Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»Цивільне право»

Правовий статус суду І інстанції

Карточка работы:107
Цена:
Тема: Правовий статус суду І інстанції
Предмет:Цивільне право
Дата выполнения:2007
Специальность (факультет):Правознавство
Тип:Дипломна робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Економічний Університет ім.Вадима Гетьмана (КНЕУ)
Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика судів першої інстанції в судовій системі України 12 1.1. Місце і роль судів першої інстанції в судовій системі України 12 1.2. Види та порядок утворення судів першої інстанції в Україні 17 1.3. Структура судів першої інстанції в Україні 19 Розділ 2. Повноваження суду першої інстанції як першої ланки в судовій системі України 23 2.1. Юрисдикція судів першої інстанції 23 2.2. Права та обов'язки судів першої інстанції 29 2.3. Права та обов'язки суддів судів першої інстанції 33 Розділ 3. Суди першої інстанції України в умовах судової реформи 47 3.1. Нові вимоги до діяльності судів першої інстанції України в умовах судової реформи 47 3.2. Взаємодія судів першої інстанції з вищими судовими інстанціями України 61 3.3. Гармонізація законодавства України та країн ЕС по відношенню до правового статусу судів першої інстанції 83 Висновки 97 Список використаних джерел 104
Курс:5
Реферат:
Язык:укр
Вступление:Функціонування державної влади в ре¬жимі консенсусу — це той ідеальний стан речей, до якого прагне політична практика усього світу. Україна теж не ста¬ла винятком, а тому від самого моменту проголошення незалежності йде мова про ефективну організацію влади. Безперечно, в українській науці при¬діляється суттєва увага проблемі владних взаємовідносин. Значний внесок в опра¬цювання принципу поділу влади зробили такі відомі українські вчені, як В.Авер'янов, В.Копейчиков, Л.Кривенко, М.Орзіх, В.Погорілко, Н.Прозорова, Н.Нижник, М.Цвік, В.Шаповал, Ю.Шемученко, Л.Юзьков. У демократичних суспільствах домінуючим принципом механізму функціонування державної влади є принцип її поділу. Правосуддя — особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, стосовних до прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань та кримінальних справ і застосування встановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянинові гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод. Правосуддя в Україні регулюється статтями 124— 131 Конституції України, законодавством про судо¬устрій, конституційне, цивільне, кримінальне та ар¬бітражне судочинство. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди відповідно до ст. б Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Делегування функ¬цій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовід¬носини, що виникають у державі. Завданнями правосуддя є: • всебічне зміцнення законності й правопорядку; • запобігання злочинам та іншим правопорушенням; • охорона від будь-яких посягань закріплених у Кон¬ституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, по¬літичних та особистих прав і свобод громадян, про¬голошених і гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів підприємств, і установ, організацій, громадських об'єднань; • виховання громадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законів України, додер¬жання дисципліни праці, чесного ставлення до дер¬жавного і громадського обов'язку, поваги до прав, ', честі й гідності громадян; • виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон. До основних ознак правосуддя слід віднести: 1) здійснення правосуддя спеціальними державни¬ми — органами судами (суддями), які у своїй діяльності є незалежними і підкоряються тільки законові; 2) розгляд будь-яких справ у судах із дотриманням особливого порядку, регламентованого процесуаль¬ним законом, — порядку судочинства; 3) загальнообов'язковість будь-яких судових рішенці у справах, що проголошуються ім'ям України і мають силу закону. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система су¬дів загальної юрисдикції в Україні будується за прин¬ципами територіальності й спеціалізації. Найвищих судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими орга¬нами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допус¬кається. Систему загальних судів нашої держави згідно з За¬коном України "Про судоустрій України " від 5 червня 1991 р. складають Верховний Суд України, Верхов¬ний суд Автономної Республіки Крим, обласні. Київ¬ський та Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів. Судочинство провадиться суддею одноособове, ко¬легією суддів чи судом присяжних. Правосуддя здійснюють професійні судді. