Співвідношення документології та документознавства

Содержание:Вступ  3 Розділ 1. Новий етап інституалізації науки про документ           6 1.1. Становлення науки про  документ     6 1.2. Становлення назви науки про документ       10 Розділ 2. Документознавство та його місце серед інших дисциплін      15 2.1. Структура документознавства і його місце серед суміжних наукових дисциплін 15 2.2. Перспективні напрямки наукових досліджень у спеціальному документознавстві          28 Висновок       40 Список використаної літератури    45  

Вступление:Актуальність теми. Наука про документ як сукупність знань про документ і документну діяльність через недостатню визначеність власного об'єкта, предмета, структури, законів, закономірностей, методів і понятійно-категоріального апарату є наукою, яка перебуває на стадії свого формування. Науку про документ прийнято називати документознавством. Цей термін у своїй основі має сполучення двох слів – «документ» і «знавство», які в поєднанні означають сукупність знань про документ. Поняття «документознавство» – багатоаспектне, структурно розгалужене, торкається різних проявів функціонування документа, не має однозначного тлумачення, як, власне, і базове поняття «документ». Наука про документ у своєму становленні і розвитку пройшла декілька етапів, яскравим виявом яких є формування її назви: документаційна наука, книго-архіво-музеєзнавство, бібліологія, документологія, документалістика, діловодство, загальне та спеціальне документознавство. Протягом багатьох десятиліть тривають дискусії щодо точного визначення назви науки, однак і понині це питання залишається не вирішеним через динамічні процеси диференціації та інтеграції наукових дисциплін, що вивчають документ. Визначитися щодо її назви не зміг навіть основоположник науки про документ – бельгійський учений Поль Отле. У своєму «Трактаті про документацію» (1934 р.) він використовував декілька назв: документаційна наука, бібліологія, документологія. Учений зазначав: «Ми потребуємо нині не лише Бібліографії, опису книг, але й Бібліології, тобто загальної науки і технології документа. Знання про Книгу, Інформацію і Документацію упродовж тривалого часу перебувають в такому стані, в якому була біологія сто років тому. У той час існували численні, не пов'язані між собою, науки про життя, загальним предметом вивчення яких були живі істоти і життя (фізіологія, ботаніка, зоологія). Біологія об'єднала всі ці часткові науки в одну загальну. Нині стосовно Книги, ми маємо праці з риторики, бібліотекознавства, бібліографії, книгодрукування. Однак ми ще не створили Бібліологію, тобто узагальнюючу науку, в якій би системно висвітлювалася вся сукупність даних щодо виробництва, зберігання, розповсюдження та використання рукописів і документів різного роду. Ця загальна наука могла б стати могутнім засобом подальшого осмислення і розуміння основоположних засад окремих документознавчих дисциплін… Необхідно сконцентрувати зусилля на створенні Бібліології із самостійних наук, вилучивши з них усі загальні теоретичні і практичні знання. Настав час запровадження Бібліології – теоретичної, порівняльної, генетичної та абстрактної науки, яка б охоплювала всі наявні книги і всі форми документів. Як соціологія, синтез наук про суспільство, що сформувалася на базі часткової соціології, як існує теоретична і прикладна механіка, має бути створена і Бібліологія – синтез усіх наук про Книгу, незалежно від будь-яких часткових аспектів вивчення Книги». Заслуга бельгійського вченого полягає в тому, що він першим сімдесят років назад обґрунтував об'єктивну необхідність синтезованої науки про документ. Згідно з концепцією П. Отле, документологія – це наука, яка синтезує загальні знання про книгу і документ, у сучасному розумінні – про опубліковані і неопубліковані документи. Однак до реалізації ідеї формування інтегрованої науки вчені повернулися лише через більше ніж півстоліття потому. «Проникнення» документів у всі сфери людської діяльності – науку, практику, освіту, управління тощо – зумовило об'єктивне зростання їх типо-видового розмаїття, формування документних потоків, масивів, систем документів і документації. Поняття «документ» набуває багатозначності. Через переважання процесів диференціації над процесами інтеграції протягом багатьох століть інтенсивніше розвиваються наукові дисципліни, що вивчають специфіку створення та функціонування окремих видів і типів документів. Поняття «документ» розглядається в різних концепціях по-різному, формуючи переважно самостійні, хоча й суміжні та споріднені напрями документознавчих досліджень. Метою курсової роботи є дослідити співідношення документології та документознавства. Об’єктом дослідження є наука про документ. Предметом дослідження є спільні та відмінні риси у документології та документознавстві. Структура роботи. Курсова робота містить вступ, два логічно пов’язані розділи, висновок та список використаної літератури.  

