Правові форми здійснення торгової (підприємницької) діяльності в зарубіжних правових системах

Содержание:Вступ  3 1. Правові форми здійснення торгової (підприємницької) діяльності в зарубіжних правових системах       4 2. Права на чужі речі в зарубіжних правових системах   9 Висновок       18 Список використаної літератури    19

Вступление:Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, підприємницькою (торговою, комерційною) вважається будь-яка діяльність, спрямована на одержання прибутку, що здійснюється в будь-якій сфері цивільного обороту.  Слід зазначити, що у всіх зарубіжних правових системах осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, називаються торговими діячами (комерсанти, підприємці, купці та ін.). Норми, що регулюють відносини власності поділяються у континентальному праві на два інститути: права на свої речі та права на чужі речі. В англосаксонському праві такого поділу немає. Там права на свої та чужі речі об'єднано в межах одного інституту, що має назву "власність". Усі речові права мають бути закріплені в об'єктивному праві, мають абсолютний характер і діють лише щодо індивідуально-визначених речей. Об'єктом речових прав є майно, яке зазвичай поділяється на матеріальне та нематеріальне, а також на рухоме й нерухоме. Рухоме майно, у свою чергу, поділяється на відчутне і невідчутне, до якого належать і права вимоги (наприклад, цінні папери, право інтелектуальної власності). Правами на чужі речі закріплює за їхніми носіями окремі правомочності, які є правомочностями власника, однак не позбавляють останнього права власності на дану річ. Такими правами, зокрема, є право володіння, право користування,  сервітут, суперфіцій, емфітевзис, застава та інші.  

Выводы:Підводячи підсумок в даній роботі вважаю за необхідне зазначити наступний висновок. Торговою  вважається будь-яка діяльність, що здійснюється в будь-якій сфері цивільного обороту: виробничій, транспортній, фінансовій, торгівельній, сільськогосподарській тощо, спрямована на одержання прибутку.  Суб’єктами торгової (підприємницької) діяльності є особи, які здійснюють таку діяльність систематично, у вигляді промислу. Державний торговий реєстр — це офіційний юридичний перелік суб’єктів торгового права, який публікується у спеціальних виданнях. Підприємець одержує офіційний статус після реєстрації в торговому реєстрі  Правами на чужі речі є різні за своїм змістом абсолютні права на речі, які належать на праві власності іншим особам. Такими правами, зокрема, є право володіння, право користування,  сервітут, суперфіцій, емфітевзис, застава та інші. Захист речових прав здійснюється речово-правовими та зобов'язально-правовими способами, проте у країнах англосаксонської системи права застосування речово-правових способів захисту права власності ставиться у залежність від факту заподіяння шкоди власнику або власності.  

Литература:1.        Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные проавовые системы современности: Пер. с франц. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с. 2.        Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство. – К., 2003. – 184 с. 3.        Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М., 2002. – 1068 с. 4.        Марченко М.Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. — М., 2001. — 400 с. 5.        Марченко М.Н. Сравнительное правоведение: Общая часть. – М., 2001. – 560. 6.        Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах и определениях: Общая и особенная части. – М., 2000. – 256 с. 7.        Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В.Д. Ткаченко, С.П. Погребняк, Д.В. Лук’янов; За ред. В.Д. Ткаченка – Х., 2003. – 274 с. 8.        Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник / Отв. ред. А.Я. Сухарев. – М., 2000. – 840 с. 9.        Саидов А.Х. Ведение в сравнительное правоведение. М., 1988. – 141 с. 10.    Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности): Учебник. – М., 2000. – 448 с. 11.    Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. – М., 1993. – 148 с. 12.    Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М., 1996. – 432 с. 13.    Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. – Х., 2002. – 592 с. 14.    Хашматулла Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. – Одесса, 2002. – 323 с. 15.    Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт. – М., 2000. – Т. І: Основы. – 480 с.; Т. ІІ: Договор. Неосновательное обогащение. Деликт. – 512 с.