Рентабельність сільськогосподарського виробництва та шляхи її підвищення

Содержание:Вступ  3 І. Теоретичні і методичні основи рентабельності виробництва 5 1.1. Суть категорії рентабельності виробництва  5 1.2. Необхідність рентабельного ведення виробництва  в ринковій економіці            7 1.3. Обґрунтування методики  визначення  показників  рентабельності виробництва          8 ІІ. Аналіз досягнутого рівня рентабельності виробництва та дослідження тенденцій його зміни    16 2.1.      Економічна характеристика об'єкта дослідження 16 2.2. Досягнутий рівень рентабельності виробництва та дослідження тенденції його зміни  18 2.3. Факторний аналіз рентабельності за допомогою індексного  прийому дослідження      21 2.4. Кореляційно-регресивний аналіз рентабельності і  економічна оцінка його результатів            23 ІІІ. Шляхи підвищення рентабельності виробництва      27 3.1. Технологічні фактори підвищення рентабельності виробництва    27 3.2. Здійснення режиму економії витрат на виробництво продукції     28 3.3. Забезпечення цінової конкурентоспроможності продукції і зростання доходності її виробництва        31 3.4. Резерви підвищення якості продукції як фактора зростання рентабельності її виробництва       36 Висновки       41 Список використаної літератури    44 Додатки         46

Вступление:Актуальність теми. Ринкова економіка в Україні з часом набирає все більшу силу. Разом з нею набирає силу і конкуренція як основний механізм регулювання господарського процесу. Аграрний сектор в Україні продовжує своє становлення, все більше підприємств виходить на прибутковий рівень і  останнім часом спостерігається приток інвестицій у цей бізнес. Розвиток аграрного сектору потребує розробки методів управління, які звичайно мають свої особливості. Фінансовий аналіз є елементом управління, який охоплює систему принципів, методів, форм і засобів оцінки та розробки рекомендацій щодо фінансово-господарської діяльності підприємства. Раніше вважалося, що в бізнесі для управління фінансами достатня кваліфікація бухгалтера або економіста, тому що фінансові операції не виходять за рамки звичайних безготівкових розрахунків, основою яких є грошовий обіг. Але поступовий розвиток форм підприємництва в нашій країні показав, що починає діяти закон переходу кількості в якість. Важливим напрямком управління будь-яким підприємством, в тому числі і аграрним, є управління його рентабельністю. Адже саме рівень рентабельності продукції, активів, капіталу відображає фінансову спроможність підприємства забезпечити добробут працівників і власників даного підприємства, забезпечити отримання прибутку підприємством. Метою даної роботи є дослідження теоретичних підходів до управління рентабельністю підприємства, а також дослідження ефективності управління рентабельністю на досліджуваному підприємстві та надання рекомендацій щодо її вдосконалення. Для написання роботи було поставлено наступні завдання: - дослідити сутність та економічний зміст рентабельності підприємства; - дослідити методичні основи оцінки рентабельності; - провести оцінку рентабельності підприємства на прикладі підприємства ТОВ „Агрос”; - навести основні техніко-економічні характеристики підприємства; - провести фінансово-економічний аналіз рентабельності підприємства; - визначити технологічні фактори підвищення рентабельності виробництва; - визначити можливості економії витрат на виробництво продукції; - дослідити можливості забезпечення цінової конкурентоспроможності продукції і зростання доходності її виробництва; - розглянути резерви підвищення якості продукції як фактора зростання рентабельності її виробництва. Об'єктом дослідження даної роботи є підприємство ТОВ „Агрос”. Предметом дослідження є рентабельність  підприємстві. При аналізі джерел, для виявлення загальних і особливих рис у процесах і подіях, автор використовував  загальнонаукові методи - логічний і проблемно-порівняльний, у сполученні з використанням  структурно-функціонального і діалектичного підходів, також при аналізі фінансових показників було використано методи статистичного дослідження та економічного аналізу. Інформаційною базою дослідження виступають наукові розробки вітчизняних та зарубіжних науковців щодо теоретичних основ фінансової справи і фінансового менеджменту, публікації у спеціальній і періодичній пресі, нормативно-правові акти та звітність досліджуваного підприємства.  

