Специфіка та періодизація утопічного соціалізму на Україні

Содержание:ВСТУП   3 1.  Загальні питання пов’язані із визначенням соціальної  утопії    4 2.  Концепції соціальної утопії  7 3.  Періодизація  утопічного соціалізму в Україні       11 ВИСНОВКИ      16 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    18

Вступление:Протягом сімдесяти років Україна входила до складу наддержави, однією з головних цементуючих конструкцій якої була ідеологія яскравого утопічного забарвлення, чий вплив на колективну свідомість, суспільне життя, у тому числі й на процеси реалізації державної влади, відчувається й зараз. Період суспільних трансформацій, що розпочався політикою “перебудови” в 1985 р., відзначався поширенням також утопічних, але вже протилежно орієнтованих поглядів і очікувань: “вільний ринок”, “шокова терапія” тощо. Деякі конче важливі державно-політичні рішення цього часу приймалися не стільки в результаті раціонального аналізу, скільки під впливом радикально загострених утопічних очікувань. Отже, утопія як форма суспільної і державно-управлінської свідомості справляла істотний (а часом і вирішальний) вплив на розвиток державної політики і процес реалізації влади.      Дослідження природи й механізмів цього впливу, вивчення його можливих наслідків, з’ясування ролі й місця утопії в процесі реалізації влади має теоретичне й практичне значення для розвитку науки державного управління. Водночас актуальність теми визначається масштабами впливу світоглядних, зокрема, світоглядно-утопічних моментів на процеси реалізації влади й державного управління. Особливо яскраво це виявилося під час суспільних трансформацій ХХ ст., визначальною рисою яких було домінування ідеологічних, насамперед світоглядно-утопічних чинників. Тому утопія є невід’ємною складовою світогляду суб’єкта влади й державного управління, а відтак ця проблема розглядається саме в такому аспекті.             Отже, визначене свідчить про актуальність дослідження питань пов’язаних із періодизацією та специфікою соціальної утопії в Україні.

Выводы:На підставі викладеного слід зазначити, що в  сенсі методології наукового знання неможливо провести абсолютну межу між утопією і соціальною наукою, у тому числі й стосовно можливості практичної реалізації утопічних проектів. Утопія не тільки близька до соціального знання, а й покладена в основу будь-якого теоретичного знання взагалі. З методологічного погляду утопічне соціальне проектування є принципово тотожним притаманному соціальним наукам конструюванню “ідеальних типів”.      Аналіз перших найсуттєвіших теоретичних розробок формування системи ідеального державного устрою дав змогу з’ясувати, що світоглядно-утопічні моделі системи політичної влади почали розвиватися одночасно з виникненням і розвитком європейської цивілізації, сформувавшись як найстародавніша теоретична модель державного управління. Міфологічні й християнські утопічні погляди можна охарактеризувати лише як своєрідну “передутопію”, де відсутній принципово важливий момент, притаманний справжній, розвиненій і артикульованій утопії: раціональна, технократично-практична розробка відповідних аспектів соціальної організації з метою досягнення всезагального щастя за допомогою використання державно-політичного механізму. Розвинену й повну утопію як теоретичну модель ідеальної держави першим “відкрив” Платон. Започаткована ним традиція була продовжена протягом наступних історичних епох, але переважно не в науково-теоретичній, а в літературно-художній формі й набула найбільш класичного вигляду в початковий період нового часу.      Слід відзначити наступні риси світоглядно-утопічних трансформацій “постіндустріального” (“інформаційного”) суспільства: по-перше, раціоналізація утопії – світоглядно-утопічний елемент стає необхідною компонентою соціальної технології реалізації влади, державного управління і навіть практичної політики; по-друге, втілюючись у практиці державного управління, утопія несподівано позбавляється властивих їй рис амбіційності; по-третє, не менш парадоксальним наслідком цього є розмивання меж не тільки між утопією і практикою, але й між утопією та антиутопією.      Найскладнішим завданням соціальної технології і державного управління є досягнення відповідного балансу технократичної раціональності й етико-естетичного навантаження утопічної моделі. Найбільш яскраво це виявляється в період суспільних трансформацій. Утопічні уявлення в контексті соціальних реформ є комплексом ідей, що включає як положення раціонально-технократичного характеру, що стосуються соціальної технології пропонованих суспільних перетворень (інституційна організація влади, критерії добору керівних кадрів тощо), так і емоційно-мобілізуючі моменти (людське щастя, сенс життя, ідеальна держава, всезагальний добробут), завдяки яким програма реформ стає прийнятною для суспільства.      Дослідження питань пов’язаних із специфікою та перідоізацією утопічного соціалізму в Україні дає можливість визначити наступну періодизацію новітньої політичної історії України, виходячи з динаміки змін у переважаючих світоглядно-утопічних моделях, що впливали на державну політику протягом 1991-2001 рр., а саме: І етап (серпень 1991 р. – січень 1992 р.) – проголошення державної незалежності; ІІ етап (січень 1992 р. – липень 1994 р.) – утопія “демократії” й “розбудови держави” під прапором “економічних реформ”; ІІІ етап (липень 1994 р. – червень 1996 р.) – утопія “радикальної економічної реформи” й реальна реструктуризація влади; IV етап (червень 1996 р. – до цього часу) – утопії “європейського вибору” й “владної вертикалі” за наявності реального економічного зростання.             Перспективними напрямами подальшого дослідження цієї тематики мають стати: вивчення впливу утопічних феноменів на практику державного управління в умовах подальшого розвитку незалежної України; поглиблення дослідження впливу утопії на державне управління “постіндустріального” суспільства; здійснення порівняльного аналізу впливу утопії на державне управління в умовах сучасної України й “постіндустріального” суспільства тощо.

Литература:1.  Кириленко В.В., Стрішенець О.М. Історія економічних вчень : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./, М.М.Фаріон та ін. за ред. В.В.Кириленка. - 2-е вид., випр. і допов. - Т.: Економічна думка, 2008. - 251 с 2.  Нестеренко О.П. Історія економічних вчень : курс лекцій. О.П.Нестеренко; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - 4-е вид., стер. - К.: МАУП, 2007. - 127 с. 3.  Поплавська Ж.В. Історія економічних вчень : Навч. посіб. / Нац. ун-т «Львів. політехніка» - Л., 2006. - 223 с. 4.  Реверчук С. Історія економічних вчень : Навч. посіб / С.Реверчук, І.Полулях; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Каф. банк. і страхового бізнесу ЛНУ ім. І.Франка, Укр. Вільний Ун-т (Мюнхен) - Львів: Тріада плюс, 2007 - 348 с. 5.  Руденко О.М. Державне управління постіндустріального суспільства: раціоналізація утопії та утопічність раціоналізму // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. – О.: ОФ УАДУ: Оптимум, 2001. – № 6. – С. 58-67. 6.  Руденко О.М. Політична утопія та утопія мистецтва: взаємозв’язок культури і влади в ХХ столітті // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Вип. 2. – С. 260-269. 7.  Руденко О.М. Утопія як ідеальна модель системи державного управління // Командор. – 2002. – № 1. – С. 19-21. 8.         Черныш А.М. Утопический социализм : Лекция 4. / Одес. нац. мор. ун-т. - Одесса: Астропринт, 2005. - 23 с.