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Незалежність і недоторканність суддів гарантують¬ся Конституцією та законами України. Вплив на суд¬дів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посади безстроково, крім суд¬дів Конституційного Суду України та суддів, призна¬чуваних на посаду судді вперше. Принципи здійснення правосуддя — закріплені в за¬коні основні державно-політичні та правові ідеї щодо завдань і порядку здійснення процесу судочинства, його стадій та інститутів по всіх категоріях справ. Порушення принципів здійснення правосуддя є під¬ставою для скасування судового рішення у справі. Принципи здійснення правосуддя визначаються ст. 129 Конституції України та Законом України " Про судоустрій України", кримінально-процесуальним і Цивільно-процесуальним законодавством України. Розгляньмо ці принципи. Здійснення правосуддя тільки судом. Суд — єдиний орган у державі, наділений правом здійснювати пра¬восуддя. Будь-які інші державні органи або громадсь¬кі організації не можуть виконувати функцій суду. Законність. Правосуддя в Україні здійснюється в повній відповідності з законодавством України. У ви¬падках, передбачених міжнародними угодами, суди України застосовують законодавство відповідно до порядку, встановленого цими угодами. Рівність усіх учасників, судового процесу перед зако¬ном і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на за¬садах рівності громадян перед законом і судом неза¬лежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, осві¬ти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру за¬нять, місця проживання та інших обставин. Забезпечення доведеності вини. Особа, яка скоїла правопорушення, може бути притягнута до відпові¬дальності лише за умови доведеності її вини в судово¬му засіданні. Особа вважається невинуватою у вчинен¬ні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (презумпція невинуватості). Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може базу¬ватися на доказах, одержаних незаконним способом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Змагальність сторін та свобода в наданні ними су¬дові своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої пере¬конливості, Сторони в процесі здійснення судочин¬ства мають рівні права. Обвинувальний ухил у процесі розгляду кримінальних справ є неприпустимим. Підтримання державного обвинувачення в суді про¬курором. Тільки представник спеціального державно¬го органу — прокуратури має право здійснювати цю функцію в процесі кримінального судочинства. При цьому прокурор керується лише вимогами закону та об'єктивною оцінкою зібраних у справі доказів. Забезпечення обвинуваченому права на захист. Пі¬дозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Гласність судового процесу та його повне фіксуван¬ня технічними засобами. Розгляд справ у всіх судах України є відкритим. Слухання справ у закритому за¬сіданні суду допускається лише у випадках, установ¬лених законом, з додержанням при цьому всіх правил судочинства. Рішення судів з усіх категорій справ про¬голошуються публічно. Перебіг судового процесу фіксує¬ться з допомогою магнітозапису та відеознімання. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених за¬коном. Сторони мають право оскаржити рішення суду першої інстанції у справі в порядку апеляції, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не на¬брали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка має право переглянути справу по суті, або касації, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не на¬брали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка перевіряє їхні законність та обґрунтованість і затвер¬джує рішення або вирок у справі чи скасовує його та повертає справу на повторний розгляд у суд першої ін¬станції. Рішення, вироки та ухвали, винесені судовими ко¬легіями Верховного Суду України, а також постанови суддів Верховного Суду України є остаточними і не підлягають апеляційному чи касаційному оскаржен¬ню. Вони можуть бути переглянуті лише після набран¬ня ними чинності в порядку судового нагляду. Обов'язковість рішень суду. Рішення або вирок суду, у справі проголошуються від імені держави, мають силу закону та є обов'язковими для виконання на території України всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями та окремими громадянами. Переважно колегіальний порядок розгляду справ у всіх судах. У суді першої інстанції кримінальні та цивільні справи розглядаються судом у складі трьох суддів, двох суддів і трьох народних засідателів або суддею одноособово у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним і Цивільним процесуальним кодексами України. Розгляд справ у судових колегіях обласних судів, Київського міського суду в касаційному порядку, а в судових колегіях Верховного Суду України — в касаційному порядку й порядку нагляду здійснюється у складі трьох суддів. Президія обласного, Київського міського суду розглядає справи за наявності більшості членів президії. Пленум Верховного Суду України розглядає справи за наявності не менш як 2/3 його складу. Національна мова судочинства. Судочинство Україні провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі, але