«Особливості міжгрупового конфлікту»

Содержание:Вступ 3 1. Конфлікт та його специфіка 5 2. Особливості між групової взаємодії і виникнення міжгрупового конфлікту8 3. Особливості міжгупового конфлікту 12 Висновки 17 Список літератури 19

Вступление:Однією з головних потреб людини є потреба у спілкуванні, у визнанні, потреба бути зрозумілим для оточуючих. Спілкування здійснюється за допомогою міжособистісної взаємодії як між окремими людьми, так і між індивідом і групою, чи між групами людей. Зазвичай спілкування потребує дотримання певних правил поведінки, етичних принципів, бажання розуміти точку зору співрозмовника. Але часом невміння правильно спілкуватися, небажання прислухатися до думки іншого призводить до конфліктної ситуації. Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визначають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування. Проблема виникнення конфлікту актуальне не тільки для окремих особистостей, іноді вона також охоплює великі групи людей, і тоді йдеться про міжгруповий конфлікт. За ствердженнями вчених-конфліктологів, міжгруповий конфлікт характеризується виникненням гострої сутички інтересів та цінностей окремих груп, мікро груп у колективі, наприклад, між відділами однієї організації, чи між адміністративним апаратом і виробничим колективом тощо. Особливістю міжгрупового конфлікту є значна кількість залучених учасників, з яких складаються конфліктуючі сторони – тобто, якщо розглядати всіх членів групи, яка конфліктує з іншою, то може виявитися, що до протистояння включені десятки, а то і сотні людей. Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю розгляду особливостей міжгрупового конфлікту. Метою дослідження є розкриття особливостей міжгрупового конфлікту як психологічного феномену. Практичне значення роботи полягає в обґрунтуванні особливостей міжгрупового конфлікту та вказані шляхів їх профілактики. Завдання дослідження: 1. Розкрити особливості визначення конфлікту, його динаміки і характерних ознак; 2. Вказати умови виникнення міжгрупового конфлікту та його основні особливості; 3. Розглянути позитивні та негативні функції міжгрупового конфлікту, психологічні підходи до їх вивчення; 4. Вказати на можливі наслідки та умови запобігання міжгрупових конфліктів. Методологічна основа дослідження базується на працях видатних психологів та конфліктологів, до яких відносимо: Андрєєва В.І., Андрєєву Г.М., Бандурку А.М., Друзя В.А., Гончарук П.А., Гришину Н.В., Журавльова В.І., Карміна А.С., Левіна К.І, Ложкіна Г.В., Обозова М.М., Орбан-Лембрик Л.Е., Повякель Н.І. Рибалка В.В., Трофімова Ю.Л., Шейнова В. П. та інших. Структура. Контрольна робота складається із вступу, трьох пунктів, висновків, списку використаної літератури, що включає 12 джерел. Загальний обсяг роботи 19 сторінок.

Выводы:Досліджуючи особливості міжгрупового конфлікту, варто було розкрити специфіку визначення самої конфліктної взаємодії. Конфліктна взаємодія — це сутичка важливих, значимих для особистості чи групи, але несумісних, протилежних поглядів, потреб, інтересів з такими ж цінностями інших індивідів або їх груп. Психологічне дослідження конфлікту базується на: усвідомленні конфлікту її учасниками; виокремленні його складових, які обумовлюють внутрішню позицію конфлікту; з'ясування причин і стадій конфлікту тощо. Структура конфлікту поєднує такі компоненти: учасників конфлікту; позицію сторін; конфліктну ситуацію; інцидент; об'єкт конфлікту; предмет конфлікту; розвиток і розв'язання конфлікту. Міжгрупові конфлікти розглядаються психологами як конфліктна взаємодія всередині великих соціальних груп, організацій, при якій протилежними сторонами є соціальні групи, що мають на меті протилежні цілі і перешкоджають одна одній у їх здійсненні. Причинами міжгрупових конфліктів зазвичай є невизначеність, суперечливість норм, правил поведінки; відмінності у цінностях, стилях спілкування, соціальному статусі індивідів різних груп; недосконалість міжгрупових каналів комунікації; функціонально-рольова невизначеність та ін. Також до найголовніших причин виникнення міжгрупових конфліктів відноситься неправильне управління організацією, що веде до невдоволення людей своїми умовами праці та незрозумілих та суперечливих ситуацій. Конфліктна міжгрупова взаємодія відбувається на таких рівнях: внутрішньо-груповому; міжгруповому; міжорганізаційному. Усі ці типи конфліктів можуть бути: управлінськими, економічними, творчими, педагогічними, сімейними; соціально-психологічними; емоційними; змістовими чи проблемними; довготривалими, швидкоплинними та ін. Міжгрупові конфлікти можуть виконувати позитивні і негативні функції, тобто бути конструктивними (сприяти згуртованості групи) або деструктивними (спрямованими на розмежування членів групи, руйнацію зв'язків). Особливостями профілактичного підходу запобігання міжгрупових конфліктів є: правильний добір і розстановка кадрів з урахуванням їх професійних і психологічних якостей; авторитет керівника, належна організація діяльності; позитивні традиції в організації; об'єктивне оцінювання та диференційоване стимулювання праці співробітників; соціально-професійне й соціально-психологічне навчання; зміцнення неформальних відносин; стабільний склад колективу тощо. Отже, міжгрупові конфлікти є важливим об’єктом психологічного дослідження, вчені повинні докласти зусиль для з’ясування особливостей та умов профілактики і подолання цих конфліктів. Адже краще попередити складну ситуацію, що веде до конфлікту, ніж потім вирішувати гостру суперечку, виснажуючи сили та емоції учасників.

Литература:1. Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов. – Казань, 1992. – 142с. 2. Андреева Г. М. Социальная психология. – М., 2000. – 280 с. 3. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология.-учеб. пособие для вузов. – Харьков, 1997. – 355 с. 4. Гришина Н. В. Психология конфликта. – СПб., 2000. – 464 с. 5. Журавлев В.И. Основы педагогической конфликтологии. – М., 1995. – 183 с. 6. Конфликтология: Учебник / Под ред А. С. Кармина. – СПб., 1999. – 442 с. 7. Левин К. Разрешение социальных конфликтов. – СПб., 2000. – 342 с. 8. Ложкин Г. В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. – К., 2000. – 255 с. 9. Обозов Н.Н. Психология конфликта и способы его разрешения. – Л., 1991. – 45 с. 10. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 576с. 11. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип.-К.: Либідь, 2000. 12. Шейнов В. П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. – Минск, 1997. – 277 с.