Предмет вивчення психофізіології

Содержание:Вступ 3 1. Предмет вивчення психофізіології 4 Висновок 11 Список літератури: 12

Вступление:Психофізіологія - область міждисциплінарних досліджень на стику психології і нейрофізіології, направленої на вивчення психіки в єдності з її нейрофізіологічним субстратом. Первинно термін "П." використовувався разом з поняттям "фізіологічна психологія" для позначення широкого круга досліджень психіки, що спиралися на точні об'єктивні фізіологічні методи (І. Мюллер, Е.Г. Вебер, Г.Т. Фехнер, Г. Гельмгольц і ін.). Головною задачею П. є причинне пояснення психічних явищ шляхом розкриття лежачих в їх основі нейрофізіологічних механізмів. Успіхи сучасної П. зв'язані з тим, що разом з традиційними методами (реєстрація сенсорних, моторних, вегетативних реакцій, аналіз наслідків пошкодження і стимуляції мозку) в дослідницькій практиці набули широке поширення електрофізіологічні методи (електроенцефалографія і ін.) а також математичні способи обробки експериментальних даних. Особливий напрям представляє диференціальна П., вивчаюча фізіологічні основи індивідуально-психологічних відмінностей.

Выводы:Підведемо підсумок. Психофізіологія - прикордонна область психології, вивчаюча роль всієї сукупності біологічних властивостей, і перш за все властивостей нервової системи, в детерміації психічної діяльності і стійких індивідуально-психологічних відмінностей. Основні напрями теоретичної психофізіології: психофізіологічні механізми кодування і декодування інформації; психофізіологія сприйняття; психофізіологія уваги; психофізіологія пам'яті і навчення; психофізіологія рухів і управління вегетативними реакціями; психофізіологія волі; психофізіологія мислення і мови; психофізіологія емоцій; психофізіологія функціональних станів, стресу, сну; диференціальна психофізіологія; психофізіологія тривожності, агресивності, депресії; системна психофізіологія; психофізіологія свідомості і його змінених станів; вікова психофізіологія. Методи психофізіології електрофізіологічні методи вивчення органічних функцій, грунтуються на реєстрації біопотенціалів, що виникають в тканинах живого організму спонтанно або у відповідь на зовнішнє роздратування. Частіше за все використовується реєстрація біострумів мозку.

Литература:1. Марютина, Т. М. Введение в психофизиологию: Учеб. пособ. по курсу: "Общая и возрастная психофизиология" / Т. М. Марютина, О.Ю. Ермолаев . ? 4-е изд., исправл. ? М.: МПСИ; М.: Флинта, 2004 . ? 400 c. 2. Николаева, Е. И. Психофизиология. Психологическая физиология с основами физиологической психологии: Учебник. ? М.: Логос, 2003. ? 544с. 3. Психология. Словарь. М., Политиздат, 1990г. 4. Філіппов, М. М. Психофізіологія людини: Навч. посібн. ? К.: МАУП, 2003 . ? 136с.