не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і право виступати у суді рідною мовою. Рівні права народних засідателів і суддів у здійсненні правосуддя. Народні засідателі у здійсненні пра¬восуддя користуються всіма правами судді. Участь у судочинстві представників громадських організацій і трудових колективів. У судочинстві а цивільних і кримінальних справах у порядку, встановленому законодавством України, допускається участь представників громадських організацій і тру¬дових колективів. Недоторканність особи. Ніхто не може бути за¬арештований чи утримуватися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених кримінально-процесу¬альним законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його уповноважені на те законом органи можуть удатися до тримання особи під вартою як до тимчасового запобіжного заходу, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин із моменту затримання їй не вруче¬но вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затри¬мання, роз'яснено його права та надано можливість із моменту затримання захищати себе особисто чи ко¬ристуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право будь-коли оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини належить негайно повідомити родичів заарештовано¬го чи затриманого. Недоторканність житла. Не допускається про¬никнення до житла чи до іншого володіння особи, про¬ведення в них огляду чи обшуку в процесі здійснення кримінального судочинства інакше як за вмотивова¬ним рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуван¬ням життя людей та майна чи з безпосереднім переслі¬дуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, установлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку. Охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних пові¬домлень. Кожному гарантується таємниця листуван¬ня, телефонних розмов, телеграфної та іншої корес¬понденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою за¬побігти злочинові чи з'ясувати істину під час розсліду¬вання кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо. Законом можуть бути визначені також інші принципи судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. Актуальність обраної теми полягає в тому, що в сучасних демократичних державах правосуддя здійснюється незалежно від законодавчої і виконавчої влади і має чітко визначену в конституції і особливих законах компетенцію. Здійснення правосуддя як специфічної державної функції полягає в загальному вигляді в тому, щоб забезпечити належне виконання законів шляхом відновлення як порушеного права, так і порушеної рівноваги в правовідносинах. В цьому найбільш важливу роль відіграють суди І інстанції, тому необхідно всебічне дослідження їх ролі, функції та повноважень в судовій системі України. Відповідно необхідним є приведення судової системи України у відповідність до потреб сьогодення шляхом її реформування. Об’єктом дослідження, що проводиться в дипломній роботі, є система судів І інстанції України як частина організації судової влади в Україні. Відокремленість судової гілки в системі поділу державної влади проявляється передусім у принципах незалежності судів i суддів та підпорядкування їx лише конституції і законам, безстроковості (довічності) обрання або призначення суддів та їx недоторканності. Формування суддівського корпусу відбувається з участю вищих органів законодавчої i виконавчої влади. Відповідно звідси випливає предмет дослідження – правовий статус судів І інстанції в судовій системі. Мета дослідження полягає у визначенні основних аспектів діяльності судової влади в Україні та основних напрямків і шляхів реформування судової системи. Відповідно до мети, завданнями, що вирішуються в дипломній роботі, є: ? Охарактеризувати суди першої інстанції в судовій системі України ? Визначити повноваження суду першої інстанції як першої судової ланки ? Визначення необхідності та передумов реформування суду першої інстанції України на сучасному етапі Інформаційні джерела дипломної роботи складаються з Конституції України, нормативно-правових актів української системи права, наукових праць та статей в періодичних виданнях українських вчених та державців. В ході дослідження були використані наступні методи: історичний, філософський, обробки наукової літератури та нормативно-правових джерел, узагальнення, порівняльно-правового аналізу, порівняння, прогнозування, спостереження тощо
Объём работы:
100
