Поняття правової системи. Основні елементи сучасної правової системи

Содержание:ВСТУП           3 РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ.6 1.1.ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ.    6 1.2.СТРУКТУРА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ.            15 1.3.КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СУЧАСНОСТІ.  22 РОЗДІЛ 2.  СУЧАСНА ПРАВОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ.        27 2.1. ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.          27 2.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ СУЧАСНОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.        29 ВИСНОВКИ  39 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         41

Вступление:В умовах реформування в Україні суспільних відносин, зміни економічного та політичного устрою, оновлення духовної сфери дедалі більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни. Особливо важлива роль у розв’язанні завдань гармонізації суспільства належить правовій системі. Саме вона покликана здійснювати активний вплив на характер змін у суспільстві, сприяти гуманізації держави і права, вдосконаленню законодавчого процесу, піднесенню ефективності правового регулювання, формуванню високої суспільної та індивідуальної правосвідомості. Пізнання сутності та ролі правової системи в житті суспільства потребує широкого підходу до розуміння правових явищ з урахуванням багатоманітності аспектів їхньої взаємодії, а також характеристик правових явищ відносно людини, держави і суспільства. Правова система є одним з важливих засобів забезпечення оптимальної єдності політичної і соціальної стабільності та динамізму, збереження цілісності суспільства, взаємодії особистісного та суспільного, приватного та публічного факторів, які завжди перебувають у відносинах антиномії, тобто взаємопроникнення та внутрішньої суперечливості. Закріплення на конституційному рівні положення про те, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, утвердження пріоритету людини (не особа для держави, а держава для особи), рівності громадян, природності та невід'ємності прав і свобод людини — все це основні орієнтири для розвитку правової системи України. Правова система поступово набуває ознак єдиної динамічної сукупності конститутивних явищ, насамперед таких, як правові принципи, система права, правова діяльність і правові відносини, правова свідомість і культура, законність. Правова система тісно пов'язана з економічною, політичною та іншими сферами суспільства. Через ці взаємозв'язки розкривається її функціональне призначення та роль у регулюванні суспільних відносин, формуванні демократії, системи владних інститутів, забезпеченні конституційних прав та свобод людини. Створення сучасної ефективної правової системи, що покликана забезпечити розвиток України як демократичної, соціально-правової держави, потребує подальшої розробки відповідної теоретичної моделі. Така модель має ґрунтуватися на найновіших досягненнях світової та вітчизняної правової думки, враховувати всю сукупність передумов і орієнтирів, шляхів та механізмів подальшого реформування суспільства, розвитку оновленої правової системи. Окремі аспекти становлення, формування і функціонування правової системи досліджують українські вчені — В. Бабкін, В. Опришко, М. Орзіх, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Селіванов, О. Скакун, Є. Тихонова, В. Шаповал, Я. Шевченко, Ю. Шемшученко та ін. Проблеми розвитку правової системи, її сутності, структури, функцій, системи права та системи законодавства розкривають у своїх працях російські вчені — С. Алексєєв, О. Васильєв, В. Карташов, Д. Керімов, В. Кудрявцев, О. Лукашова, О. Малько, М. Марченко, М. Матузов, В. Синюков, Л. Тіунова, Ю. Тихомиров, Л. Явич та ін. Метою даної роботи є з’ясування сутності, функцій, структури, особливостей формування, розвитку правової системи в умовах демократичної, соціально-правової держави. Визначена мета зумовила постановку та розв’язання таких завдань: — з’ясувати поняття “правова система ” ; — проаналізувати функції правової системи; — розглянути структуру правової системи; — дослідити класифікацію правових систем; — з’ясувати конституційні основи функціонування і розвитку правової системи у процесі становлення в Україні громадянського суспільства та демократичної, соціально-правової держави; Об’єктом дослідження є правова система як особливий феномен соціальної реальності, її основні ознаки, характеристики та особливості функціонування. Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення та концептуальні підходи до визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі правової системи у соціальному середовищі та демократичній, соціально-правовій державі. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні застосовувалася система принципів, прийомів та підходів, яка побудована на філософських, загальнонаукових та спеціальних методах. Системний, структурно-функціональний, історико-порівняльний та інші методи використовувалися для досягнення розуміння діалектичного зв’язку між функціями та структурою, правовою діяльністю та правовими відносинами в межах правової системи. Використання компаративного методу зумовило необхідність порівняння різних моделей правових систем з метою виявлення їх загальних рис і специфічних особливостей, пошуку шляхів оптимізації правової системи в Україні. З арсеналу спеціальних методів використовувався формально-логічний, метод правового експерименту та ін. Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, нормативних актів, юридичної практики.