Выводы:В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. В першому розділі роботи було визначено поняття рентабельності та методики її оцінки.  Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу, і рентабельність (або доходність, прибутковість є показником міри ефективності використання капіталу, який  набув широкого застосування у світовій практиці. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну. На підприємствах розглядаються і аналізуються такі показники рентабельності: 1. Загальна рентабельність виробництва (рентабельність фон­дів). 2. Рентабельність товарної продукції. 3. Рентабельність реалізованої продукції (рентабельність продажів). 4. Рентабельність одиниці продукції. У другому розділі роботи було проведено оцінку рентабельності підприємства ТОВ „Агрос”, що є представником аграрного сектора економіки України. Підприємство знаходиться у м. Біла Церква. Чистий прибуток підприємства ТОВ „Агрос” зріс на 191,6 тис. грн. або на 859% у 2006 році в порівнянні із 2005 роком. Рентабельність виробництва при цьому зростає з 0,49% до 7,747%. Рентабельність продукції рослинництва складає 26,0%, це означає що кожна гривня витрат на виробництво продукції рослинництва приносить 26 копійок прибутку. Рентабельність продукції тваринництва значно нижча і складає 9%. Промислова продукція сільськогосподарського призначення має рентабельність 31%. Інша сільськогосподарська продукція, закуплена у населення, мала рентабельність 59,3%. Всього по підприємству виробнича рентабельність склала 26,5%. Також у розділі було проведено факторний аналіз індексним способом, в результаті якого було оцінено вплив витрат і рентабельності по плану і фактичних на отриманий підприємством прибуток. Далі у розділі проведено кореляційно-регресивний аналіз залежності рентабельності від фондоозброєності праці. В третьому розділі роботи було проведено дослідження напрямків збільшення рентабельності аграрного підприємства ТОВ „Агрос”. Першим напрямком збільшення рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції є поліпшення виробничих технологій. В рослинництві показниками технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цукру в цукрових буряках, олії — в насінні соняшнику, білка — в зер­ні тощо). Вивчення досвіду зарубіжних аграрних підприємств показало, що ефективним методом управління для зниження витрат на виробництво є складання виробничих бюджетів. Виробничий бюджет дає змогу реально оцінити, яка галузь є прибутковою (збитковою) і який рівень ефективності по кожній з них. Отже, виникає можливість більш обґрунтовано визначити пріоритети вдосконалення структури виробництва на перспективу. Крім того, виробничий бюджет дає змогу вичленити з усієї суми витрат ті, які мають для підприємства умовне значення. Це, — насамперед, амортизація і за відомих обставин — віддача на землю (коли вона не є орендою). Важливим фактором зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації та автоматизації виробництва і раціональної побудови організаційної структури приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин. Основним напрямом підвищення рів­ня рентабельності є зниження собівартості продукції, оскільки це забезпечує більший приріст досліджуваного показника. Цей висновок набуває ще більшої актуальності в зв’язку з тим, що підприємство має реальні важелі впливу на собівартість продукції, тоді як на ціну його вплив в більшості випадків обмежений або взагалі неможливий. Також було досліджено вплив показників якості на рівень рентабельності продукції. Підприємства, які реалізують свою продукцію нижчими категоріями якості несуть втрати, нерідко досить значні, а які реалізують її вищими категоріями — одержують додатковий ефект.  

Литература:1.         Андрєєва Г. І. Економічний аналіз: навч.-метод. посібник. — К.: Знання, 2008. — 263с. 2.         Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероблене. / В. Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2002. —624 с. 3.         Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економічний аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416с. 4.         Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с. 5.         Кіндрацька Галина Іванівна, Білик Микола Сергійович, Загородній Анатолій Григорович. Економічний аналіз: підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 487с. 6.         Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — 387 с. 7.         Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 132 с. 8.         Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: підручник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К., 2008. — 513c. 9.         Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 630с. 10.     Савицька Г.В. “Аналіз господарської діяльності підприємств”, Минськ. - 2004 р. - 512 с. 11.     Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. — 4-те вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 571 с. 12.     Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА, 2004 – 504 с.