Выводы:Питання щодо необхідності формування узагальнюючої науки про документ у всіх його проявах першим із сучасних фахівців порушив російський учений-енциклопедист Ю.М. Столяров. По суті, вчений став фундатором сучасного документознавства як узагальнюючої науки, що синтезує теоретичні надбання всіх дисциплін документально-комунікаційного циклу - інформатики, документалістики, книгознавства, соціальних комунікацій тощо. Слід віддати також належне представникам вітчизняної бібліотечної науки, які у своїй більшості зрозуміли об'єктивну необхідність широкого розуміння поняття «документ» і розвитку документознавства як інтегрованої наукової і навчальної дисципліни. Зауважимо, що за часів П. Отле саме бібліотечні фахівці відіграли головну роль у драматичній долі документології, оскільки категорично виступили проти неї. Нинішні бібліотечні фахівці мають справу не лише з книгою, а й з іншими видами і різновидами документів - об'єктами професійної діяльності. Ще більшою мірою це стосується сучасних документознавців, спеціалістів у галузі інформації, підготовка яких здійснюється в межах відносно нової навчальної спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Фахівець-документознавець, спеціаліст у галузі інформації має володіти знаннями про документи всіх без винятку видів, різновидів і типів, а не лише про управлінські документи, як це було прийнято за часів курсової підготовки діловодів - працівників канцелярій. Найвагоміший внесок у розробку документознавчих питань зробили Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, Н.Б. Зінов'єва, С.Г. Кулешов, Г.М. Швецова-Водка, М.С. Слободяник та інші видатні дослідники. Слід зазначити, що із загальної теорії документа (вже п'ятим виданням) Харківська державна академія культури видала підручник. За відсутності фундаментальних наукових праць і широкого розповсюдження навчальних видань, саме підручник Н.М. Кушнаренко і навчальний посібник Н.Б. Зінов'євої відіграли провідну роль в утвердженні широкого розуміння документа і документознавства в науковому, виробничому, освітньому, управлінському просторі країн СНД. Поглибленій розробці наукових основ документознавства сприяли також монографічні дослідження С.Г. Кулешова і Г.М. Швецової-Водки. Зокрема, заслуга С.Г. Кулешова полягає в теоретичному обгрунтуванні процесів диференціації документознавства на загальне і спеціальне, специфіки управлінського документознавства як одного з основних видів документознавства загалом. У працях цих авторів значна увага приділяється визначенню функцій, властивостей, ознак документа, питанням класифікації і типології документів, особливостям окремих їх видів і типів (зокрема управлінських документів і друкованих видань), закономірностям формування і використання документних потоків, масивів, фондів, ресурсів тощо. З поглибленням процесів диференціації та з розвитком наукових дисциплін, об'єктом вивчення яких є документ, стає очевидним, що вони мають багато спільних теоретичних положень, які повторюються в кожній із наук, що вивчають окремі види документів. Як і за часів П. Отле, виникає необхідність формування інтегрованої наукової дисципліни, яка б синтезувала загальні знання про документ. Для узагальнюючої науки про документ пропонується декілька варіантів назв: інформаційно-комунікаційна наука (А.В. Соколов), документаційно-інформаційна наука (Г.М. Щвецова-Водка), документознавство (Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, А.А. Соляник, Н.Б. Зінов'єва), а згодом – документологія (Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко). Динаміка теоретичних пошуків розвивається в напрямі розуміння науки про документ як комплексу наукових дисциплін документально-комунікаційного циклу, пізніше – як комплексної наукової дисципліни, нарешті - як інтегрованої науки. Ці підходи свідчать про розуміння об'єктивності інтеграційних процесів у розвитку наукових напрямів, що досліджують документ. На початку 1990-х рр. більшість учених погодилася з пропозицією російського вченого, професора Ю.М. Столярова, назвати інтегровану науку про документ документознавством. Саме завдяки його численним працям формується нове розуміння змісту та структури наукової і навчальної дисципліни «Документознавство», яке ґрунтується на ширшому тлумаченні змісту поняття «документ» порівняно з традиційним – діловодним, управлінським. Утвердженню інтегрованої науки про документ сприяв вихід друком у 1997 р. першого видання підручника «Документознавство», підготовленого Н.