Выводы:Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна зробити такі висновки. Сучасний стан правового регулювання суспільних відносин у сфері судового захисту прав людини і громадянина від незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб визначається наявністю норм Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України, що встановлюють права громадян на судове оскарження. Право на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд у розумні терміни є однією з основних ознак кожної правової держави. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 125 Конституції України та ч. 2 ст. 18 Закону "Про судоустрій України" до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Щодо Касаційного суду України, то згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року Закон "Про судоустрій України" в частині утворення такого судового органу визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Відповідно до адміністративно-територіального устрою судову систему України поділено на ланки. Поняття "ланка судової системи" пов'язане з компетенцією кожного конкретного судового органу. Суди, які належать до певної ланки судової системи, мають однакову предметну компетенцію, ті самі функції і здебільшого розташовані в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної за адміністративним поділом. Інстанційність при здійсненні судочинства забезпечує всім суб’єктам правовідносин право на судовий захист а також є гарантією законності та обґрунтованості прийнятих судом рішень. Інстанційність виключає всякого роду підпорядкованість скажімо місцевих судів апеляційним чи касаційним, завдяки принципу незалежності суддів, а отже не допускається вплив на внутрішнє переконання суддів судів І інстанції. Місцеві суди ( основна судова ланка та І судова інстанція) – це суди району, району у місті, місцеві суди міст, міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. На ці суди припадає основне навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ. Місцеві суди підрозділяються на місцеві загальні та місцеві спеціалізовані суди. Зараз мова йтиме про місцеві загальні суди. Оскільки ці суди розташовані з урахуванням адміністративно – територіального устрою, то у назві місцевих судів використовується назва населеного пункту, в якому вони знаходяться. Місцеві суди є найбільш наближені до населення. Місцеві суди є судами І інстанції і розглядають справи по суті в судовому зсіданні, вперше, безпосередньо, як правило одноособово суддею, який діє від імені суду, у відкритому чи закритому судовому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципі правосуддя, досліджує докази, отримуючи їх через пояснення позивача та відповідача, покази підсудного, потерпілого, свідків, заслуховує експерта стосовно його висновку у справі та ін.) і виносить вирок чи рішення У справі, які після набрання ними чинності є обов’язковими до виконання. В кримінальній справі суд встановлює винуватість чи не винуватість підсудного й вирішує питання про покарання винного. У цивільних справах суд визначає наявність чи відсутність певних правовідносин, юридичних фактів або юридичного стану, вирішує по суті подані до суду позови, заяви та скарги ( задовольняє або відмовляє у їх задоволенні). Судові рішення місцевих судів підлягають протягом певного строку, встановленого процесуальним законодавством, апеляційному та касаційному оскарженню і скасувати рішення місцевого суду може лише апеляційна чи касаційна інстанція за певних умов ( наприклад у ст. 367 КПК України передбачено підстави для скасування або зміни судових рішень, наприклад: однобічність або неповнота досудового чи судового слідства; істотне порушення КПЗ; неправильне застосування КЗ; невідповідність покарання тяжкості злочину та особі засудженого та ін). Юрисдикція місцевого загального суду охоплює всі кримінальні справи, за винятком справ про злочини проти національної безпеки України та злочини, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, оскільки такі справи підсудні апеляційним судам, а також за винятком кримінальних справ, підсудних військовим судам гарнізонів. У порядку цивільного судочинства місцевий суд розглядає майже всі цивільні справи щодо спорів, які виникають із цивільних, сімейних, трудових та кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Місцевий суд розглядає також окремі категорії справ, тобто мова йде про справи окремого провадження: ­ про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним; ­ про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення громадянина померлим; ­ про усиновлення дітей, які проживають на території України; ­ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; ­ про встановлення фактів, щ мають юридичне значення; ­ про відновлення прав на цінні папери на пред’явника; ­ про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Згідно з нормами ЦПК на сьогоднішній день загальні суди розглядають справи, що виникають з адміністративно – правових відносин. До компетенції місцевих загальних судів віднесено Законом про судоустрій розгляд справ про адміністративні правопорушення. Місцеві суди постановляють рішення, які не можуть бути скасовані або змінені ним же. Суддя місцевого суду здійснює: ­ правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; ­ процесуальні