Функціональні особливості англійського займенника „It” та їх відображення в перекладі на українську мову

Содержание:Вступ                                                                                                                           3 Розділ І. Займенник в сучасній англійській мові                                                      5 1.1. Класифікація частин мови                                                                                  5 1.2. Займенник як частина мови                                                                               11 1.3. Розряди займенників                                                                                           19 Розділ ІІ. Функціональні особливості займенника «It» та їх відображення в перекладі на українську мову  26 Висновки                                                                                                                     30 Список використаної літератури    33

Вступление:Розвиваючись, кожна наука, в тому числі і лінгвістика, проходить довгий шлях від накопичення знань до їх осмислення. В останні десятиріччя різко змінилися наукові парадигми, намітився перехід до вивчення комунікативних і когнітивних властивостей мовних одиниць і у зв’язку з цим відбулося переорієнтування граматики від класифікаційних завдань до пояснювальних. Одночасно з цим триває поглиблене вивчення мовних фактів, які не набули однозначного тлумачення в традиційній лінгвістиці і залишаються предметом гострих дискусій. Однією з центральних проблем граматики була й залишається проблема розподілу словникового складу мови за окремими лексико-граматичними розрядами, що об'єднуються спільною назвою «частини мови». Як справедливо відзначають дослідники, незважаючи на довготривалу історію вивчення, окреслена проблема досі не може вважатися розв'язаною ні щодо складу частин мови, ні щодо принципів їх класифікації. Сучасне вчення про частини мови має певні традиції, знання та врахування яких необхідне для правильного розуміння сутності поняття «частини мови» і визначення тенденцій їх виділення в окремі розряди слів. Цілком зрозуміло, що для побудови єдиної граматичної системи у сучасному мовознавстві важливу роль відіграє дослідження окремих граматичних розрядів слів, комплексний аналіз їхніх лексико-семантичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних та інших ознак. Мета роботи – дослідження функціональних особливостей займенників, а саме, займенника it та їх відображення в перекладі на українську мову. Предметом роботи є займенники англійської мови, об’єктом – англійський займенник it. Для того, щоб успішно досягти визначеної мети, необхідно виконати наступні завдання: - розглянути класифікацію частин мови в англійській мові; - визначити особливості займенників як частини мови; - охарактеризувати основні розряди займенників; - визначити функціональні особливості займенника it та їх відображення в перекладі на українську мову. Теоретичною базою дослідження є роботи з теоретичної граматики англійської (А.І. Смирницький, Б.А. Ільїш, І.П.Іванова тощо) мови, праці з мовознавства, практичні граматики сучасної англійської мови. Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: курсова робота складається з двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі – «Займенник в сучасній англійській мові» - розглядається місце займенника серед інших частин мови, дається його визначення як частини мови та робиться характеристика розрядів займенника. У другому розділі – «Функціональні особливості займенника «It» та їх відображення в перекладі на українську мову» - розглядаються головні функціональні особливості займенника «It» та їх відображення в перекладі на українську мову.

