Фінансовий механізм держави. Місцеві податки і збори

Содержание:Вступ  3 1. Фінансовий механізм держави   5 2. Місцеві податки і збори   17 3. Ринок страхових послуг  20 Висновок       23 Список використаної літератури    25

Вступление:Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їхнім призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб’єкта підприємництва, кожної державної структури, а отже і суспільства загалом, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами. Фінанси мають як видиму, зовнішню, форму прояву, так і внутрішній зміст. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин. Ці потоки — їх характер і форми, спрямованість і обсяги — є предметом практичної фінансової діяльності. Прихована, змістова, сторона фінансів пов’язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме — рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Обмінно-розподільні відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки. Фінанси — сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Характерні ознаки фінансів: ?  обмінно-розподільний характер; ?  рух вартості від одного суб’єкта до іншого; ?  грошова форма відносин; ?  формування доходів і здійснення видатків; ?  еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу. Основними у фінансах є відносини розподілу і перерозподілу. Відносини обміну в прямій формі складаються між юридичними і фізичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг. Разом з тим у відносинах розподілу можна помітити елементи обміну, а у відносинах обміну — ознаки розподілу. Наприклад, податки можна розглядати і як метод перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, і як плату суспільства державі за виконання нею установлених функцій і надання відповідних послуг: скільки заплатили, стільки й отримали. У будь-яких відносинах обміну можливі елементи перерозподілу доходів, оскільки ціни, як правило, відхиляються від реальної вартості товарів та послуг. Слід пам’ятати, що в чистому вигляді обмін та розподіл і перерозподіл — це тільки наукові абстракції. У реальному житті все набагато складніше і провести чітке розмежування відносин досить важко і навряд чи доцільно.

Выводы:Фінанси являють досить складне багатопланове суспільне явище, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву. Фінанси – сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів. Використання фінансів (грошових ресурсів) становить особливу сферу економічної діяльності держави і підприємств. Провідна роль у системі фінансів належить загальнодержавним фінансам і передусім державному бюджетові, через який централізуються ресурси і здійснюється єдина фінансова політика держави. Загальнодержавні фінанси обслуговують процес розподілу та перерозподілу суспільного продукту і національного доходу в державному масштабі, в галузевому і територіальному розрізах. Фінанси підприємств і організацій (децентралізовані фінанси) функціонують всередині сфери матеріального виробництва і виходять за її межі лише тоді , коли об`єднуються із загальнодержавними фінансами. Децентралізовані фінанси становлять основу загальнодержавних фінансів оскільки останні формуються за рахунок доходів і накопичень підприємств. Страхування являє собою відособлену ланку фінансової системи, не належить до конкретної сфери і займає проміжне місце між мікро- і макрорівнями, відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. З одного боку, страхування забезпечується через страхові компанії (суб`єкти підприємництва), діяльність належить до рівня мікроекономіки. суб'єктами страхування Колективні страхові фонди створені державними страховими компаніями належать до системи державних фінансів. За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі й насамперед – сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов`язано і з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інституцій), запровадження на підприємства усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі й суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності та адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово- кредитних відносин у суспільстві.

Литература:1.  Василик О.Д. Теорія фінансів : Підручник. – Київ: НІОС, 2001. – 416 с. 2.  Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Київ: КНЕУ, 2001. – 240 с. 3.  Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 300 с. 4.  Фінанси. Навч. посіб. / В. С. Загорський, О. Д. Вовчак, І. Г. Благун, І. Р. Чуй. — К.: Знання, 2006. — 247 с. 5.         Фінанси. Навчально-методичний посібник (під ред. д.е.н., проф. Юрія С.І.) – Тернопіль: ТАНГ, 2002. – 207 с.