Вступление:Незважаючи на велику кількість робіт з проблем тренінгу, на сьогодні ще не існує загальновизнаного наукового визначення соціально-психологічного тренінгу, а діяльність практиків у цій галузі ґрунтується на різноманітних концептуальних підходах, кожен з яких має свої обмеження щодо їх ефективності і галузі застосування. Складність у визначені тренінгу значною мірою випливає з його багатофункціонального спрямування. До основних функцій тренінгу сьогодні відносять: діагностичну, розвиваючу, корекційну, профілактичну, терапевтичну і функцію адаптації. Тренінг – це специфічний, особливий вид заняття, організований так, щоб усі учасники відчували підтримку оточуючих, були рівними між собою. Тренінг визначають як засіб перепрограмування існуючої у людини моделі управління поведінкою і діяльністю. Існує визначення тренінгу як частини запланованої активності організації, націленої на вдосконалення професійних навичок і вмінь, чи на модифікацію атитюдів та соціальної поведінки персоналу. В сучасній науці поширене визначення тренінгу як одного з активних методів навчання. Так А.А. Петровська розглядає соціально-психологічний тренінг як засіб взаємодії, направленої на розвиток знань, соціальних установок, вмінь і навичок міжособистісного спілкування, засіб розвитку компетентності спілкування, засобу психологічної взаємодії. Тренінг як форма навчання має істотні переваги перед іншими формами та видами навчання, особливо коли діяльність вимагає не просто знань, а й уміння застосовувати свої знання в практичній діяльності. За визначенням Звяглова М.В., тренінгові технології являють собою ефективні «засоби психічного розвитку людини». Їхня цінність полягає у можливості подолання обмежень, які властиві традиційним методам навчання та впливу на особистість дитини. До таких обмежень, зокрема, відноситься відмінність між предметом навчальної діяльності, що є абстракцією різного ступеня узагальнення (навчальні тексти, описи, настанови), і реальним предметом діяльності, в якій знання надаються не в чистому вигляді, а загальним контекстом процесів і ситуацій. Тренінг - це запланований процес, призначений надати, поновити знання та навички і перевірити ставлення, ідеї, поведінку з метою їхньої зміни чи оновлення. Тренінг як технологія впливу тренера на особистість учасника розглядається багатьма науковцями сучасності. У дружній атмосфері, яка панує на тренінговому занятті, учасник має змогу розкрити свій творчий та особистісний потенціал, навчитися спільно з іншими займатися груповою діяльністю, вільно спілкуватися та набувати знань з основ етики та естетики поведінки. Також важливою рисою тренінгу є можливість кожного з учасників сміливо висловити свою думку, не побоюючись осуду чи насмішок від інших. Відношення між тренером та часниками набувають новизни в залежності від того, що під час проведення тренінгу повинна панувати невимушена, приємна атмосфера, тренер повинен доброзичливо відноситися до учасників особисто та до їх висловлювань та поведінки зокрема. Так, зважаючи на все вище сказане, можна зробити висновок, що тренінг повинен найактивніше залучатися в процесі формування особистості, її цінностей, переконань та моральності.