дії й організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи; ­ контроль за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, ухвалених під його головуванням і деякі інші повноваження. Кожен суддя місцевого суду зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для своєчасного та якісного розгляду справ, які до нього надійшли. Для забезпечення своєчасного і належного розгляду справи суддя здійснює попередній розгляд справи та готує справу до судового розгляду, а також здійснює такі організаційні заходи як: ­ забезпечення своєчасного вручення підсудному копії обвинувального висновку, а в цивільній справі – вручення відповідачу копії позовної заяви; ­ забезпечення своєчасної явки в судове засідання осіб, які викликаються; ­ забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи заінтересованих осіб; ­ вжиття заходів, які залежать від судді, до своєчасного початку процесу в суді тощо. Місцевий суд складається із суддів безпосередньо місцевого суду, голови і заступника ( заступників) голови місцевого суду. Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного суду України чи головою відповідного спеціалізованого суду України з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання суддів. Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів та звільняється з посади Президентом України за поданням Голови ВСУ ( а щодо рекомендацій Ради суддів України ( щодо спеціалізованих судів – рекомендації спеціалізованих судів – голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі відповідної ради суддів. Звільнення судді із посади голови суду чи заступника голови суду не припиняє його повноважень судді, а призначення судді на адміністративну посаду не звільняє його від повноважень судді відповідного суду. Голова місцевого суду: ­ здійснює організаційне керівництво діяльністю суду; ­ визначає обсяг обов’язків заступника ( заступників); ­ на підставі акта про призначення на посаду судді або обрання судді безстроково, припинення повноважень судді видає відповідний наказ; ­ приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення; ­ здійснює заходи для забезпечення формування складу народних засідателів; ­ організовує роботу з підвищення кваліфікації працівників апарату суду; ­ представляє суд у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями. Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Голова і заступник ( и) голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно. В усіх місцевих судах допускається спеціалізація суддів по розгляду конкретних категорій справ. Наприклад в місцевому загальному суді можуть виділятися судді, які розглядають тільки кримінальні справи, а інші – лише цивільні. На відміну від місцевих загальних судів, місцеві господарські суди функціонують лише в обласних центрах, столиці АРК, а також містах Києві та Севастополі. До місцевих господарських судів з позовом вправі звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і належним чином зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності; державні та інші органи, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавством України; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави. Отже, місцеві господарські суди є незалежними у вирішенні вперше та по суті всіх господарських спорів, що виникають між державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Вони виступають І інстанцією в системі господарських судів. Господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів про встановлення цін на продукцію ( товари), а також тарифів на послуги ( виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міжнародних договорів та угод віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань віднесених законодавчими актами до їх компетенції. У місцевому господарському суді може запроваджуватися спеціалізація суддів відносно окремих категорій справ. Місцевим адміністративними судами є окружні суди, які будуть утворені у відповідності з Указом Президента України. Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України про судоустрій система цих судів повинна сформуватися протягом трьох років, а до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підвідомчості Адміністративних місцевих судів, здійснюватимуть місцеві загальні суди. Місцеві адміністративні суди – це спеціалізовані суди, які входять у систему судів загальної юрисдикції та здійснюють адміністративне провадження у встановленому законом порядку. Місцеві адміністративні суди розглядатимуть справи, які виникатимуть із публічних правовідносин між громадянами, юридичними особами з одного боку, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами – з іншого. Місцеві адміністративні суди є судами І інстанції. Підсудність адміністративних справ, а також процедура їх розгляду та вирішення буде визначена Адміністративно – процесуальним кодексом, який перебуває на стадії прийняття.
