальної власності, які не підлягають приватизації, є залучення до фінансування та управління ними приватного капіталу на концесійній основі. Вищезгадане Положення вимагає, щоб проект контракту розроблявся відповідно до законодавства України і містив умови, перелічені в додатку до цього Положення. Аналіз змісту цих умов підтверджує цивілістичну природу концесійних договорів (контрактів), у яких кожна із сторін має певні майнові права та обов'язки. Тобто на підставі контракту виникає цивільно-правове зобов'язання, на яке поширюються загальні положення про зобов'язання, передбачені розділом 14 ЦК України, та вимоги спеціального законодавства, зокрема інвестиційного, земельного, про надра тощо. Контракт підписується переможцем і замовником тендера, передається переможцю, що дає йому право отримати у встановленому порядку ліцензію на використання надр у межах об'єкта тендера (п. 44 Положення). Термін дії концесійного договору визначається характером та умовами концесії, але не може бути більший ніж 99 років (ст. 22 Закону України "Про режим іноземного інвестування"). В юридичній літературі висловлюються різні міркування щодо правової природи концесійних договорів. Так, М.Богуславський зазначає, що в іноземній літературі концесія розглядається як договір міжнародно-правового характеру. Така концесія давала можливість іноземному інвестору в разі порушення його умов посилатися на норми міжнародного права. У вітчизняній літературі існує точка зору, що концесійний договір є не таким, що до нього застосовуються норми національного, а не міжнародного права. Ми поділяємо ту думку М.Богуславського, що "концесійний договір не може розглядатися як звичайний цивільно-правовий контракт. У такому договорі поєднуються публічно-правові та приватноправові елементи...". Дійсно, неможливо навіть порівняти умови концесійного договору з будь-якими умовами інших цивільно-правових договорів: він має специфічний характер, оскільки предметом його є особливий об'єкт — надра. У концесійному договорі можуть міститися положення, які за своїм змістом є вилученням із чинного законодавства. Саме в цих випадках концесійні договори підлягають затвердженню Верховною Радою України. До цього слід додати довгостроковість їх дії, наявність встановлених спеціальних обов'язкових адміністративних процедур щодо участі в тендері, укладенні контракту, його реєстрації, суб'єктного складу, а також можливості звернутися за захистом порушених прав до міжнародних арбітражних судів. Проведений аналіз змісту концесійних договорів дає підстави звернути увагу на деякі характерні особливості концесійних договорів (контрактів). Суб'єктами концесійного договору виступають юридична чи фізична особа, у тому числі іноземні, та незвичний суб'єкт права — держава, яка приймає інвестиції. Предметом договору є надра, які згідно зі ст. 4 Кодексу України "Про надра" є виключною власністю народу України і надаються лише у користування. Не тільки надра, а й корисні копалини, що їх видобувають, належать державі. В основі виникнення цивільно-правових відносин лежить складний юридичний факт, спеціальна процедура укладення таких договорів, отримання відповідної ліцензії та акта про надання гірничого відводу. Надра самі по собі не можуть бути предметом купівлі-продажу, застави, спадщини, дарування тощо. Особливістю концесійних відносин є також їх довгостроковість, а, отже, і незмінність умов договору. 1, насамкінець, на основі концесійного договору можуть створюватися підприємства, господарські товариства, основним видом діяльності яких є розробка та освоєння природних ресурсів. Концесійний договір є сплатним, він містить плату за концесію та орендну плату. Щодо змісту концесійних договорів (контрактів), про що йшлося вище, то, крім типових умов контракту на користування надрами, які наведені в додатку до згаданого Положення від 8 червня 1998р., можуть передбачатися ще деякі умови, які, на наш погляд, істотні і конче потрібні для договору такого виду. Необхідність включення їх до змісту концесійного договору (контракту) пояснюється тим, що питання концесійних правовідносин не врегульоване. А розроблений проект Закону України "Про концесії" на сьогоднішній день ще й