Тренінг: теорія і практика

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ТРЕНІНГУ 6 1.1 Тренінг як інноваційна організаційна форма роботи 6 1.2 Структура та основні вимоги до оформлення тренінгу 11 РОЗДІЛ ІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 16 Тренінг «Розвиток комунікативних вмінь і здібностей та толерантно-гуманних рис особистості» 16 ВИСНОВКИ 38 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40

Вступление:Незважаючи на велику кількість робіт з проблем тренінгу, на сьогодні ще не існує загальновизнаного наукового визначення соціально-психологічного тренінгу, а діяльність практиків у цій галузі ґрунтується на різноманітних концептуальних підходах, кожен з яких має свої обмеження щодо їх ефективності і галузі застосування. Складність у визначені тренінгу значною мірою випливає з його багатофункціонального спрямування. До основних функцій тренінгу сьогодні відносять: діагностичну, розвиваючу, корекційну, профілактичну, терапевтичну і функцію адаптації. Тренінг – це специфічний, особливий вид заняття, організований так, щоб усі учасники відчували підтримку оточуючих, були рівними між собою. Тренінг визначають як засіб перепрограмування існуючої у людини моделі управління поведінкою і діяльністю. Існує визначення тренінгу як частини запланованої активності організації, націленої на вдосконалення професійних навичок і вмінь, чи на модифікацію атитюдів та соціальної поведінки персоналу. В сучасній науці поширене визначення тренінгу як одного з активних методів навчання. Так А.А. Петровська розглядає соціально-психологічний тренінг як засіб взаємодії, направленої на розвиток знань, соціальних установок, вмінь і навичок міжособистісного спілкування, засіб розвитку компетентності спілкування, засобу психологічної взаємодії. Тренінг як форма навчання має істотні переваги перед іншими формами та видами навчання, особливо коли діяльність вимагає не просто знань, а й уміння застосовувати свої знання в практичній діяльності. За визначенням Звяглова М.В., тренінгові технології являють собою ефективні «засоби психічного розвитку людини». Їхня цінність полягає у можливості подолання обмежень, які властиві традиційним методам навчання та впливу на особистість дитини. До таких обмежень, зокрема, відноситься відмінність між предметом навчальної діяльності, що є абстракцією різного ступеня узагальнення (навчальні тексти, описи, настанови), і реальним предметом діяльності, в якій знання надаються не в чистому вигляді, а загальним контекстом процесів і ситуацій. Тренінг - це запланований процес, призначений надати, поновити знання та навички і перевірити ставлення, ідеї, поведінку з метою їхньої зміни чи оновлення. Тренінг як технологія впливу тренера на особистість учасника розглядається багатьма науковцями сучасності. У дружній атмосфері, яка панує на тренінговому занятті, учасник має змогу розкрити свій творчий та особистісний потенціал, навчитися спільно з іншими займатися груповою діяльністю, вільно спілкуватися та набувати знань з основ етики та естетики поведінки. Також важливою рисою тренінгу є можливість кожного з учасників сміливо висловити свою думку, не побоюючись осуду чи насмішок від інших. Відношення між тренером та часниками набувають новизни в залежності від того, що під час проведення тренінгу повинна панувати невимушена, приємна атмосфера, тренер повинен доброзичливо відноситися до учасників особисто та до їх висловлювань та поведінки зокрема. Так, зважаючи на все вище сказане, можна зробити висновок, що тренінг повинен найактивніше залучатися в процесі формування особистості, її цінностей, переконань та моральності. Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності визначення поняття «тренінг», «соціально-педагогічний тренінг» та розкрити особливості впровадження та застосування цього інноваційного методу впливу психолога на особистість дитини. Предметом курсової роботи є особливості соціально-психологічного тренінгу як інноваційної технології впливу на особистість. Об’єктом курсової роботи було обрано соціально-психологічний тренінг, його визначення, зміст та структуру. Метою дослідження є розкриття особливостей визначення понять «тренінг», «соціально-психологічний тренінг», уточнення їх особливостей та умов застосування. Відповідно до предмету, об’єкту та мети дослідження потрібно було виконати наступні завдання: 1. Зробити повний теоретико-методичний аналіз літератури з даної проблеми та дослідити стан розкриття проблеми у працях вітчизняних та зарубіжних педагогів; 2. З’ясувати особливості визначення тренінгу та соціально-психологічного тренінгу, та специфіку їх застосування; 3. Визначити особливості соціально-психологічного тренінгу як інноваційної технології впливу на особистість дитини; 4. Вказати умови ефективності застосування соціально-психологічного тренінгу, навести приклад. Методологія курсової роботи має комплексний характер і включає такі методи, як теоретичне (аналіз літератури) та емпіричне (спостереження, опис) дослідження. Також в роботі використовувалися методи аналізу і синтезу, узагальнення і систематизації.

