Проблеми приватизації землі в Україні

Содержание:Вступ  3 1. Поняття приватизації землі         5 2. Приватизація землі в Україні: проблеми та перспективи        10 Висновок       15 Список використаної літератури    17

Вступление:Незабаром закінчиться термін мораторію на ринок землі. Це викликає чергові сплески дискусій. Громадськість турбує, чи буде припинено мораторій та якими будуть наслідки цього, виграє країна чи втратить. Слід зауважити, що мораторій на певні трансакції з землею — це не суто український винахід. У багатьох постсоціалістичних країнах вводились певні обмеження або спеціальні режими продажу приватизованих земель для громадян і, тим більше, для іноземців. Але мораторію такого жорсткого характеру і таких метаморфоз iз ним, як в Україні, напевне, немає в жодній країні з ринковою економікою. З березня 1992 р. по сьогоднішній день, тобто за 16 років, в Україні п’ять разів приймалися рішення про мораторій на продаж товарних сільськогосподарських земель. І стільки ж разів ставилось завдання підготувати відповідні закони, які б регулювали ринок землі. За 16 років можна було і прийняти відповідні закони, і вдосконалити їх, і на практиці організувати прозорий земельний ринок, який би гарантував відкритість продажу, об’єктивність ціни, надходження податків та зборів до бюджету. Однак цього зроблено не було. Світова практика і невеликий вітчизняний досвід переконливо свідчать — альтернативи ринку землі немає. Але йдеться про організований, регульований, прозорий, підкріплений необхідною законодавчо-нормативною базою ринок. І саме в цій сфері можуть виникати певні ускладнення. Таким чином, продовження мораторію лише віддалило формування організованого і прозорого земельного ринку, а з ним введення товарних сільськогосподарських земель в економічний обiг, залучення для цих цілей «довгих іпотечних кредитів». Можна стверджувати, що продовження мораторію не є рішенням проблеми по суті, а лише перенесенням її на пізніший термін у ще складніші умови. Тобто в цьому разі накопичуватимуться додаткові проблеми, розв’язати які буде набагато складніше. Попередніми продовженнями мораторію ми вже створили їх більш ніж достатньо. Це — стримування розвитку на селі підприємницької діяльності та ініціативи внаслідок обмеження права власності; розширення і поглиблення тінізації земельного ринку; втрати бюджетів всіх рівнів у результаті відсутності надходжень від податків і зборів при купівлі-продажу землі. Це також затягування з рішенням проблеми продажу ділянок пенсіонерами, які не мають спадкоємців (а це близько 14% власників земельних ділянок). Тільки організація прозорого земельного ринку на основі відповідного закону може розв’язати ті проблеми, якими, власне, мотивується продовження мораторію. Це стосується, насамперед, питання захисту прав селян на землю, охорони земель, збереження їхнього цільового призначення при відчуженні, вдосконалення грошової оцінки, створення ефективного функціонування державного земельного кадастру, недопущення концентрації земельної власності, формування державної підтримки стабільності цін, інституційного та інфраструктурного забезпечення ринку, запровадження земельних торгів і аукціонів, страхування та іпотеки земельних ділянок.  

Выводы:Нині існує реальна загроза приватизації іноземними юридичними компаніями або приватними підприємцями землі, призначеної для сільськогосподарських робіт. А це може надати їм змогу позбутись України як конкурента, що постачає на світовий ринок якісну агропродукцію. Саме тому вже кілька років поспіль приймається рішення про подовження мораторію на продаж земель, з метою зберегти цілісність головного національного багатства. Отже, влада скасує цю заборону тільки з прийняттям законів про земельний кадастр та про ринок земель в Україні. Однак відомо, що мораторій має й негативний бік, бо стримує прогрес національної аграрної промисловості. Адже, на переконання експертів, такий «захист» українських земель поглиблює розвиток тіньової економіки, внаслідок чого значні площі дедалі частіше втрачають статус сільськогосподарських. Тривожить і те, що через порушення меж земельних ділянок та невиконання робіт щодо раціоналізації землекористування ґрунтовий покрив деяких територій досяг критичного стану. Та й загалом Україна посідає перше місце в світі серед держав з найрозоранішими сільськогосподарськими угіддями (78 відсотків території). Процес роздержавлення земель майже дійшов до фінішу. Паї переходять у власність юридичних осіб і громадян. Згідно з даними Держземагентства, у приватну та комунальну власність передано 50,7 відсотка земель. Щодо проінвентаризованих земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, то їх площа становить 7,3 млн га ( 66,1 відсотка від загальної площі). Цей невисокий показник обґрунтовується тим, що місцеві бюджети поки то не спроможні надати необхідного фінансування. Таким чином, повністю проведено інвентаризацію у Чернівецькій області, на стадії завершення роботи у Закарпатській, Рівненській, Чернігівській областях. Що стосується розмежування земель комунальної та державної власності, то воно залишається на підготовчому етапі знову ж таки через нестачу коштів у місцевих бюджетах. Бракує законів і поваги до них. Впродовж січня-червня цього року Державне агентство земельних ресурсів України здійснило супровід 56 проектів законодавчих актів, 8 з яких внесено до Верховної Ради Кабінетом Міністрів України, решту - народними депутатами. Агентство також самостійно розробило 6 важливих законопроектів. Це, зокрема, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства, «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», « Про внесення зміни до пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України» та ін. На засіданні прес-клубу зверталася також увага на те, що хоч органами виконавчої влади й ведеться постійний контроль за дотриманням земельного законодавства, все ж таки результати роботи держінспекторів свідчать про наявність багатьох порушень, чимало з яких ґрунтується на самовільному заселенні земельних ділянок, невиконанні законних розпоряджень і приписів посадових осіб та на використанні земель не за цільовим призначенням. Значною проблемою земельної реформи є ЇЇ обмеженість - неузгодженість реформи з цивільним, природоохоронним та господарським законодавством. Отже, якщо ми зберігатимемо наші землі та поліпшуватимемо їх стан, то ринок земельних ресурсів значно розшириться і матимемо конкурентоспроможний товар найвищої якості. Адже завдяки великому потенціалу аграрної промисловості Україна має реальну можливість посісти гідне місце на світовому аграрному ринку.  

Литература:1.         Конституція України від 28.06.1996 р. 2.         Земельний кодекс України від 13 березня 1992 року 3.         Декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок” від 26.02.92 р. 4.         Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. «Про земельну реформу» 5.         Постанова ВРУ „Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею” від 13.03.92 р. 6.         Постанова Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель» 14. Постанова КМУ Про затвердження Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства від 24.01.00 р 7.         Економічна теорія: Політекономія Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004. — 615 с. 8.         Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 684 с. 9.         Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії : політ економічний аспект, пер. і доп. - К: Либідь, 2002. - 335 с. 10.     http://www.land-ukraine.com/index.php?p=article&id=704 11.     http://dkzr.gov.ua 12.     http://www.day.kiev.ua/193798