Антимонопольний комітет України, його структура, функції і повноваження

Содержание:ВСТУП 3 1. Антимонопольне законодавство України 5 2. Антимонопольний комітет України його структура, функції і повноваження 8 3. Принципи інституту Антимонопольного регулювання в Україні 11 ВИСНОВОК 22 ЛІТЕРАТУРА 24

Вступление:Актуальність теми. В період становлення та розвитку ринкових відносин в Україні інститут антимонопольного регулювання відіграє важливу роль у забезпеченні максимально ефективного використання ринкових механізмів для підтримки та захисту конкуренції. Як різновид державного регулювання господарської діяльності цей інститут є, по-перше, формою охорони як приватних, так і публічних інтересів в умовах змішаної економіки, по-друге, елементом механізму реалізації ст. 42 Конституції України в частині державного забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Зараз антимонопольне законодавство є актуальним, оскільки чи не щодня порушуються справи про його недотримання, а деякі з них набувають неабиякого розмаху. Для прикладу, справа про порушення антимонопольного законодавства найбільшим у світі виробником комп’ютерів IBM (International Business Machines) тягнулася 13 років, і за цей час було списано 60 млн. сторінок паперу. Слід зауважити, що аналогічні справи порушуються проти більшості великих компаній (як уже названа IBM, Microsoft та ін.). Метою даної роботи є висвітлення регуляторної спрямованості інституту антимонопольного регулювання через характеристику його принципів, його структура, функції і повноваження, які водночас є елементами антимонопольного захисту суспільства в цілому. Тому, метою даного дослідження є розгляд особливостей розгляду спорів, пов'язаних із інтелектуальною власністю за законодавством України. Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання: 1) дослідити Антимонопольне законодавство України; 2) визначити Антимонопольний комітет України, його структура, функції і повноваження; 3) проаналізувати принципи інституту Антимонопольного регулювання в Україні. При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час розгляду антиконкурентної практики. Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження.

Выводы:Проголошення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави, а також закріплення принципу верховенства права - це визнання на конституційному рівні за правом функції регулятора відносин у соціально орієнтованій економіці. Оскільки держава відповідає перед людиною за свою діяльність, має бути гарантом підтримки добросовісної конкуренції, її обов'язком є запровадження системи організаційно-правових заходів протидії, обмеження та усунення монополізму як негативного економічного явища, що має чи може мати місце за відсутності конкуренції. Правову основу їх реалізації створюють принципи інституту антимонопольного регулювання. Принципи інституту антимонопольного регулювання забезпечують цілеспрямований державний вплив на конкуренцію та господарську діяльність її учасників. У свою чергу, принципи інституту антимонопольного регулювання не ізольовані та не автономні один від одного. Вони взаємодіють, переплітаються та взаємообумовлюють один одного. Окремі риси одного принципу можуть знаходити своє відображення в іншому принципі інституту. І це є природнім, адже тільки сукупність принципів може відображати сутність усього інституту антимонопольного регулювання. Насамкінець зазначимо, що викладене в межах запропонованої статті є лише першою спробою виокремлення принципів антимонопольного регулювання у вітчизняній юридичній літературі, а окремі її положення не є беззаперечними і потребують подальшого теоретичного осмислення. В Україні, на відміну від інших країн, виникли “соціалістичні” монополії ще за часів СРСР. Тому антимонопольне законодавство України має свої особливості. Свій розвиток воно почало із прийняттям Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” 18 лютого 1992р, в якому викладено суть і основні принципи антимонопольного регулювання. Цей закон, а також Закон України “Про Антимонопольний комітет України” визначають правовий статус Антимонопольного комітету України як спеціального органу, який забезпечує контроль за дотриманням антимонопольного законодавства. Слід відзначити, що антимонопольне законодавство України є подібним то світового і відстоює основні принципи світового антимонопольного врегулювання.

Литература:1. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності // Відомості Верховної Ради України – 1992. – №21 – Ст.296 2. Голос України.—1993.— 21грудня 3. Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року 4. Доклад о мировом развитии 2002 года. Создание институциональных основ рыночной экономики / Пер. с англ. - М., 2002. - 250 с.. С. 142 5. Доклад о конкурентной политике в Российской Федерации (1999-2001гг.). - М., 2002. - 228 с. С. 32 6. Тотьев К. Ю. Конкуренция и монополия: Правовые аспекты регулирования. - М., 1996, С. 23 7. Тотьев К. Ю. Конкурентное право (правовое регулирование). - М., 2000. С. 76 8. Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. - К., 1996.. С. 271 9. Явич Л. С. Право социалистического развития общества: Сущность и принципы. - М., 1978. С. 32 10. Поляков Б. Принципы института банкротства // Підприємництво, господарство і право. — 2002. - № 2. С. 7 11. Спирин И. В., Шегай Э. В. Антимонопольное регулирование транспортной деятельности. - М., 2000. С. 16