М. Кушнаренко – професором Харківської державної академії культури, який витримав п'ять перевидань, широко використовується не лише в Україні, а й у всіх країнах СНД. Це перший та єдиний підручник, в якому весь комплекс теоретичних, методичних та організаційних проблем документознавства розглянуто як єдине ціле. У ньому узагальнено теоретичні концепції різних авторів, подано власну інтерпретацію функцій, ознак, властивостей, класифікації документів, розкрито специфіку друкованих та електронних документів, особливості створення та функціонування різних типів і видів документів, документно-комунікаційної системи суспільства. Розвиткові науки про документ також сприяли фундаментальні праці Н.Б. Зінов'євої, С.Г. Кулешова і Г.М. Швецової-Водки.  Нині існують дві концепції документознавства: широкого і вузького його розуміння. Перша – вивчає документ у широкому, друга – у вузькому значеннях. Паралельне існування в науковій та освітній сферах двох документознавств – наук з однією назвою, але з різним змістом, створює двоякий смисл дисципліни, зумовлює певні незручності, спричиняє полеміку на сторінках періодичних видань. Формування якісно нової наукової дисципліни, яка вивчає документ як цілісність, потребує віднаходження адекватної назви, ємнішої, ніж документознавство/діловодство. Уточнення термінологічних назв або перейменування наукової і навчальної дисципліни є питанням конвенціальним, яке вирішується домовленістю між фахівцями. Існує декілька варіантів віднаходження назви для науки про документ у широкому значенні: а) запозичити для її назви зарубіжний лексичний аналог; б) назвати її загальним документознавством; в) повернути їй базову назву – документологія; г) залишити існуючу назву «документознавство». Кожний із варіантів потребує подальшого осмислення. Слід зважати на те, що на світовому рівні не існує єдиної назви для науки про документ, як і не існує загального поняття «документ», яке тлумачиться по-різному в історичних дисциплінах, діловодстві, бібліотечній та інформаційній науках. Серед розповсюджених назв: документація, документика, документологія, документографія тощо. У 1999 р. Ю.М. Столяров запропонував перейменувати документознавство у широкому розумінні в документологію.  Така пропозиція має позитивні і негативні моменти. Позитивні: запобігання полісемії в назві дисципліни, яка активно розвивається й осмислює свої предмет і структуру; зміст нової наукової дисципліни значно відрізняється від традиційного документознавства; орієнтує на широке розуміння поняття «документ» як основного об'єкта дослідження; високий теоретичний рівень узагальнення всього, що стосується документа; перехід зі статусу прикладної на рівень фундаментальної наукової дисципліни тощо. Стримують одностайне сприйняття нової назви наукової дисципліни - документології певні причини: документознавство в широкому значенні поступово сприймається більшістю «традиційних» і «новітніх» учених-документознавців; закінчення «-логія» притаманна теоретичним дисциплінам; документологію тривалий час вважали теорією документознавства (Н.М. Кушнаренко); уведення терміна з закінченням «-логія» дещо порушує прийнятий у науках документально-комунікаційного циклу термінологічний ряд із закінченням « знавство» – інформацієзнавство, книгознавство, патентознавство, архівознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство тощо.  У ситуації, що склалася, вважаємо за можливе закріпити за наукою про документ у широкому значенні назву «документологія». За наукою про документ у значенні документації (управлінська, адміністративна й інші) залишити назву «документознавство». Між документологією і документознавством як науковими і навчальними дисциплінами існує системне співвідношення - «загальне-часткове». Це забезпечить паралельний, взаємопов'язаний розвиток обох дисциплін. Нині наука про документ перебуває на етапі свого активного розвитку: у науковому й освітньому просторі стверджується широке розуміння її суті; уточнюються її об'єкт, власний предмет, структура, методи, закони і закономірності, зв'язки з іншими науковими дисциплінами; розробляється понятійний апарат, що формує терміносистему. За наявністю і рівнем розвитку цих складових можна визначити статус науки про документ як молодої науки на новому етапі своєї інституалізації. Вказаний етап інституалізації науки про документ потребує системного осмислення всіх її складових.  

