Вступление:Актуальність теми дослідження. В умовах подальшого формування ринкової економіки держави відповідно продовжує розвиватися і посередницька діяльність. Але ефективність її здійснення досить часто залежить не тільки від здібностей та фінансових можливостей підприємців, а й від ефективної діяльності органів законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, від належного законодавчого та нормативно-правового забезпечення діяльності посередницьких підприємств. Сучасний стан ринкової трансформації економіки України передбачає, насамперед, подальшу розбудову таких елементів економічної системи, які, з одного боку, здатні забезпечувати рівні умови для здійснення підприємницької діяльності для усіх суб’єктів господарювання, а з іншого – виступають інструментами державного впливу на загальну ситуацію в економіці держави.
Так практика правового регулювання посередницької діяльності вказує на необхідність глибокого розуміння і всебічного врахування всього нового, що відбувається сьогодні як в нашій державі, так і за її межами. Це стосується і організаційно-правових засад посередницької діяльності фондових бірж взагалі, так і діяльності брокера зокрема. Але при цьому не можна, як показує практика, механічно переносити зарубіжний досвід такої роботи в діяльність державних органів України. Необхідно, як стверджують фахівці, лише враховувати позитивні аспекти та негативні наслідки правового регулювання подібних процесів, що мають місце в діяльності зарубіжних країн.
Проблеми організації та удосконалення посередницької брокерської діяльності з точки зору теорії управління досліджували такі науковці, як В.Б. Авер’янов, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.М. Горшенєва, І.П. Голосніченко,
Л.В. Коваль, В.В. Копейчиков. Окремі питання, що відносяться до посередницької діяльності на товарних біржах (як у загально-теоретичному, так і галузевому аспектах) знайшли своє відображення в працях І.В. Безкоровайної, І.О. Бондаренко, А.С. Васильєва, Б.М. Габричидзе, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, А.Н. Козиріна, Т.В. Корнєвої, С.І. Пахомова, К.К. Сандровського,
С.С. Терещенка та інших. Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично невирішених питань, що стосуються окремих аспектів посередництва.
Не применшуючи ролі і значимості доробку зазначених науковців, необхідно визнати, що в Україні на цей час відсутні спеціальні монографічні дослідження організаційно-правових засад провадження посередницької діяльності брокерської діяльності.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її теоретична, прикладна і практична значимість та актуальність зумовлюють потребу проведення поглибленого дослідження.
Мета і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є визначення організаційно-правових, значення та змісту провадження посередницької діяльності брокера з клієнтом в Україні.
Відповідно до поставленої мети були поставлені наступні завдання:
– охарактеризувати суб'єктів біржового посередництва;
– визначити сутність і основних видів брокерської діяльності;
– здійснити дослідження взаємостосунків брокерів з клієнтами;
– розглянути роль, значення та функції брокерської служби на біржі;
– дослідити організаційну структуру брокерських фірм (контор);
– проаналізувати організацію торговельного процесу в біржовій операційній залі;
– з’ясувати взаємовідносини біржових посередників з клієнтами;
– обґрунтувати торгово-економічні стратегії брокерських фірм та брокерів;
– визначити економічну стратегію брокера на товарній біржі і принципи її розробки.
Об’єктом дослідження є організаційно-правові відносини, що виникають при провадженні посередницької діяльності брокера.
Предметом дослідження є посередницька діяльність брокера з клієнтом.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та з урахуванням специфіки й об’єкта дослідження використовувалися наступні методи: порівняльний, системно-структурний, формально-догматичний, метод синтезу та аналізу.
Діалектичний метод використовувався для аналізу стану та розвитку посередницької діяльності в митній сфері взагалі, та митних брокерів і митних перевізників зокрема.