Выводы:Отже, правова система — складне і багатопланове явище, що складається з цілого комплексу компонентів, яке справляє нормативно-організаційний вплив на суспільство. Елементами правової системи є право як система регулювання суспільних відносин, форми (джерела) права, правові принципи, юридична практика і юридична діяльність, механізм правового регулювання, законність і правопорядок, правова свідомість і правова культура, суб'єкти права, правові традиції, юридична доктрина тощо. Поняття правової системи відображає сукупність всіх правових явищ у їх взаємодії в масштабах суспільства і держави. Воно є дуже складним, усі елементи правової системи поєднані необхідними зв'язками та відносинами. Всі юридичні явища того чи іншого суспільства об'єднуються в певну систему. На формування правових систем у різних народів вплинули різні фактори, починаючи з етнічних, расових, географічних, релігійних і закінчуючи юридичною технікою і стилем. Звідси походить багато класифікацій. Найпопулярнішою є класифікація правових сімей, проведена відомим французьким ученим Р. Давидом. Вона заснована на сполученні двох критеріїв: ідеології, що включає, з одного боку, релігію, філософію, економічні й соціальні структури, і з другого — юридичної техніки, що включає як основну складову джерела права. В основу іншої класифікації правових систем покладений критерій "правового стилю", який складається з п'яти факторів: походження й еволюції правової системи; своєрідності юридичного мислення; специфічних правових інститутів; природи джерел права і способів їхнього тлумачення; ідеологічних факторів. З урахуванням викладеного в науці виділяють наступні правові системи (або сім'ї): 1) англосаксонську (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.); 2) романо-германську (країни континентальної Європи, Латинської Америки, деякі країни Африки, а також Туреччина); 3) релігійно-правову (країни, що сповідують як державну релігію іслам, індуїзм, іудаїзм); 4) соціалістичну (Китай, В'єтнам, КНДР, Куба); 5) систему звичаєвого права (екваторіальна Африка і Мадагаскар). Формування сучасної правової системи України у відповідності з міжнародними, зокрема — європейськими правовими стандартами є процесом складним та багатофункціональним, а тому потребує глибокого наукового аналізу правової дійсності та вироблення концептуальних засад її функціонування та розвитку.  Нинішній період розвитку української правової системи (яка за своїм генезисом та юридичними ознаками с правовою системою романо-германського типу) пов'язаний як з вдосконаленням основних ознак континентального права, так і з формуванням ефективних способів зближення її з європейськими міжнародними правовими системами.  Проголошуючи державний суверенітет України, Верховна Рада Української РСР виражала прагнення народу України створити демократичне суспільство, побудувати правову державу. Ці положення знайшли своє відображення у Конституції України, зокрема, у ст. 1 Україна проголошувалася «суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою». День проголошення незалежності України формально можна вважати початком формування національної правової системи.

Литература:1.  Конституція України:  Закон  вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1996.-№ 30.-  ст. 141. 2.  Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. Т. 1. – Москва, 1981. – 359 с. 3.  Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М., 1999. – 712 с. 4.  Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Учебное пособие. – М., 1999. – 256 с. 5.  Бобровик С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. — К.: Наукова думка, 1994. – 123с. 6.  Гаврилов О.А. Стратегия правотворчества и социальное прогрозирование. – М., 1993. – 48 с. 7.  Давид Р., К.Жоффре-Спинози. Основные правовые системы современности.- М., 1999. – 400 с. 8.  Загальна теорія держави і права /За ред.М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с. 9.  Карбонье Ж. Юридическая социология. – Москва, 1986. – 350 с. 10.           Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006. — 477 с. 11.           Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці, 1999. – 293с. 12.           Коваленко А.И. Общая теория государства и права (в вопросах и ответах). – М., 1996. – 115 с. 13.           Кухарук Т.В. Правовая система исистематика законодательства: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Москва, 1998. 14.           Лившиц Р.З. Теория права. –Москва, 1994. – 224 с. 15.           Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 234 с. 16.           Матузов Н.И. Правовая система развитого социализма // Сов. гос. и право. – 1983. – № 1. -С.18-19. 17.           Медведчук В.В. Законодавство України // Адвокат. — 1998. — № 1. 18.           Медведчук В.В. Про методологічні основи правової системи України та шляхи її вдосконалення // Вісник Академії правових наук України. — 1996. — № 7. – С.12-15. 19.           Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К., 2002. – 352 с. 20.           Опришко В.Ф. Основні положення проекту Концепції розвитку законодавства України до 2005 року / Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції, травень 1996 р. — К., 1996. 21.           Петелина И.В. Теоретические проблемы Российской правовой системы: Автореф дисс.... канд. юрид. наук. – Саратов, 1996. 22.           Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. – М., 1999. – 240 с. 23.           Рабінович П.М. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад // Вісник Академії правових наук України. — 1991. — № 1. – С.22 -23. 24.           Рабінович П.М. Основи загальноїтеорії права та держави. – К., 1994. – 236 с. 25.           Саидов А.Х.Сравнительное правоведение и юридическая география мира.- М., 1993. – 148 с. 26.           СелівановВ. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі України // Право України. — 1996. — № 12. - С.30-33 27.           Синюков В.Н. Российская правовая система. – Саратов, 1994. – 495 с. 28.           Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков, 2000. – 704 с. 29.           Тихомиров Ю. Право: национальное, международное, сравнительное // Віче. – 2000. - № 3. – С.145-159. 30.           Тихомиров Ю.А. Публичное право. –Москва, 1995. – 496 с. 31.           Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности. – СПб, 1991. – 136 с. 32.           Тиунова Л.Б. О системном подходе к праву // Советское государство и право. – 1986. - № 10. – С. 46-52. 33.           Теория государства иправа/ Под ред. М.И.Матузова, А.В.Малько. – Москва, 1999. – 671 с. 34.           Теория государства и права/ Под ред. В.М.Корельского, В.Д.Перевалова. – Москва, 1999. – 558 с. 35.           Теория государства иправа/ Под ред. М.Н.Марченко. – Москва, 1996. – 475 с. 36.           Явич Л.С. Сущность права. – Л., 1985. – С.41. 37.           Фридмен Л. Введение в американское право / Пер. с англ. – Москва, 1993. – 286 с. 38.           Цвейгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права.- М., 1995. 39.           Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади розвитку правової системи України / Правова система України: теорія і практика. Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції 7—8 жовтня 1993 року. — К., 1993. – С.11-12. 40.       Явич Л.С. Социализм: право и общественный прогресс. – Москва, 1990. – 271 с.