Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення:
Зовнішньоекономічна діяльність є найбільш складним напрямком виробничо-господарської діяльності підприємства. Вона вимагає врахування особливостей світового ринку: в їх основі лежать міжнародний розподіл праці та обмін продукцією, які передбачають, що виробництво та споживання в окремих країнах тією чи іншою мірою пов’язані між собою.
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов’язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій.
У ринкових умовах господарювання роботи підприємств повинна бути безпосередньо спрямована на забезпечення ритмічного виробництва шляхом постачання йому всіх необхідних ресурсів для випуску товарів тієї якості і кількості, які дозволять задовольнити потреби ринку.
У ринковій інфраструктурі біржова торгівля дає змогу концентрувати попит і пропозицію на товарну продукцію в межах певної території без ввезення туди цих товарів.
Аукціон (auction) - організований спеціально, періодично діючий ринок, на якому здійснюються угоди купівлі-продажу шляхом цінового змагання між покупцями
На аукціоні здійснюється торгівля товарами, які мають індивідуальні особливості і властивості. Свої особливості мають також організація і техніка проведення міжнародних аукціонів.
У міжнародній практиці торги (публічні і негласні) посідають особливе місце і носять змагальний характер продажу і купівлі товару або одержання підрядів (розміщення замовлень) на виконання певних робіт.
Стрімкий розвиток технологій, політичні, економічні зміни, демографічна ситуація мають призвести і до інших змін у розвитку виставкової діяльності, серед яких можна виділити зміцнення інтернаціонального характеру вже всесвітньовідомих виставкових комплексів та активізацію діяльності міжнародних виставок, у тому числі і за межами місця їх проведення. Збільшення кількості ярмарків із спорідненою тематикою, підвищення попиту середніх і дрібних товаровиробників на участь у ярмарках приводять до збільшення обсягу послуг в якості об’єктів експонування і зростання частки регіональних і міжрегіональних виставок-ярмарок.
Участь у виставках-ярмарках відіграє першочергову роль у становленні їх учасників (експонентів), демонструє загальну картину структури виставкової діяльності, відносини між конкурентами і споживачами, зв’язки із засобами масової інформації. Явище постійно зростаючого попиту на продукцію високих споживчих стандартів, що спостерігається в промислово розвинутих країнах, на противагу попиту на дешеві товари, які виробляються в країнах, що розвиваються, позначається на сфері організації торговельних ярмарок і виставок, визначає політику підприємств щодо вибору, виду, якісного складу експонентів в залежності від місця проведення виставки. У промисловості ті галузі, що можуть експонувати інвестиційні товари і технології, виявляють виставкову активність з метою поширення інформації, тоді як галузі, зосереджені на виробництві товарів широкого вжитку, навпаки, прагнуть брати участь в ярмарках-виставках, які можуть обіцяти комерційний успіх безпосередньо.
Зовнішньоекономічна діяльність з інтенсифікації пропозиції полягає ще і в тому, що на початку потенційний споживач не знає, або недостатньо знає про якогось умовного товаровиробника та про властивості його товару, а на виставці він може одержати вичерпну інформацію.
Виставкова діяльність здатна відігравати роль зустрічі попиту і пропозиції в ієрархічній системі «товаровиробник - пропозиція» і «попит - ціна і якість».
Для підвищення рівня виставкової діяльності необхідно здійснити такі заходи:
- формування наукової та нормативно-правової бази виставкової діяльності;
- підвищення економічної ефективності виставкових заходів;
- вивчення та використання міжнародного досвіду в проведенні виставок, інтеграцію суб’єктів виставкової діяльності України в міжнародний виставковий рух;
- зміцнення матеріально-технічної бази виставкової діяльності з метою забезпечення проведення в Україні виставок міжнародного та всесвітнього статусу;
- розвиток інфраструктури в місцях проведення виставок, забезпечення належного рівня послуг для учасників та відвідувачів виставкових заходів;
- упровадження в практику виставкової діяльності аудиту статистичних даних та сертифікації виставкових заходів на основі державних стандартів;
- активізацію участі українських підприємств та організацій у міжнародних виставках за кордоном.