Економічні потреби, їх класифікація та роль у сучасному виробництві

Содержание:ВСТУП           3 1. Економічні потреби суспільства, їх суть і структура     5 2. Закон зростання потреб та механізм його дії    12 3. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація  16 4. Взаємодія потреб та інтересів та рушійна сила соціально-економічного прогре22 ВИСНОВКИ  32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    35

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Людина завжди була і залишається головним фактором розвитку та вдосконалення виробництва. З позицій виробництва людина - це не тільки його суб’єкт, але і кінцева мета. Суспільний продукт, пройшовши через розподіл і обмін, завершує свій шлях у споживанні, без якого будь-яке виробництво недоцільне. В споживанні задовольняються потреби людей. Потреба - це об’єктивна необхідність окремої людини, сім’ї, колективу, суспільства, держави в життєвих благах, послугах, духовних і культурних цінностях. Потреби виникають з народженням людини і супроводжують все її життя (поїсти, поспати, прикраси, іграшки, зошити, одяг, зачіска тощо). Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспільних умов. Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, суспільні потреби поділяються на економічні та неекономічні, виробничі та невиробничі. Їх можна розподілити з урахуванням суб’єкта споживання окремої людини, сім’ї, колективу підприємства, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому або окремого класу. Широко відома класифікація потреб, запропонована американським ученим А.Маслоу. Він поділив їх на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім’ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Найвищою потребою у другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім’ї. Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов’язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна більшість - економічні. Тому існують різні критерії їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз економічних потреб, їх класифікація та роль у сучасному виробництві. Об’єктом дослідження є сукупність економічних потреб, предметом дослідження є класифікація економічних потреб та їх роль у сучасному виробництві. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -   розглянути економічні потреби суспільства, їх суть і структуру; -   здійснити аналіз закону зростання потреб та механізм його дії; -   висвітлити сутність, суб’єкти, класифікацію економічних потреб; -   обґрунтувати взаємодію потреб та інтересів та рушійна сила соціально-економічного прогресу. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі політичної економії. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у чотирьох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Потреба – це природний потяг людини до визначених умов життя, відсутність яких викликає хибне відчуття і породжує прагнення змінити такий стан речей. Потреби – це спонукальні мотиви рушійних сил, що є об’єктивною основою «ідеальних спонукань» – інтересів, бажань, цілей і т.д. Економічні потреби мають історичний характер. Розмір потреб, так як і способи їх задоволення, являють собою продукт історії і залежать від культурного рівня країни, а також від умови, з якими навичками та життєвими запитами сформувались соціальні прошарки суспільства, окремі люди і суспільство в цілому. Загальна класифікація потреб характеризує їх як: базові – повітря, їжа, вода; породжені розвитком цивілізації – наприклад, розваги; першочергові – їжа, одяг, житло; другорядні – дорогоцінні прикраси; матеріальні – засоби виробництва, товари широкого вжитку; нематеріальні – послуги освіти, мистецтва і культури; суспільні – громадський порядок, безпека, охорона навколишнього середовища; колективні – транспорт, відпочинок; фізіологічні – продукти харчування, забезпечення житлом; духовні – розвиток науки і просвітництва, культурний відпочинок; соціальні – умови праці, задоволеність працею, охорона здоров’я, обслуговування. Потреби також поділяються на економічні і позаекономічні. У свою чергу, економічні потреби містять матеріальні потреби і потреби в цілеспрямованій трудовій діяльності. За характером задоволення потреби поділяються на особисті, що задовольняються за рахунок предметів особистого споживання і послуг споживчого призначення, і колективні, які складають єдину систему суспільних потреб – сукупність різноманітних видів потреб, зв’язок між ними і механізм їх задоволення. Відома класифікація потреб Маслоу. Вона будується за критерієм значимості і містить: фізіологічні потреби і потреби в гарантіях; потреби в спілкуванні; потреби у визнанні; потреби в самореалізації тощо. Засоби, за допомогою яких задовольняються потреби, називаються благами. Одні блага перебувають у розпорядженні суспільства в необмеженій кількості (наприклад, повітря), інші – обмежені. Останні називають економічними благами, оскільки ці блага кількісно обмежені і на їх виготовлення потрібні ресурси. Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого життя. Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб’єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб’єктів. Економічні інтереси можна класифікувати за різними критеріями: -   за ознакою суб’єктивності : особисті, колективні і суспільні інтереси; -   за ступенем важливості: головні та другорядні; -   за часовою ознакою: поточні, перспективні; -   за об’єктом інтересів: майнові, фінансові, інтелектуальні, режиму праці та вільного часу; -   за ступенем усвідомлення: дійсні та помилкові.  Взаємозв’язок потреб і виробництва характеризується насамперед впливом виробництва на потреби, який полягає в тому, що, по-перше, виробництво разом з фантазією створює нові потреби, перетворює їх з одиничних (властивих окремим людям) на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб; по-друге, виробництво створює споживчі блага, отже, забезпечує задоволення потреб. Взаємодія інтересів виступає рушійною пружиною соціально-економічного розвитку. Взаємодію інтересів можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва і обміну. У сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси. Взаємозалежність цих груп об’єктивно зумовлює їх співробітництво. Такі загальні теоретичні основи розгляду економічних потреб та інтересів як головної рушійної сили соціально-економічного прогресу.

Литература:1.  Барр Р. Политическая зкономия. В 2-х томах: Пер. с фр. – М.: Высшая школа, 1995. 2.  Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. 3.  Бєляєв О. О., Диба М. І.,  Кириленко В. І., Комяков О. М. Система економічних законів і категорій: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. 4.  Бутук А.И. Экономическая теория: Учеб. пособие. – К.: Викар, 2000. 5.  Гальчинський А.С, Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К: Вища школа, 1995. 6.  Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. 7.  Економіка: Навч. посібник для загальноосвіт. навч. закладів / За ред. канд. екон. наук, доц. С. В. Степаненка. – К.: КНЕУ, 2000. 8.  Економічна політика: Навч. посібник. / О. О. Бєляєв (кер. кол. авт.), А. С. Бебело, М. І. Диба та ін. – К.: КНЕУ, 2004. 9.  Економічна політика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисцип. / О. О. Бєляєв, М. І. Диба, А. С. Бебело, А. З. Зазимко та ін. – К.: КНЕУ. – 2005. 10.           Економічна теорія: політекономія. Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. 11.           Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. – М: Рыбари, 2000. 12.           Зазимко А. З. Політична економія: структурно-логічний навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. 13.           Экономическая теория. Учебник. Под ред. Базылева Н.И., Гурко С.П. – М..: ИП «Экоперспектива», 1997. 14.           Климко Г.Н,  Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О. Основи економічної теорії. – К.: Либідь, 2004. 15.           Кукурудза І.І. Політична економія: Матеріали до лекцій та семінарів. – Ч.: Сфера, 1999. 16.           Матусевич М.К. Основи політичної економії: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999. 17.           Основи економічної теорії. За ред. Мочерного С.В. – К.: Академія, 1999. 18.           Основи економічної теорії. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навч. посібник. – О.: Олді-Плюс, 1999. 19.           Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник за ред. Климка Г.Н., Нестеренка В.П. – К.: Знання, 1999. 20.           Політична економія: Навч. посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. 21.           Політична економія: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / За ред. докт. екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2003. 22.           Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. Підручник. – К.: Либідь, 1999. 23.       Экономическая теория. Учебник для вузов. Под ред. Камаева В.Д. – М.: Владос, 1998.