досі перебуває у стані опрацювання, що стримує залучення іноземних інвестицій на засадах концесійних договорів. Ми пропонуємо у зв'язку з цим передбачати у концесійних договорах (контрактах) ще й такі істотні умови: зобов'язання щодо захисту природного середовища; порядок розподілу витрат на розвідку, розробку і освоєння природних ресурсів; порядок фінансування будівництва об'єктів відповідно до призначення на території земельних ділянок, які передаються концесіонеру; види і розмір платежів за концесію і порядок їх здійснення; форми участі концесіонера в управлінні концесійним підприємством та контролі за його діяльністю; пільги і гарантії, які надаються концесіонеру; правові наслідки припинення або розірвання концесійного договору стосовно поліпшень об'єкта концесії, які можна і не можна відокремити від нього; питання власності на вироблену продукцію і прибутки, які отримані концесіонером у результаті експлуатації об'єктів концесії; порядок припинення діяльності концесійного підприємства, якщо воно було створено; неприпустимість односторонньої зміни умов концесійного договору та інші. Варто зауважити, що правова база для використання цивільно-правових методів регулювання концесійних правовідносин поки що, на жаль, не знайшла подальшого розвитку і в чинному цивільному законодавстві України. Саме цим можна пояснити появу Указу Президента України "Про концесію на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг" від 4 липня 1998 p., мета якого — залучення приватного капіталу в ці об'єкти. Правовідносини виникають між концесодавцем та концесіонером на підставі концесійного договору, який має містити визначені Указом обов'язкові умови. Встановлено, що концесійний договір укладається на строк до 45 років.

Литература:1. Конституції нових держав Європи та Азії -К 1996 - С 1 38 2. Конституции государств Европейского Союза // Под общей ред Л А Окунькова - М 1997 - С 185-225 3. Новые Конституции стран СНГ и Балтии Сборник документов Вып 2 - М , 1997 - С 55-104 4. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996 № 36 - С 340 5. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996 № 30 - С 131 6. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991 № 20 - С 249 7. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994 № 17- С 49 8. Відомості Верховної Ради України (ВВР),2000 № 3 - С 21 9. Ведомости Сейма Литовской Республики '1996 №34 -С 613 10. Ведомости Верховного Совета Республики Киргизстан -1992 №2 - С 1 28 11. Ведомости Верховного Совета Киргизстан — 1992 № 2 - Ст 128 12. Закон України від 19 березня 1996 р № 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" // Відомості Верховної Ради України — 1996 — № 19 Ст. 80 13. Закон України від 16 липня 1999 р. № 997-XIV "Про концесії" // Відомості Верховної Ради України — 1999 — № 41 — Ст.. 372 14. Закон України від 14 грудня 1999 р. № 1286-XIV "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" // Відомості Верховної// Ради України — 2000 — №3 — Ст.. 21 15. Закон України від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" (в редакції Закону від 11 грудня 2003 р. ) // Відомості Верховної Ради України — 2004 — № 15 — Ст.. 231 16. Закон України від 10 квітня 1992 р № 2269-ХП "Про оренду державною та комунального майна" (в редакції Закону від 14 березня 1995 р.) // Відомості Верховної Ради України — 1995 — № 15 — Ст.. 99 17. Методика розрахунку концесійних платежів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р № 639 // Офіційний вісник України 2000 — № 15 – С. 79 18. Перелік об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. № 2293 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N 571) // Офіційний вісник України - 2003 - № 17 – С. 87 19. Порядок визначення об'єктів концесії, концесіонерам яких можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації, компенсації, та умов їх надання, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1114 // Офіційний вісник України - 2000 — № 28 – С. 39 20. Положення про реєстр концесійних договорів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 // Офіційний вісник України 2000 №3 - С. 73 21. Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р // Відомості Верховної Ради України — 2003 — № 18, № 19—20, № 21—22 — Ст.. 144 22. Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // Відомості IU-рховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст 356 23. Кодекси України у 3 книгах // Вщп ред В Ф Бойко Книга друга - К , 1997 - С 176-178 24. Postkonzession/von Spanien-Francesco de Tassis-Brussel 25. nternational Court of Justice, Anglo Iranian Oil Company Case (Jurisdiction) Judgement of July 22nd, 1952/Report P 95 112 26. UN DOC A/CN/4/63 24 III 1953 - P 20 27. Reports of International Law Commision Covering the work of its Eleventh Session UN General Assembly, 14 th Session Official Records Supp Nr 19 A/4169 28. Hiefner М Voikerrechtdche Grenzen hinstchtlich der Vertragsfenheit bei den vertragen zwtschen Staaten und auslandischen Privatpersonen - Zurich, 1984 - S 333 29. Friedmann W G , Begum V -P Joint Uinternational Business Ventures in Developing Countries, New-York//London, 1971 -P 448 30. Franchiserecht I Eckhard Flohr. - Reck-linghausen: ZAP - Verl., 2002. С. 3 31. Insgesamt zur Entwicklung des Franchising sowie zu den einzelnen nationalen Franchise - Verbanden: SKAUPY. - S. 252 ff. sowie STAM-MEN, Jahrbuch Franchising 1999/2000. - S. 105-109; die Obersicht in: Jahrbuch Franchising 1999/2000. - S. 246 ff 32. Franchiserecht I Eckhard Flohr. - Reck-linghausen: ZAP - Verl., 2002. С. 6 33. Abgedruckt in: Jahrbuch Franchising 1999/ 2000. - S. 246 ff 34. Franchiserecht I Eckhard Flohr. - Reck-linghausen: ZAP - Verl., 2002. С. 7-8 35. Franchiserecht I Eckhard Flohr. - Reck-linghausen: ZAP - Verl., 2002. С. 11 36. Zum Ganzen: GROHMANN, Praxis des Franchising. - S. 82 ff 37. Franchiserecht I Eckhard Flohr. - Reck-linghausen: ZAP - Verl., 2002. С. 73 38. Известия Русско-американской торговой палаты — 1918 — №5 39. Центральний партійний архів Інституту марксизму-ленінізму (далі ЦПА ІМЛ) при ЦК КПРС — Ф 19 оп 1, спр 116, арк. 4 40. Центральний державний архів народного господарства (далі ЦДАНГ) СРСР — Ф 3429, оп 2, спр 91, арк 118 41. ЦПА ІМЛ при ЦК КПРС — Ф 19, оп 1, спр 253, арк 112-113 42. ЦДАНГ СРСР — Ф 3429, оп 2, спр 91, арк 198, Великий северный путь//Экономическая жизнь — 1918, 8 дек 43. Богуславский М М Иностранные концессии правовое регулирование -М,1996 -462 с 44. Бернштейн Н Н Очерк концессионного права СССР - М , 1930 — С 105 125 45. Бутковский В Н Иностранные концессии в народном хозяйстве СССР - М , 1928 - С 54-61 46. Григоров О. Сучасні концесійні угоди об'єкти, суб'єкти, класифікація // Український часопис міжнародного права — 2002 — № 1 — С 28 47. Еременко Е. Что необходимо знать о концессии // Бизнес Бухгалтерия, право, консультации — 2001 - № 30/2 - С 37-42, № 31/2 - С 41 48. Еще о «Великом северном пути»// Экономическая жизнь — 1919, 25 янв 49. Євенок О.І. Концесія історія і сучасність // Економіка і управління — 2002 — № 4 — С 107 50. Конопляник А., Субботин М. Государство и инвестор об исскустве договариваться (концессионное законодательство в России) Часть 1 – М., 1996 - С 19-23 51. Концессии в Украине, их развитие // Бухгалтерия — 2001 — № 25 — С 217-218 52. Ландау Б.А. Концессионное право Союза ССР. - М.,1925. - С. 3-7 53. Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право Учеб — М , 1984 – С 130 54. Михеєва Е. Договор, от которого зависит будущее Сравнительный аспект правового регулирования концессионных соглашений // Юридичесая практика — 2002 — 6 марта (№ 10) — С 6 55. Новиков ММ Из истории концесионных предприятий Москвы в период НЕПа / Российский университет дружбы народов — М, 1997 56. Николаева Л.. Старцев А. Концессия как форма инвестирования частного капитала в Украине//Экономика предприятия — 2000 — № 1 —С 12 57. Санаєв В.Г. Концесія як ексклюзивна інвестиційно-фінансова технологія / В Г Сахаєв, В О Шильова // Економіка і управління — 2001 — № 4 — С 35-43 58. Слюсаревський М. Правові засади регулювання концесійних відносин в Україні // Вісник центру комерційного права — 2002 — № 8 — С 6 59. Синьоокий О. Концесії на будівництво доріг закони є, але знову чогось не вистачаєЕлектрон ресурс — Режим доступу http //www krytyka Kiev ua/comments/Synookyj02 html. С. 1 60. Стэнворт Дж., Смит Б. Франчайзинг в малом бизнесе / Пер. с англ.; Под ред. Л. Н. Павловой. - М., 1996. – С. 13 61. Таль Л .