Пропедевтика психологічних хвороб

Содержание:ВСТУП 3 1. Увага як пізнавальний процес особистості 4 2.Розлади уваги 8 ВИСНОВОК 10 ЛІТЕРАТУРА 12

Вступление:Особистість, перебуваючи у бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам'ятовує, переживає, тобто у цей час вона буває до чогось уважною. Отже, за визначенням Максименка С.Д., увага — це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях. Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Уважно вслуховуючись або вдивляючись у щось, людина не чує, що її кличуть, не помічає перешкод на дорозі. Вибірковість уваги пояснюється гальмівною дією значущих для особистості об'єктів і переживань стосовно менш значущих, які у цей час на неї діють. За такого стану об'єкти уваги яскравіше відображаються в нашій свідомості. Увага необхідна в усіх різновидах сенсорної, інтелектуальної та рухової діяльності. Побутує порівняння уваги з термометром, який дає можливість судити про переваги методів навчання та правильність його організації. Увагу викликають не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об'єкти. Цю здатність називають уважністю. Вона є характерологічною властивістю особистості, завдяки якій людина володіє власною увагою, а тому своєчасно й активно зосереджується, керує нею. Недостатній розвиток уважності виявляється в розсіяності та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу у процесі діяльності внутрішніми засобами.

Выводы:Пізнавальна діяльність постає як активність людини, спрямована на відображення і пізнання навколишнього світу. Залежно від глибини відображення виділяють чуттєві й раціональні форми пізнання світу. Оскільки увага не має власного змісту, то її не відносять до пізна¬вальних процесів. Однак, обслуговуючи всі психічні про¬цеси, вона є необхідною умовою їх виникнення і функ¬ціонування. На органи чуття людини в процесі її життя постійно діють своїми властивостями різні пред¬мети і явища об'єктивної дійсності. Наприклад, під час лекції на студента впливає голос, зовнішній вигляд лекто¬ра, обстановка в аудиторії, зміст повідомлення, люди, що сидять поруч. Але студент не може одночасно відобрази¬ти всі ці впливи: на одні він реагує, інші — не помічає. Відображаючи дійсність, людина завжди спрямовує свою психічну діяльність на ті предмети і явища, які для неї мають життєве значення, відповідають її потребам. Цю вибірковість психічної діяльності пов'язують із та¬кою властивістю психіки, як увага. Увага нерозривно пов'язана з діяльністю людини, в діяльності вона існує і нею підтримується. Послаблення її інтенсивності призводить до зниження якісних показни¬ків у роботі. Перебувати в стані напруженої уваги означає активно над чимось працювати. Як особливість психічно¬го життя увага має суспільну природу. Вона виникла в процесі праці й стала однією з його основних психологіч¬них характеристик. Найважливішими функціями уваги є регуляція діяль¬ності та контроль за її перебігом. Від того, на чому і як зосереджується людина, залежить чіткість і повнота від¬чуттів, сприймань і думок. Хоча мимовільна і довільна увага суттєво відрізня¬ються між собою, між ними існують взаємозв'язки і взаємопереходи. Довільна увага виникає з мимовільної при утворенні узагальнених умовних зв'язків, але й довільна може стати мимовільною у зв'язку зі змінами в мотивації діяльності. Увага є складною функціональною структурою, утвореною взаємозв'язками її структурних особливостей. До них належать стійкість концентрація, розподіл, переключення і обсяг уваги. Негативним аспектом уваги є розсіяність, поверхова концентрація, нездатність тривалий час зосередитися на пред¬меті діяльності, невміння керувати своєю увагою. Причини розсіяності є різними. В одних випадках вона зумовлюється глибокою концентрацією уваги на іншій діяльності, в інших втомою, в третіх — її неправильним вихованням. До розладів уваги відносять відвертання, розірваність, ослаблення уваги, підвищені відволікання, прикутість, виснажливість та багато інших. Часто недоліки уваги зумовлюються органічними за¬хворюваннями мозку. Вони можуть проявлятися у висо¬кій рухливості уваги, що не дає змоги тривало зосередити¬ся на об'єкті, у слабкому розподілі уваги, в її малій рухли¬вості чи патологічній фіксації на певному об'єкті. Важливо тренувати увагу та інші пізнавальні процеси розумової діяльності ще у молодому віці, у школі, та проводити профілактику виникнення розладів уваги у дорослих людей.

Литература:1. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Изд. «Питер», 2001. 2. Логвиненко А.Д. Психология восприятия: Учеб-метод пособие. - М., 1997. 3. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – вид. 2-е, перер. та доп. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 272с. 4. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.– 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001. 5. Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, В.Г. Мещерякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Педагогика – Пресс, 1999. – 440с. 6. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип.-К.: Либідь, 2000. 7. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003.