Выводы:Сьогодні не можна уявити собі практичної діяльності психолога, соціального педагога, психотерапевта без різних видів групової роботи з дітьми і дорослими. Соціально-психологічний тренінг — це особлива форма групової роботи зі своїми можливостями, обмеженнями, правилами і проблемами. Він навчає новим навичкам, допомагає освоїти інші психологічні можливості. Його особливість у тому, що учить займати активну позицію, а засвоєння навичок відбувається в процесі переживання, особистого досвіду поведінки, відчування, діяння. Соціально-психологічний тренінг — це форма активного навчання, яка дозволяє дитині сформувати навички й уміння в побудові продуктивних психологічних та соціальних міжособистісних відносин, аналізувати соціально-педагогічні ситуації зі своєї точки зору і позиції партнера, розвивати в собі здібності пізнання і розуміння себе й інших у процесі спілкування. Ефективна робота соціально-психологічного тренінгу припускає деякий рівень особистісного пророблення, готовність включатися в тренінгові ситуації, опановувати навичками, кооперуватися з іншими людьми. По суті справи, людина повинна бути здатна бачити світ вільно, як нову можливість, а не як відображення своєї проблеми. Дуже важко вести роботу з оволодінню соціально-психологічними та психологічними навичками, коли учасники починають просити психологічної допомоги тренера (соціального педагога) і групи навіть на розминочних, «прохідних» вправах; коли вони не можуть дати гарний зворотний зв'язок іншим учасникам, тому що бачать не їхню, а відображення в їхній поведінці своїх особистих, невідреагованих переживань. Тренінг як технологія впливу психолога на особистість дитини розглядається багатьма вченими сучасності. У дружній атмосфері, яка панує на тренінговому занятті, дитина має змогу розкрити свій творчий та особистісний потенціал, навчитися спільно з іншими займатися груповою діяльністю, вільно спілкуватися та набувати знань з основ етики та естетики поведінки. Також важливою рисою тренінгу є можливість кожного з учасників сміливо висловити свою думку, не побоюючись осуду чи насмішок від інших. Відношення між психологом та учнями набувають новизни в залежності від того, що під час проведення тренінгу повинна панувати невимушена, приємна атмосфера, тренер (психолог) повинен доброзичливо відноситися до учнів особисто та до їх висловлювань та поведінки зокрема. Так, зважаючи на все вище сказане, можна зробити висновок, що тренінг як технологія впливу на особистість повинна найактивніше залучатися в процесі формування особистості дитини, її цінностей, переконань та моральності.

Литература:1. Андреева Е.В.Социальная психология. – М.: Изд-во МГУ, 1990 – 432 с. 2. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, упражнения, игры. – С.-Петербург, 1996. – 379 с. 3. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога. - М., 2001. 4. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. – М.: Академия, 2004. – 440 с. 5. Галагузова М.А., Галагузова Ю.Н., Штинова Г.Н., Тищенко Е.Я., Дьяконов Б.П. Социальная педагогика. - М.: Владос, 2001. - 416 с. 6. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам. — К., 2004. 7. Гунда Г.В., Сагарда В.В. Інновації у підготовці фахівця в умовах класичного університету. – Ужгород, 2000. – 168 с. 8. Долинська Л.В., Левченко М.В., Чепелєва Н.В., Уманець Л.І. Активні методи в роботі практичного психолога. – Київ, 1994. – 80 с . 9. Емельянов Ю.Н. Обучение общению в учебно-тренировочных группах// Психологический журнал. – 1987. – Т.8. - № 2. – с.81-87. 10. Євтух М.Б., Сердюк О.П. Соціальна педагогіка. Підручник. - 2-е від. - К.:МАУП, 2003. - 232с. 11. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растенников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 104 с. 12. Загвязинский В.И., Зайцев М.П., Кудашов Г.Н. и др. Основы социальной педагогики. - М: Педагогическое общество России, 2002. - 160 с. 13. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. 14. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика. - К.: Правда Ярославичів, 1998. - 394с. 15. Звяглова М.В. Словарь-справочник по социальной педагогике и социальной работе. - НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2003. - 176 с. 16. Капська А.Й. Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літеретури, 2005. - 328с. 17. Ковалев Г.А. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения. Автореф.дисс. канд.психол.наук. – М., 1980. 18. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К., 1995. – 304 с. 19. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М.: Знание, 1979. –48 с. 20. Леонтьев А.А. Психология общения. – Тарту, 1974. – 128 с. 21. Методика «рівний-рівному»// Зимівець Н., Лещук Н., Авельцева Т. Київ. 2002 22. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 216 с. 23. Петровская Л.А. Теоретические и методологические вопросы социально-психологического тренинга. – М.,1982. – 168 с. 24. Петровская Л.А. Тренинг сензитивности как школа рефлексии// Психологические условия социального взаимодействия / Под ред. Х.Миккина, Ю.Орн. – Таллин: Изд-во ТГУ, 1983. – С. 47-59. 25. Петрушин С.В. Секреты открытого общения. – Казань: Татрское книжное изд-во, 1994. – 112 с. 26. Познание и общение / Под ред. Б.Ф. Ломова и др. – М.: Наука, 1988. – 208 с. 27. Права дитини: від витоків до сьогодення. Збірник текстів, методик та інформаційних матеріалів. Київ, Либідь. 2002. 28. Прозорова Е.В. Педагогические условия развития коммуникативной компетентности// Мир психологии. – 2000.- № 2. – с.191-202. 29. Психогимнастика в тренинге/ Под ред. Н.Ю. Хрящевой. – СПб.: «Речь», Институт Тренинга, 2001. – 256 с. 30. Психологический словарь // В.В.Давыдов, В.П.Зинченко и др. – М.: 1996. – 448 с. 31. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с. 32. Склонности и способности: комплексные исследования / Под ред. Э.А. Голубевой. – М.: Педагогика, 1989. – 200 с. 33. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – Київ: УРЕ, 1974. – 776 с. 34. Словник української мови / Редкол.: І.К. Білодід (голова) та ін. – Т. 14. – Київ: Наукова думка, 1973. – 840 с. 35. Нікітін І.Ю. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Київ. – 2000. – 259с. 36. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів). -К.: Столиця, 1997. 37. Штефан Л.А. Соціально-педагогічна теорія та практика в Україні. Монографія - Х.:ТОВ "ТО Ексклюзив", 2002. - 264с. 38. Я хочу провести тренинг. Гуманитарний проект. - Новосибирск, 2000.