Вариант:нет
Литература:1. Конституція України від 28.06.1996 2. Кодекс Адміністративного судочинства. Закон від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 3. Закон України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-ІІІ із змінами та доповненнями 4. Закон України “Про статус суддів” від 15.12.1994 N 2862-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 8, ст.56 5. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996 № 422/96-ВР 6. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 7. Господарський процесуальний кодекс, з постатейним матері¬алом / Укладач В. Е. Беляневич. — К.: Юстініан, 2002. — 544 с 8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР)1984, додаток до N 51, ст.1122 9. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 10. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, ст.144 11. Господарський процесуальний кодекс, з постатейним матері¬алом / Укладач В. Е. Беляневич. — К.: Юстініан, 2002. — 544 с 12. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР)1984, додаток до N 51, ст.1122 13. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 11 листопада 1996 року, Вісник Верховного Суду України, 1996, № 2, с.11. 14. Практика судів України в цивільних справах. Бюлетень законодавства і юридичної практики, 1995, ч.1, № 1,2,3. 15. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 р. № 3 16. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними 17. Арсёнов И.Г. Арбитражный процесс: Проблемы кассационного пересмотра. — М.: Норма, 2004. — 176 с. 18. Бабий Л., Правовые основания разрешения хозяйственных споров третейскими судами, Предпринимательство, хозяйство и право, 1997, № 10, с.39. 19. Базанов И.А. Суд при Временном правительстве России // Цивилистические исследования. — Вып. 1 : Сборник научных трудов памяти профессора И.В. Федорова / Под ред. Б.Л. Хаскельберга, Д.О. Тузова. — М., 2004. — С. 372. 20. Брегеда А.Ю. Основи політології. Навч. Посібник – К., КНЕУ, 1998 21. Гуценко К.Ф. Ковалев М.А. Правоохранительные органы.- М.: Издательство БЕК, 1995, стр. 158-170. 22. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. — М.: Спарк, 2001. — 726с. 23. Загнітко О. Забезпечення прозорості нормотворчості в Україні (Securing The Law-Making Transparency In Ukraine) 24. Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламентське видавництво, 1999. — С. 135. 25. Зеркин Д.П. Основы политологии. – М., 1997. 26. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Под общ. ред. В.С.Нерсесянца. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1998.-736с. 27. Кеилин А.Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических государств. Ч. 1. Судоустройство. — М.: В/О Международная книга, 1950. — 312 с. 28. Кейлин А.Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических государств. Ч. 2. Гражданский процесс. — М.: Внешторгиздат, 1958. — 359 с. 29. Косінов С., Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України, Право України, 1998, № 12, с.95. 30. Латинско-русский словарь. – 2-е узд. – М.: ГИС, 1961. – 763 с. 31. Макаренко Г. Розвиток системи правосуддя у контексті судової реформи // Юридичний вісник* України. — 2004. - №10, 6-12 березня. — С 5. 32. Маляренко В.Т. Кримінальний процес в Україні. — К., 2004. — С. 8. 33. Москаленко В. Споры с ГНАУ — компетенция хозсудов // Юридическая практика. — 2004. - №12 (326), 23 марта. - С. 5. 34. Нерсесянц В.С. История политических и правовых учений. Учебник для юридических вузов и факультетов — М.: Издательство НОРМА, 2001. 35. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов — М.: Издательство НОРМА, 2001. 36. Никеров Г.И. Судебная власть в правовом государстве (опыт сравнительного исследования) // Государство и право. — 2001. — №3. — С. 16-20. 37. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. Т. 2. Теория права./ Отв. ред. Марченко М.Н. — М.: Зерцало, 2004. 38. Організація судових та правоохоронних органів / За ред. І.С.Марочки на, Н.Б.Сібільової, О.М.Толочка. — Харків: Право, 2000. — С. 103. 39. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормат. змісту Закону України «Про судоустрій України» / А.О.Селіванов (кер. авт. кол.), Є.В.Фесенко, Н.С.Рудюк та ін.; За наук, ред. А.О.Селіванова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 7. 40. Основи політології: Курс лекцій / Під ред. М. Сазонова. - Х., 1993. 41. Остафійчук Л.А. Судова влада в Україні в контексті теорії правової держави // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наук. праць. — Вип. 147: Правознавство. — Чернівці, 2002. — С.19—22. 42. Першиков Е., Деякі аспекти захисту прав суб’єктів господарського права в арбітражних судах України, Український правовий часопис, 1998, № 3, с.24. 43. Петрова Л.В. О естественном и позитивном праве (Критические заметки по поводу учебника С.С.Алексеева) //Государство и право, 1995, №2, с.32-41 44. Письменний Д.