Ідеологічні конфлікти в сучасному українському суспільстві

Содержание:Вступ                                                                                                                           3 1. Світоглядні основи української національної ідеї                                                4 2. Конфлікти ідеологічного виховання в Україні                                                     13 Висновки                                                                                                                     16 Список використаної літератури    18

Вступление:У сучасних дослідженнях наявна істотна потреба щодо визначення місця, ролі і значення конфлікту ідеології в суспільно-історичному процесі. Такий теоретичний аналіз дуже необхідний, оскільки в кінці ХІХ – на початку ХХ століть відбулися суттєві зрушення у суспільстві. Практика ж соціальних змін вимагає розв’язання проблем, характерною особливістю яких постає невідповідність між новими вимогами життя, старими схемами діяльності і не сформованістю загальних орієнтирів і критеріїв для створення конструктивних соціальних систем. Саме тому актуалізується проблема формування ідеології як соціальної стратегії, яка б задавала цілі, смисли, горизонти життєдіяльності як людини зокрема, так і суспільства в цілому. Тому соціальні зміни з необхідністю вимагають ідеологічного забезпечення. Роль конфліктів ідеології актуалізується і в зв’язку з формуванням глобального соціального простору, адже саме ідеологія здійснює суттєвий вплив на способи і механізми взаємодії різноманітних культур, засоби їх ціннісної інтеграції. Наукове дослідження ідеології як феномену суспільного життя отримало свій розвиток у ХІХ – на початку ХХ століть. Класичними постають осмислення ідеології, здійснені К. Марксом, Ф. Енгельсом, В. Леніним, М. Мангеймом, Т. Адорно, Л. Альтюссером, А. Грамши та іншими вченими, які намагалися розкрити сутність цього явища, систематизувати та структурувати ідеологічні компоненти. Питання конфліктів ідеології розкриті в працях Є. Бабосова, Н. Біккеніна, П. Гуревича, В. Іванова, В. Келле, В. Константинова, Г. Нестеренка, А. Улєдова, В. Ядова, М. Яковлєва, В. Альберта, Р. Арона, Д. Белла, К. Поппера, Е. Топича, С. Хантінгтона, Л. Фойєра, Ф. Фукуями, Е. Шила, В. Андрущенка, С. Вовканича, Л. Губерського, В. Заблоцького, О. Заздравнової, В. Кременя, В. Крисаченка, М. Михальченка, М. Надольного, В. Пазенка, Ю. Римаренка, В. Тарана та ін. Метою роботи є аналіз конфліктів ідеології як соціокультурного феномену та визначення їх місця і ролі у процесі соціальних змін

Выводы:Необхідно розмежовувати ідеологію як форму суспільної свідомості та ідеологічність як атрибут суспільної свідомості. Ідеологія, з одного боку, постає як форма конкретно-історичної організації інституціонального буття соціуму, що актуалізується в процесі розпаду традиційної форми раціональності (стан соціальної аномії) та виконує конструктивну роль, структуруючи та соціалізуючи нові фактори та відносини в межах суспільства. З іншого боку, вона визначається як атрибут, що постає функціональною характеристикою інших способів суспільної організації та регуляції. В такому розумінні ідеологічними є і міфологія, і релігія, і традиція тощо. Аналіз етнічних протиріч і конфліктів на прикладі української етнополітичної ситуації дозволяє визначити етнічний конфлікт як різновид ідеологічного конфлікту, а відтак уможливлює застосування для його типологізації загальних конфліктологічних підходів. Відмітною ознакою українства в усі часи була його специфічна культурна толерантність – здатність сприймати і засвоювати інші культури й світогляди. Тому кількісно переважаючий і формально визнаний титульним український етнос не є носієм асиміляційної загрози для етнічних меншин. Сучасну Україну можна визначити регіоном з порівняно низьким ступенем ідеологічної та етнічної конфліктності і відсутністю антагоністичних протиріч у міжетнічних стосунках, з переважанням компромісної налаштованості етнічних спільнот і з загальним визнанням міжетнічного миру й злагоди як цінності вищої за вірогідні вигоди від етнополітичних “перемог”. Серед особливостей сучасної політичної ситуації в Україні, в тому числі його конфліктної складової, є – перехідний стан всього суспільного життя, відсутність стабільних інститутів громадянського суспільства і традицій публічного громадського обговорення актуальних питань, недостатність досвіду самоорганізації на груповому і регіональному рівнях, недостатність ідеологічної свідомості населення. Водночас в Україні немає випадків “непримиренної” боротьби. Навпаки, у більшості випадків спостерігається психологічна готовність конфліктантів до компромісу, готовності зрозуміти інтереси протилежної сторони. Не зважаючи на те, що Україна ще доволі недовго існує як незалежна держава, та тільки нещодавно звільнилася від ідеології радянських часів, до останнього часу  вона показувала приклад того, що зважена державна політика запобігання гострим ідеологічним конфліктам і застосуванню в них насильства, а також політика розв’язання виниклих конфліктів може бути результативною навіть в умовах соціально-економічної кризи, коли владні органи позбавлені достатніх ресурсів для задоволення матеріальних потреб суспільства.

Литература:1. Зернин Д.П. Основы конфликторогии.: Курс лекцый. – Ростов-на-Дону: Феникс. – 1998. – 328с. 2. Пірен М.І Конфліктологія: Підручник. – К.: МАУП. – 2003. – 360с. 3.Соловьев В. Сочинения. – в 2 т. – М.: Наука. – 1989. – 430с. 4. Ильин И. Наши задачи. – М.:Наука. – 1992. – 985с. 5.Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Юринком Унтер. – 1996. – 1205с. 6.Медведчук В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. – К.: Либідь – 1997. – 325с. 7. Качаев В. Еще раз о национальной идее // Власть. – 1999. – № 5. – С. 72