Використання психодіагностичного методу при дослідженні групової динаміки

Содержание:Вступ 3 1. Особливості визначення групи та її параметрів 4 2. Поняття групової динаміки, її концепцій та моделей розвитку 11 3. Психодіагностичні методи дослідження групової динаміки 17 4. Аналіз дослідження 25 Висновки 27 Список літератури 29 Додатки 31

Вступление:Спілкування і міжособистісна взаємодія відбуваються у соціальному контексті, тобто в конкретному соціально-історичному та соціокультурному середовищах, у різноманітних формуваннях і об’єднаннях. Існування таких угруповань та їх вплив на психіку індивіда є природним і об’єктивним результатом історичного розвитку людської цивілізації. Відносно сталим об’єднанням людей є група. Сукупність людей, що претендує називатися групою, об’єднана не лише спільністю умов і засобів соціальної життєдіяльності, а й взаємовпливами індивідів. Поняття «соціальна група» в основному позначає функціонування певного угруповання, товариства, об'єднаних спільними цілями людей. Група об’єднує певну стійку сукупність людей за допомогою цінностей, цілей, відносин між її членами тощо. Як і будь-який психологічний феномен, група має свою динаміку. Динамічні характеристики групи відображають групові процеси, які відтворюють увесь цикл життєдіяльності групи: утворення, становлення, розвиток, функціонування, розпад, а також нормативний вплив, феномен групового тиску, групову згуртованість, лідерство і прийняття групових рішень. Важливим питанням є психодіагностичне дослідження динаміки групового розвитку. Адже вивчаючи групу, не можливо не досліджувати особливості її становлення, відносин членів групи між собою, внутрішньо-групового психологічного клімату тощо. Актуальність теми дослідження зумовлена важливістю розкриття особливостей групової динаміки та психодіагностичних методів їх дослідження. Мета роботи – з’ясувати умови використання психодіагностичного методу у дослідженні групової динаміки.

Выводы:Людина формується в суспільстві, у спілкуванні та взаємодії з оточуючими людьми, входить у різні угруповання, де й здійснює свою діяльність. За все своє життя людина входить у склад багатьох груп, це може бути і група дитсадка, і клас, і навчальна академічна група, і виробничий колектив, і колектив любителів природи тощо. Але всі вони об’єднуються загальним поняттям група та мають певні закономірності розвитку та динаміки, спільні для всіх. Групою називають сукупність або спільність людей, об’єднаних спільною метою, загальними цінностями, потребами та намаганнями, системою взаємин, взаємовпливів, і які виконують типові форми діяльності. Як ми вже вказували, група розвивається за своїми законами і тому до поняття групової динаміки відносять всі види колективної взаємодії у групі, такі як: групова згуртованість, влада, прийняття рішення, зміна влади, спосіб реагування на інші групи та ін. Також групова динаміка трактується як сукупність процесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зору руху, розвитку та функціонування. Відповідно до мети дослідження ми розкрили особливості застосування психодіагностичного методу під час з’ясування специфіки групової динаміки. Так, ми дізналися, що групову динаміку досліджують через розкриття особливостей соціального статусу кожного члена групи, через індекс згуртованості, через визначення єдності загально-групових цінностей, через психологічний клімат у групі, через переважаючий стиль вирішення конфліктних взаємин тощо. Ми провели опитування із 4 підлітками і дослідили психологічну атмосферу в їх групі. За ствердженням опитуваних, у них в групі переважає посередня психологічна атмосфера, яку вони готові змінювати. Отримані дані дозволили свідчити про нестійкий сприятливий психологічний клімат у підлітковій групі. Вважаємо, що все це зумовлено віковими та фізіологічними змінами у підлітків, і з часом вони досягнуть повної згоди та продуктивності своєї групи. Так, ми розглянули особливості застосування психодіагностичного методу у дослідженні особливостей групової динаміки. Вважаємо доцільним наголосити, що для кожного процесу та властивості групової динаміки існують свої методики, тому на основі однієї методики не можна зробити остаточний висновок, але вже можна помітити загальну тенденцію до розвитку групи.

Литература:1. Андреева Г. М. Социальная психология. — М., 1997. – 348 с. 2. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. — М., 2001. – 199 с. 3. Гуревич К.М. Что такое психологическая диагностика. – М., 2001. – 436 с. 4. Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін. — К., 2002. 5. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 1995. – 457 с. 6. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. – К., 2003. – 395 с. 7. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. — М., 2001. – 392 с. 8. Орбан-Лембрик Л.Е.Соціальна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 576с. 9. Основы психологической диагностики: Учебное пособие / Под ред. К.М. Гуревича, М.К. Акимовой. – М., 2003. – 392 с. 10. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. — М., 2002. – 378 с. 11. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / В.Д.Балин, В.К. Гайда / под ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – 2-е изд., доп. и перераб. – СПб., 2007. – 560 с. 12. Психологическая теория коллектива/ Под ред. А.В. Петровского. — М., 2001. – 293 с. 13. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип.-К.: Либідь, 2000. 14. Романова Е.С. Психодиагностика: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2006. – 400 с. 15. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003. 16. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М., 2002. – 342 с. 17. Уманський Л.І. Психологія організаторської діяльності. – К, 2001. – 280 с.