С. Концессионные договоры городскихъ общественных управлений. //Вестник гражданского права. - 1915. - Ноябрь. - С.20. 62. Українська державна корпорація по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг (Укравтодор)Електрон ресурс — Режим доступу http //www mintrans gov ua/inv_avtod htm. С. 1 63. Цивільне право України Навч. Посіб. / За ред.. І.А. Бірюкова, Ю. О. Заїки - К , 2004 64. Шретер В.Н. Концессионное право // Вестник промышленности, торговли и транспорта. - 1923. - № 9-10. - С.2. 65. Щодо запровадження концесійної діяльності в УкраїніЕлектрон ресурс — Режим доступу http //www me gov ua. С. 3 66. Юмашев Ю.М. Иностранные концессии в России и СССР (20-30-е годы) // Сов. государство и право. - 1993. - № 10. - С. 105-106 67. Ажгибкова Т. Н., Голышев А. И. Хозяйственное право: Учеб. пособие для студ. экон. фак. МГУП / Московский гос. ун-т природообустройства. Кафедра политологии, истории и права. — М., 2000. — 71с. 68. Актуальні проблеми правознавства України: Тези доп. і наук. повідомлень студ. наук. конф. за підсумками наук.-дослід. роботи за 1999/2000 навч. рік / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.І. Панов (голова ред.кол.). — Х., 2000. — 212с. 69. Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доповідей та наукових повідомлень наукової конференції молодих учених та аспірантів / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.І. Панов (ред.). — Х. : НЮАУ ім.Я.Мудрого, 2000. — 112с. 70. Актуальные проблемы современного права: Тезисы докл. науч.-теор. конф. преп., асп. и студ. ф-та юриспруденции и политологии, 18 марта 2000г. / Рязанский гос. педагогический ун-т им. С.А.Есенина / Г.Я. Козлов (отв.ред.). — Рязань : РГПУ, 2000. — 148с. 71. Алексеев А. И., Ануфриева Л. П., Белов В. А., Бойцова В. В., Бойцова Л. В. Юридический энциклопедический словарь / В.Е. Крутских (ред.). — 3.изд., перераб. и доп. — М. : Инфра-М, 2000. — VI, 450с 72. Анисимов Л. Н., Борисов К. Г., Иванов Д. В., Карлов Ю. Е., Колосов Ю. М. Международное право — М. : Международные отношения, 2000. — 714с. 73. Белов В. А., Бойцова В. В., Бойцова Л. В., Волосов М. Е., Додонов В. Н. Большой юридический словарь / А.Я. Сухарев (ред.), В.Е. Крутских (ред.). — 2. изд., перераб. и доп. — М. : ИНФРА-М, 2000. 74. Палюх І. П.. Фінансове і господарське право. Короткий словник термінів: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права. Кафедра історії, політології та права. — Д., 2001. — 54с. 75. Щербина В. С.. Господарське право: Навчальний посібник. — 2.вид., перероб. та доп. — К. : Юрінком Інтер, 2001. — 382с. — Бібліогр.: с. 377-378. 76. Гайворонський В. М., Жушман В. П., Білоусов Є. М., Бойчук Р. П., Глібко С. В. Господарське право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.М. Гайворонський (ред.), В.П. Жушман (ред.). — Х. : Право, 2005. — 384с. 77. Беляневич Олена Анатоліївна. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 592с. 78. Понікаров В. Д., Ялдін І. В., Назаренко В. В. Фінансове право: Навч. посібник — Х. : ВД "ІНЖЕК", 2005. — 200с. 79. Молодь у юридичній науці: Зб. тез міжнарод. наук.-практ. конф. молодих учених "П'яті осінні юридичні читання" (Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 року) / Хмельницький ун-т управління та права — Хмельницький : Видавництво Хмельницького ун-ту управління та права, 2006. – Ч. 2 : Конституційне право. Адміністративне право та процес. Фінансове право. Міжнародне право. Порівняльне правознавство. — 226с. 80. Галянтич М. К., Грудницька С. М., Міхатуліна О. М., Можаровська Н. О., Юлдашев О. Х. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 424с. 81. Мельник О. О. Господарське право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2005. — 212с. 82. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. — 3.вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 653с. 83. Булгакова І. В. Господарське право України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. — К. : Прецедент, 2006. — 347с. 84. Голяк Людмила Володимирівна. Господарське право: Навч.-метод. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2006. — 194с.