Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення:
Ділове спілкування можна визначити як специфічну форму контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації.
Стратегія ділового спілкування передбачає постановку певної цілі, яка стимулює волю учасника спілкування, заставляє його діяти усвідомлено, інтенсивно, мобілізувати свої здібності, знання, досвід, уміти підпорядковувати свої сили досягненню цієї мети.
У тактиці спілкування розрізняються сім можливих його рівнів, знання яких дає змогу краще розібратись в ситуації, глибше її зрозуміти, зробити певні висновки, що стосуються як системи управління, так і встановлення підприємницьких контактів. Психологи називають такі рівні: примітивний, маніпулятивний, стандартизований, конвенціональний (погоджувальний), ігровий, діловий, духовний.
У процесі ділового спілкування важливими є:
- Ділові переговори - процес партнерської взаємодії, метою якого є одержання взаємовигідних результатів.
- Нарада - це форма ділового спілкування колективу (групи) з метою обміну інформацією й ухвалення колективного рішення по актуальних питаннях.