Литература:1.         Антоненко І. Проект концепції впровадження в Україні норм міжнародного стандарту ІSО 15489 "Інформація та документація. - Управління документацією" // Студії з арх. справи та документознавства / Держкомархів України; УНДІАСД; Європейський ун-т. - К., 2004. - Т. 11. - С. 172-177. 2.         Боряк Г. Архіви України: В серці суспільства чи на маргінезі суспільних потреб? // Архіви України. - 2004. - № 4. - С. 14-15 3.         Гранштрьом К. та ін. Автентичність електронних документів: Звіт Комітету з правових питань МРА, підготовлений для ЮНЕСКО (листоп. 2002 р.) // Там само. - № 3. - С. 90-91. 4.         Драгомірова Л. Оптимальна модель організації документів Національного архівного фонду: методологія визначення і технологія створення (науково-практичний коментар до третього розділу "Основних правил роботи державних архівів України") // Там само. - К., 2004. - Т. 11. - С. 111-133. 5.         Загорецька О. Нормативне та науково-методичне забезпечення організації діловодства в Україні у 1950-1980-х рр. // Студії з арх. справи та документознавства / Держкомархів України; УНДІАСД; Європейський ун-т. - К., 2004. - Т. 11. - С. 177-182 6.         Загорецька О. Теорія діловодства як галузь наукових знань // Там само. - С. 139-141 7.         Зиновьева Н. Б. Документоведение: Учеб.-метод. пособие. - М.: ИПО Профиздат, 2001. - 208 с. - (Сер. "Соврем. б-ка"; Вып. 17) 8.         Илизаров Б. С. Актуальные теоретические и методологические проблемы советского архивоведения: Учеб. пособие / МГИАИ. - М., 1984. - С. 33-34 9.         Козлов В. П. Приглашение к размышлению об археографии состоялось… // Отечеств. архивы. - 2002. - № 6. - С. 58-70. 10.     Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К., 2000. - С. 39-42; Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісн. Кн. палати. - 2003. - № 4. - С. 18. 11.     Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К., 2000. - С. 43 12.     Кулешов С. Г. Новий погляд на структуру документознавства // Вісн. Кн. палати. - 2003. - № 10. - С. 24-27 13.     Кулешов С. Ще раз про "доджерело" // Студії з арх. справи та документознавства / Держкомархів України; УНДІАСД; Європейський ун-т. - К., 2002. - Т. 8. - С. 135-139 14.     Купченко В. П. Науково-методичні засади комплектування державного архіву (на прикладі Держархіву м. Києва): Автореф. дис. канд... іст. наук / УНДІАСД. - К., 2004. - 20 с.; Сельченкова С. Експертиза цінності управлінських документів недержавних організацій: Організаційно-методичний аспект // Студії з арх. справи та документознавства / Держкомархів України; УНДІАСД; Європейський ун-т. - К., 2004. - Т. 11. - С. 133-137. 15.     Кушнаренко Н. М. Внутріпредметна і міжпредметна інтеграція дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Харк. держ. акад. культури. - Х., 2003. - Вип. 11. - С. 112 16.     Кушнаренко Н. М. Складові змісту спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність": питання методології // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2004. - № 1. - С. 42-45 17.     Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - К.: Знання, 2000. - С. 156. 18.     Методичні рекомендації щодо застосування ДСТУ 4163-2003 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" / Розробники: Кулешов С. Г., Кузнєцова Л. В., Загорецька О. М., Лозова С. Ф., Ситник Т. О.; Держкомархів України; УНДІАСД. - К., 2004. - 62 с. 19.     Новохатський К. Документ як об'єкт інформаційних відносин в законах України: спроба огляду деяких визначень // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвід. зб. наук. праць. Вип. 3. Джерелознавчі дисципліни / Держкомархів України; УДНДІАСД; НАН України; Ін-т історії України; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського та ін.; Редкол.: Р. Я. Пиріг (голова) та ін. - К., 2001. - С. 361-370. 20.     Отле П. Библиотека, библиография, документация: Избранные труды пионера информатики / Рос. гос. б-ка. Пер. с англ. и франц. Р. С. Гиляревского и др.; Предисл., сост., коммент. Р. С. Гиляревского. - М.: ФАИР-ПРЕСС, Пашковдом, 2004. - С. 5. 21.     Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісн. Кн. палати. - 2003. - № 4. - С. 18-21. 22.     Соляник А., Кушнаренко Н. Концептуальні засади викладання дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Кн. палати. - 2001. - № 1. - С. 25-27 23.     Столяров Ю. М. Соціальні комунікації: розвиток в інформаційному просторі // Вісн. ХДАК: Зб. наук. пр. - Х., 2000. - Вип. 2. - С. 4-7. 24.     Столяров Ю. Н. Документология: Программа для студентов, обучающихся по специальности "Документоведение и документационное обеспечение управления" / Моск. гос. ун-т культуры и искусств. - М., 2004. - 19 с. 25.     Столяров Ю. Н. О новой научной дисциплине - документологии - и ее предмете // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Матеріали міжнар. конф. до 70-річчя ХДАК / Харк. держ. акад. культури. - Х., 1999. - Ч. 2. - С. 66-71 26.     Швецова-Водка Г. Визначення документа в архівознавстві // Студії з арх. справи та документознавства / Держкомархів України; УНДІАСД. - К., 1999. - Т. 4. - С. 99-102. 27.     Швецова-Водка Г. М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій / Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. - Рівне, 2001. - 438 с. 28.     Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. - 4-те вид., випр. і доп. / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. - К.: Знання, 2004. - С. 11.