Соціальні відхилення у діяльності юристів

Содержание:Вступ  3 1. Поняття і види соціального регулювання юридичною діяльністю    4 2. Соціальні відхилення у діяльності юристів       10 3. Загальні вимоги, які ставляться до юристів      11 4. Шляхи подолання і корекції соціальних відхилень       12 Висновок       17 Список використаної літератури    19

Вступление:Юрист - це спеціаліст, який має юридичні знання, не загальні відомості з права і держави, а професійні, фундаментальні і спеціалізовані знання. Фундаментальні - це глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей держави та права. Вони складаються з глибоких і твердих знань всіх важливих юридичних понять і категорій. Спеціалізовані - це конкретні юридичні знання, які використовуються для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності. Тепер розглянемо основні риси юридичної професії: Це гуманна професія, тобто вона спрямована, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини, що включає: а) створення організаційних умов для їх реалізації; б)охорона прав і свобод від їх порушень; в) захист прав і свобод у випадку їх порушення; г) відновлення порушених прав і свобод. Спеціалізація юриста несе в собі велику відповідальність, тому що юрист це людина яка повинна дуже дбайливо ставитись до своїх обов’язків. Соціальні відхилення - це порушення існуючих правових, політичних, етичних, естетичних та інших соціальних норм1. У діяльності юристів найчастіше трапляються відхилення від правових норм (правопорушення) такі як, хабарництво, зловживання службовим становищем, безвідповідальність. 1 Трубецкой Е.Н.  Энциклопедия права .- СПб.: Лань, 1999. – С.116.

Выводы:Базуючись на нормативно - правових документах відповідних до спеціальності юриста, можна сформулювати декілька правил загального характеру поведінки спеціаліста-юриста які повинні бути основними у його буденній праці: 1) справедливість та об'єктивність у прийнятті рішень, того що засуджуючи чи захищаючи людину юрист повинен позбавити власні почуття нальоту упередженості та суворо наслідувати букву закону; 2) виключення доброти з професійних почуттів, того що доброта заважає об'єктивній та тверезій оцінці, формує поблажливе ставлення там, де воно є недоречним; 3) терпимість у стосунках як з близькими, так й з цілком невідомими вам людьми, того що професія "юрист" накладає на свого носія певний відбиток, який формує його подальше відношення до людини, й, найчастіше - це відбиток у загальнолюдському розумінні, - негативний, адже юрист, побачивши негативні приклади людського існування починає дивитись на собі подібних не як на носіїв розуму та усього, що прийнятно вважати людським, а, як на носіїв низки негативних характеристик; 4) юрист повинен соціалізуватись путями, прийнятними його статусу та зрозумілими іншій частині соціуму, адже, якщо юрист соціалізуватиметься путями, що будуть визнані такими, що суперечать моралі, в нього виникнуть проблеми із розумінням його як безпосереднім керівництвом, так і тими людьми, що його оточують; 5) юрист повинен виховувати власну родину у дусі поваги до законів, адже у ситуації виникнення правового прецеденту до якого будуть причетні родичі чи близькі спеціаліста-юриста, це зіпсує його репутацію та подальше просування за ієрархічними сходами юридичної установи працівником котрої є цей юрист; 6) юрист повинен презирливо ставитись до усіх почуттів, що заважають здійсненню професійної діяльності, крім тих випадків, коли внутрішній імператив настійливо противиться здійсненню того чи іншого професійного діяння, адже йти проти власних принципів не є вірно ані з поглядів загальної юридичної філософії, ані з позицій загальнолюдського відношення до власного призначення у суспільстві. Існують особисті якості, які є негативними для юриста: - з соціальної точки зору - цинізм, нечесність, владолюбство, жорстокість, авантюризм. - у  пошуковій сфері - неуважність, відсутність пошукової домінанти (юридичний азарт). - в  реконструктивній сфері - низький рівень інтелекту, стереотипність і консервативність мислення. - у  засвідчувальній сфері - недбалість, невміння швидко передавати усну мову письмово. - в організаційній сфері - не цілеспрямованість, відсутність організаційних здібностей. - у комунікативній сфері - імпульсивність, велика сором’язливість, грубість в поводженні з людьми. У діяльності юристів найчастіше трапляються відхилення від правових норм (правопорушення) такі як, хабарництво, зловживання службовим становищем, безвідповідальність. Серед неправових відхилень часто зустрічаються: грубість, неврівноваженість, нетерпимість, надмірна самовпевненість, користолюбство, кар'єризм, протекціонізм, бюрократизм, пияцтво. Основні напрями, форми й методи боротьби з відхиленнями від соціальних норм залежать не лише від видів та інтенсивності відхилень, але насамперед від соціальної природи суспільства та панівних у ньому політичних, моральних, правових поглядів, рівня культури, економічних і технічних можливостей.  

Литература:1.            Біленчук П.Д. Правова деонтологія. – К.: Атака, 1999. – 320 с. 2.            Бризгалов І.В. Юридична деонтологія. – К.: МАУП, 1998. – 44 с. 3.            Васильєв ВЛ. Юридическая психология. - М.: Юридическая литература, 1991. 4.            Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. – К., 1998. – 324 с. 5.            Жалинский А.Э.  Профессиональная деятельность юриста. – М., 1997. - 330 с.; 6.            Овчаренко Н.И., Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: Учебник. Под ред. проф. Скакун О.Ф. - Х.: Основа, 1999. – 336 с. 7.            Скакун О.Ф., Юридична деонтологія - Х.: Еспада, 2002 8.            Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: учебн. пособ./ Под ред. А. Опалева, Г. Дубова. - М. Щит, 1997.- 327 с.; 9.            Сливка С.С. Правнича деонтологія. – К., 1999. – 336 с. 10.        Сливка С.С. Професійна культура юриста. - Х. Право. -  354 с.; 11.        Социальные отклонения. - М., 1990. 12.        Трубецкой Е.Н.  Энциклопедия права. – СПб.: Лань, 1999.- 224 с.; 13.        Чичерин Б.Н.  Философия права. - М., 1999. - 502 с.