Характеристика культурологічних теорій ХХ ст. О. Шпенглер

Содержание:Вступ 3 1. Характеристика культурологічних теорій ХХ ст 4 2. Теоретико-методологічні засади аналізу кризи культури у праці «Занепад Європи» 10 Висновки 14 Список використаної літератури 15

Вступление:Основні положення своєї концепції Шпенглер виклав у своїй знамени-тій «Занепад Європи». Він відкинув концепцію лінійного розвитку світового культурного прогресу і обґрунтував теорію рівноцінного циклічного розвит-ку культур. На його думку, кожна культура є «живим організмом» і має свою історію. Він заперечував існування загальнолюдської культури, доводячи, що всесвітня історія складається з історії 8 замкнених у своєму розвитку куль-тур. До таких культур належать: китайська, Інд., Єгипет., аполонівська, віз-ар, зах.євр. і культура майя. На історичну арену виходить рос-сиб культура, яка перебуває у стадії становлення. Кожна культура на думку Шпенглера, має свою долю і живе приблизно 1000-1500років. Потім коли вмирає і сліди від неї залишаються у формі цивілізації. Концепція долі є основоположною у філософії Шпенглера. Перехід до цивілізації. означає відмову від демократії, політичних свобод, лі-бералізму, прав людини і перехід до жорстокої диктатури. Загрозу земній іс-торії Шпенглер вбачає в надміру раціоналізованій і вкрай запрагматизованій діяльності людей. Мета даної роботи полягає в аналізі основних тенденцій і напрямів ку-льтурології ХХ ст, показати, як вони оцінюють стан і перспективи сучасної культури та окрема увага концепції Шпенглера.

Выводы:Творчість О.Шпенглера постає надзвичайно важливим феноменом, що за допомогою оригінальної, багатої змістовно історіософської концепції роз-кривав тему цивілізаційної кризи, яка має фундаментальне значення для са-мосвідомості західного світу. Ідея внутрішньої єдності, цілісності культури, та її проявів, розроблена Шпенглером, здійснювала значний вплив на філо-софію культури впродовж ХХ століття. Послідовно реалізована теза про уні-кальність культур обумовлював визнання їх історичної еквівалентності та рі-вноцінності: всі культури рівні за своїм історичним значеням і повинні співс-тавлятися лише морфологічно, поза системою відносних оціночних катего-рій. Порівняльний аналіз культурно-історичних типів, проведених Шпенгле-ром, засвідчив єдність їх історичної долі—кожна культура повинна пройти через ідентичну послідовність фаз розвитку, і основні риси кожної фази то-тожні у всіх культурах через те, що всі історичні події, що стосуються однієї культури, гомологічно відтворюються у рамках іншої. Кожна культура, що вичерпує свої внутрішні творчі можливості, мертвіє і переходить у фазу ци-вілізації, для якої характерні іррелігійність, спрямованість енергії назовніте-хніцизм, урбанізація та імперіалізм. Морфологія культури Шпенглера конс-татувала для західному світу, що вступив, зідно цієї концепції, у фазу цивілі-зації, факт беззаперечного поступового занепаду—історична доля великих культур минулого немовби демонструє зіхідноєвропейському типу його до-лю і перспективи.

Литература:1. Актуальные проблемы ХХ века: Учеб. пособие. — М., 1993. 2. Бокань В. А. Культурологія. — К., МАУП, 2003. 3. Гальцева Р.А. Западноевропейская культурофилософия между мифом и игрой. М.: 1991.-с.15 4. История европейской культуры / Авт.-сост. А. В. Пустовит. — К., МАУП, 2002. 5. История мировой культуры. Наследие Запада. — М., 1998. 6. Культурологія: Навч. посіб. / За ред. проф. В. М. Пічі. — Львів, 2003. 7. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури: Посібник. — Хар-ків, 1990. 8. Самосознание европейской культуры ХХ века. — М., 1991. 9. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории.— М., 1993. — Т. 1.