Вступление:Сучасна цивілізація знаходиться в критичному періоді свого розвитку. Становлення глобальної цивілізації стикається з протиріччями, що обумов-лені внутрішніми суперечностями техногенної цивілізації, нерівномірністю економічного, технічного, політичного, культурного розвитку людства. Ос-новні чинники техногенної цивілізації - неухильне економічне зростання, на-уково-технічний прогрес - виявили свої негативні наслідки. Наприкінці ХХ століття загострилися проблеми, які набули загальнопланетарного значення і котрі загрожують самому існуванню людства, - так звані глобальні проблеми.
Попри всі соціальні прогнози, теоретичні доводи, емпіричні прояви цих тенденцій, чи реалізуються вони - це питання, на яке може відповісти лише історія.
Людська думка не може не прагнути знайти певну логіку, певну упоря-дкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпі-знається. Очевидно, що історичний процес не є лише калейдоскопом, хаосом подій. В ньому можна виділити певні періоди розвитку, певні типи суспільс-тва. Але чи можливо, виходячи з того, охопити історію в її цілісності, тобто з врахуванням майбутньої перспективи? Чи можливо однозначно відповісти на питання: куди саме йде людство, в чому полягає сенс історії і чи є вона про-гресивним розвитком?
Українське суспільство, звісно, має чимало відмінних рис від суспільс-тва будь-якої іншої країни. Однак, з точки зору філософії, українське суспі-льство схоже на будь-яке інше суспільство, яке підпорядковується своїм со-ціальним та філософським принципам та законам.
Актуальність даної теми обумовила необхідність написання даної ро-боти. Спробуємо з’ясувати, під яким кутом вивчає філософія суспільство і чи є відмінності цих загальних поглядів на суспільство по відношенні до україн-ського сучасного суспільства.