П. Новий Закон України «Про судоустрій України» як поступ до демократичної правової держави // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : Матеріали наук.-практ. конф. (18—19 квіт. 2002 р., м. Харків) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. — К.; Х., 2002.— С. 98. 45. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К., 2001 46. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с. 47. Политическая социология. Отв. ред. Сопов Г.В. – Ростов н/Д, 1997. 48. Політологія / А. Колодій, В. Харченко…, – К., 2000 49. Політологія. Підр. За ред. Бабкіної О., Горбатенка В., – К., 2001 50. Політологія: історія та методологія / за ред. Ф.М. Кирилюка, – К., 2000 51. Права людини в Україні. Щорічник 1995 р. Українська правнича фундація, К., 1996. 52. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник /Отв. ред. — д.ю.н., проф. А.Я. Сухарев. — М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА - ИНФРА), 2000. - 840 с. 53. Правознавство: Навч.пос./ За ред. Копєйчикова В.В. -К.: Юрінком Інтер, 2004. 54. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общей редакцией проф. В.С. Нерсесянца, — М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 2001. 55. Рабінович П., Панкевич І., Межі прав людини і Конституція України, Право України, 1997, № 5, с. 21. 56. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. — М.: Юридическая литература, 1993. — 255 с. 57. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К., 2004 58. С. Шевчук. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод: практика застосування та принципи тлумачення у контексті сучасного українського право розуміння// Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення, коментарі – № 2'1999 59. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. — Харьков: Консум; Ун-т внутр. Дел, 2000. 60. Сліпачук Тетяна. Міжнародний комерційний арбітраж і питання імунітету держави: тест на сумісність // Юридичний журнал, № 4, 2005 61. Сташис В.В. Завдання нового етапу судової реформи / Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-прак. Конф., 18—19 квітня 2002 р. м.Харків/ Редкол.: Сташис В.В. (голов. Ред.) та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 4-6. 62. Стефанюк B.C. Запровадження адміністративних судів у контексті судово-правової реформи в Україні / Адміністративне судочинство в Україні: Книга перша. Адміністративно-процесуальний кодекс України (проект). Реформа судів. — Харків, 2002. 63. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. — 2001.— № 1.— С.15. 64. Стецовский Ю.И. Судебная власть. — М., 1999. — С. 192—193. 65. Судебные системы европейских стран. Справочник / Перевод с франц. Д.И. Васильева и с англ. О.Ю. Кобякова. — М.: Международные отношения, 2002. — 336 с. 66. Судебные системы западных государств / АН СССР. Ин-т государства и права; Отв. ред В.А. Туманов. — М.: Наука, 1991. — 340 с. 67. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навч. посіб. За ред. Кондрат'єва. – К.: Юрінком Інтер, 2003, стр. 127-137. 68. Теория государства и права. Под ред. Спиридонова Л.И. — эл. Библиотека, 2001 69. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. Под. ред. В.М.Корельского и В.П.Перевалова – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999.-570с. 70. Теория государства и права: курс лекций / Под. ред. Матузова Н.И. и Малько А.В. — М.: Юристъ, 1997. 71. Фоков А.П. Правосудие во Франции: организация судебного контроля на современном этапе // Право и политика. — 2001. — №7. — С.37-42. 72. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре». 2003. — 505 с. 73. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2005. - 864 с. 74. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. - К., 2002. - Книга 1. 75. Цивільне право. Підручник під ред. О.А.Підопригора, Д.Б.Боброва. “Вентурі”, К.,1997, ч.1. 76. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид.вузів та факультетів/ Під ред.проф. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової -К.: Вентурі, 1995 77. Цивільний кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ "Одіссей", 2003 78. Цивільний кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ "Одіссей", 2003 79. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. - К.Юрінком, 2001. 80. Шишкін В. Організаційна структура судової системи Німеччини // Право України. — 1996. - №1. - С. 47-51. 81. Шишкін В. Система судів загальної юрисдикції у Франції // Право України. — 1996. — №6. - С.18-22. 82. Юридичний словник / Уклад.: І.П. Бутко, Р.І. Гричук. За ред. Б.М. Бабія та ін. – 2-е вид. доп. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1983. – С. 870. The history of the Supreme courts of Europe and the development of human rights / P. Solt a.o. — Debrecen. — 1999. - L.V. - 504 p.
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (414)