Централізація в державному управлінні: поняття та їх характеристика.

Содержание:Вступ 3 1. Процес формування адміністративно-командної системи 4 2. Посилення централізації 6 3. Переформування місцевих органів влади 9 4. Судова система 11 Висновок 19 Список літератури 20

Вступление:Правовий статус України, її місце у складі союзної держави — Союзу РСР — були законодавче закріплені як в Конституції СРСР 1924 р., так і в Конституції УСРР 1929 p. Проте подальший процес формування командно-адміністративної системи управління (він розпочався ще в роки громадянської війни), основою якої стала реставрація воєнно-комуністичних методів та військових наказів, руйнував зафіксовані Конституцією УСРР 1929 p. принципи взаємовідносин між загальносоюзними і республіканськими органами, обмежував права й компетенцію державних органів УСРР. Звідси — невпинне зростання ролі центру, тобто загальносоюзних установ, і обмеження прав республіканських. Україна поступово втрачала елементи своєї суверенності. Все це позначалось на становищі як центральних, так і місцевих органів влади УСРР Центральні органи влади і управління УСРР. Згідно з Конституцією УСРР 1929 p. систему державних органів республіки очолював Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноар-мійських депутатів, якому були підпорядковані усі інші органи влади. Всеукраїнський з'їзд Рад складався а представників місцевих і селищних Рад УСРР за нормою один делегат на кожні 10 тис. виборців і з представників сільського населення за нормою один делегат на кожні 50 тис. населення. Делегати на з'їзд обирались Всемолдавським з'їздом Рад і обласними з'їздами Рад України.

Выводы:Адміністративно-командна система управління вимагала дальшої перебудови державних структур, які б були активними провідниками її політики. Переломним етапом на шляху до повної централізації репресивно-каральної системи став 1934 p., коли 10 липня постановою ЦВК СРСР було утворено загальносоюзний НКВС, до складу якого замість ліквідованого ОДПУ ввійшло новоутворене головне управління державної безпеки. У союзних республіках були утворені НКВС союзних республік, які насправді ніколи не були республіканськими, автономними, а були лише філіями центрального репресивного апарату, оскільки вони функціонували на підставі положення про загальносоюзний НКВС, на який покладались обов'язки забезпечення революційного порядку та державної безпеки і охорони суспільної (соціалістичної) власності; ведення актів громадянського стану; прикордонної охорони тощо. Для цього у структурі НКВС були утворені головне управління державної безпеки, головне управління прикордонної та внутрішньої охорони, головне управління виправно-трудових таборів і трудових поселень, відділ актів громадянського стану, адміністративно-господарське управління та головне управління пожежної охорони. Аналогічну структуру НКВС було встановлено і в союзних республіках. З моменту утворення НКВС СРСР замість судової колегії ОДПУ, яка мала право застосовувати усі міри кримінального покарання, включаючи розстріл, при наркомі внутрішніх справ під його ж головуванням було засновано позасудовий орган під назвою "Особлива нарада", якому надавались широкі права в адміністративному порядку застосовувати такі міри покарання, як заслання, виселення, ув'язнення до таборів на строк до 5 років, виселення за межі країни. На місцях, як і раніше, діяли спеціальні "трійки", котрі також не рахувалися з нормами судочинства. Судовий розгляд кримінальних справ замінявся адміністративними рішеннями.

Литература:1. Авер 'ячов В.Б. Адміністративне право України і доктринальні аспекти реформування // Право України. — 1998, № 8. 2. Авер 'янов В. Б. Органи виконавчої влади України. — К., 1997. Авер'яное В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування.—X., 1998. 3. Андрийко О.Ф. Государственньїй контроль: пути й тенденции развития. — К., 1994. 4. Атамаччук Г.В. Теория государственного управлення. Курс лекций. М., 1997. 5. БахрахД.Н. Административное право. Учебник для вузов. — М., 1997. 6. Битяк Ю.П.. Зуй В.В Адміністративне право. — X., 1996. 7. Бернар Гурне. Державне управління.—К., 1993. 8. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: навч. посібник. — К., 1997. 9. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії та поняття). Посібник, — Ірпінь, 1998. 10. Державне управління: теорія і практика. За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.Б. Авер'янова. — К., 1998 р. 11. Коваль Л. В Адміністративне право.— 1996. Коліушко 1. Адміністративна реформа в Україні // Право України.—1998, № 2. 12. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності.—К., 1996. Шаповал В. Конституційний механізм державної влади в незалежній Україні: політико-правові проблеми організації виконавчої влади // Право України.— 1997, №1.