Політична думка Росії у 18-19 ст.

Содержание:Вступ  3 1.Політичні погляди О. Радищева  5 2. Програма суспільного устрою в політичній доктрині декабристів     8 3. Слово «Конфлікти» і «Західними» революційної демократії в Росії   11 Висновок       19 Використана література       21

Вступление:В центрі суспільно-політичної боротьби пореформеної Росії стало питання про форму державного устрою. Основною формою революційного руху, що прагнув до вирішення його революційними за со6ами, стало народництво. З народництвом - ідеологією селянського радикалізму ~ зв'язана політична історія, багато політичних і економічних ідей народництва знайшли широку підтримку. Народники відстоювали знищення приватної власності на землю, передачу її у володіння суспільству. Формою такої передачі народники вважали поділ землі порівну між селянами, введення трудового господарства без експлуатації. Центральне ідея народництва і соціалізму стала - ідея зрівнялівки (рівності), а політичною основою її реалізації ідея соціальної революції. Народники виходили з спільної ідеї про можливість російського суспільства минути капіталізм і здійснити перехід до соціалізму шляхом селянської революції. Соціально-політичні і правові ідеї стають ключовими в політичній думці Росії і України. Один з відомих істориків, юристів Максим Максимович Ковалевський (1887-1916 pp.) розробляє проблеми теорії держави і права. Читаючи курс філософії в Харківському університеті, а потім в Петербурзі, приділяє значну увагу проблемам розвитку суспільства і людини. Його соціально-політичні погляди формувались під впливом праць філософів Західної Європи: Огюс-та Конта, Джона Мілля, Іммануїла Канта, Георга Гегеля, Карла Маркса та ін. В працях Максима Ковалевського досліджуються соціально-політичні явища і події з еволюційно-генетичним аналізом їх причин на основі вивчення історичних джерел. Історія людської цивілізації - це зміна переважаючих у визначеннях природи, історії різних соціально-політичних інститутів і структур, визначення поведінки людини, її мотивів, звичок, зразки мислення тощо. В працях по реформуванню держави Максим Ковалевський захищає демократичні права і свободи, проголошені у французькій Декларації прав людини і громадянина. Як і інші представники природничо-правової теорії Максим Ковалевський відрізняв природні і громадянські права людини. Природні права людини властиві їй від природи по праву існування, а громадянські - право на щастя, свободу совісті, свободу слова та ін. З утворенням суспільства і держави люди передали частину своїх природних прав у «загальний фонд». Так виникають громадянські права, що належать людині як члену суспільства. Держава, за Ковалевським, виникає слідом за об'єднанням людей в суспільство. Тому що не об'єднані люди не здатні самі зберігати справедливість у відносинах між собою. Держава створюється людьми за суспільною згодою. Тому верховна влада в державі має належати самому народу. З ідеї народного суверенітету випливають права народу створювати або ліквідувати будь-яку форму правління тощо. Головне прагнення Максима Ковалевського - відмова від абстрактних міркувань про суспільство, створення позитивної і загальнозначимої, як природно-наукової теорії.  

Выводы:В кінці XIX ст. в Росії в соціально-політичній і правовій думці розвивались найрізноманітніші політичні напрямки: марксистський, ліберальний, консервативний, гуманістичний та ін. Значне місце в соціально-політичній думці займають суспільно-політичні ідеї філософії: Володимира Соловйова, Миколи Бердяева, Сергія Булгакова, Володимира Розанова, Сергія Франка, Павла Флоренського та ін. Протягом багатьох років філософ Володимир Соловйов конфліктував з самодержавством, православною церквою, засуджував прагнення панівних класів до збагачення, бачачи в них причини багатьох! соціальних лих, критикував пороки буржуазних країн Західної Європи, де існувала експлуатація праці капіталом, народжуючи пролетаріат з усіма його лихоліттями. Та політичний лібералізм Володимира Соловйова обмежувався соціальними теоріями, основне місце серед яких належало ідеї боголюбства. Люди, вважав Володимир Соловйов, ворожі один одному за своєю природою. В основі ворожнечі лежить боротьба за існування, за підтримання рівня матеріального життя і боротьба не зникає, поки людство не вийде з природного стану і зв'язаних з ним зовнішніх майнових інтересів. Моральність не залежить від матеріального людського початку, від економічних відносин, не залежить і від раціонального початку, що відображається в юридичних і державних відносинах. В основі нормального суспільства лежить духовний союз, що найповніше втілений в церкві. Всі інші види суспільних відносин служать матеріальним середовищем для здійснення божественного початку, представленого церквою. Володимир Соловйов не ідеалізував панівну в Росії православну церкву, а вважав необхідним її реформувати, створити вселенську церкву на базі об'єднання православ'я і католицизму. Політична думка в кінці XIX ст. - на початку XX ст. зазнавала впливу ідеї примирення і гармонізації ворогуючих сил, єднання російської інтелігенції і народу та ін. В працях філософів Сергія Булгакова, Миколм Бердяева та ін. головне місце займає критика ідей ліберального народ ництва, особливо положення про самобутність шляху Росії до соціалізму, доводили, що Росія стала на шлях капіталізму з усіма випливаючи! ми звідси соціальними і політичними наслідками. В полеміці зі народниками марксисти відстоювали положення про прогресивність капіталістичного розвитку Росії і виходили 3 того, що рушійною силою в майбутньої соціальної революції стане не селянство, а робітничий клас. Та російський марксизм з самого початку не став цілісною, послідовною ідейно-політичною течією суспільного руху.

Литература:1. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. - М., "Логос", 1997. 2. Зеркин Д.П. Основи политологии. - Р-на/Д, "Феникс" 1996. 3. Политология. Учебник. / Под ред. М.Н.Марченко, - М., Изд-во МУ, 1997. 4. Мальцев В.А. Основы политологии. - М., ИТРК РСПП,1997. 5. Політологія. / За ред. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академия", 1998. 6. Мельник В.А. Политология. - Мин., Вышейшая школа, 1996. 7. Енциклопедичний політологічний словник. - К., Вища школа, 1997. 8. Макарічев А.С. Постмодернизм и западная политическая наука. // Социально-политический журнал - 1996, №3. 9. Фавр П. Политическая наука во Франции. // Полис - 1996, №6.