Выводы:Весь словниковий склад англійської мови, як і всіх індоєвропейських мов, поділяється на певні лексико-граматичні класи, які традиційно називають частинами мови. Існування таких класів не викликає сумніву ні в кого з лінгвістів, хоча, як їх трактування неоднакове в різних учених. У мовознавстві є ряд спроб побудувати таку класифікацію частин мови (лексико-граматичних розрядів), що відповідала б основній вимозі логічної класифікації, а саме — була б заснована на одному єдиному принципі. Проте, ці спроби не виправдали себе. Класифікація частин мови продовжує бути спірним питанням; існують розбіжності між лінгвістами щодо кількості й номенклатури частин мови. Займенники визнаються всіма як один з розрядів слів. Старе визначення знайшло відбиття в самому терміні: займенники вживаються замість назви предмета або особи. Це визначення було розвинене Суїтом: займенник заміняє іменник і вживається частково для стислості, частково для того, щоб уникнути повторення, а частково для того, щоб ухилитися від чіткого формулювання думки. Однак це визначення можна застосувати не до всіх випадків. Займенники мають гранично узагальнююче значення: вони вказують на будь-які предмети, істоти, відвернені поняття, не називаючи їх. Це найвищою мірою узагальнююча частина мови, яка актуалізує у контексті, в ситуації, але позбавлена предметного реального змісту в відверненні від конкретної ситуації. Синтаксично займенники функціонують так само, як іменники, або прикметники. Займенники поділяються на ряд підкласів (займенники особові, присвійні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні, неозначено-особові), які розрізняються за своїм лексичним змістом, морфологічними формами та синтаксичними функціями. Також займенники являють собою досить яскраву картину в плані граматичних категорій. В англійській мові деякі займенники можуть виступати в реченні тільки у функції іменного члену речення (тобто підмета, іменного члена складеного присудка та додатка), інші займенники виконують в реченні тільки функцію означення. Деякі займенники можуть виступати у реченні як у функції іменного члена речення, так і означення. Як правило, виділяють такі розряди займенників в англійській мові: особові (I, you, he, she, it, they, we), присвійні (me, your, his, her, its, our, their), вказівні (this, that, these, those, such, same), питальні (who, whom, what, which), зворотні, відносні (that, what), неозначені (some, any, no, something, anything, nothing; somebody, anybody, nobody; someone, anyone) тощо. Особовий займенник третьої особи однини It в сучасній англійській мові має декілька значень: він може бути не тільки особовим, але й вказівним та безособовим займенником. Коли займенник it використовується в якості особового займенника, то він може перекладати українською мовою як він, вона, воно, або його, її тощо. Якщо займенник it знаходиться на першому місці в реченні, заміняючи раніше згадуваний іменник, який є неістотою, то він перекладається називним відмінком – він, вона, воно. Якщо ж займенник it стоїть за присудком, займаючи місце прямого додатка, то він перекладається об’єктним відмінком, а саме – його, її, йому тощо. У випадку, коли займенник it використовується у якості вказівного займенника, він перекладається як «це». Також він може використовуватися замість раніше згадуваних слів, понять та описів. У випадку, коли займенник it виступає у якості безособового службового слова, він не перекладається. Якщо займенник it знаходиться на першому місці в реченні, але не замінює раніше згадуваного іменника, він є формальним підметом безособового речення, оскільки в англійській мові наявність підмета є обов’язковою. Займенник it використовується в якості формального підмета в таких безособових реченнях: 1) при повідомлення про явища природи; 2) при дієсловах, які позначають стан погоди: to rain, to snow, to freeze тощо; 3) при позначеннях часу та відстані. Займенник it може бути формальним підметом у тих випадках, коли справжній підмет виражений інфінітивом, герундієм або підрядним реченням і знаходиться у кінці речення. В українській мові в цих випадках обходяться без формального підмета. Також займенник it виживається у функції формального підмета у пасивних конструкціях, де вживається з деякими дієсловами в пасивному стані. Такі пасивні конструкції відповідають в українській мові неозначено-особовим зворотам. Займенник it може входити до складу підсилюючих конструкцій, де it вводить підмет і перекладається словами «саме», «як раз», «тільки», «те». Займенник it у поєднанні з прикметником виконує функцію додатка після таких дієслів, як to think, to consider, to find, to make тощо з наступним підрядним реченням або інфінітивним зворотом, який має роль додатка, який пояснює додаток it і розкриває його зміст. Займенник it може використовуватися в розділових питаннях (підмет виражений словами nothing, everything, all) та стійких зворотах.

Литература:1.         Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. - М.: Просвещение, 1990. - 300 с. 2.         Бархударов Л.С. Язык и перевод. - М., 1975. 3.         Беляева М.А. Грамматика английского языка. - М.: Высшая школа, 1984. - 350 с. 4.         Брандес М.П., Провоторов В.И. Предпереводческий анализ текста. – М.: НВИ-Тезаурус, 2001. 5.         Верещагин Ч.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. — М.: Рус. Яз., 1980. - 320 с. 6.         Виноградов B.C. Введение в переводоведение: общие и лексические вопросы. - М: ИОСО РАО, 2001. - 223 с. 7.         Виноградов B.C. Лексические вопросы перевода художественной прозы. — М., 1978. 8.         Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Наука, 1983. – 139 с. 9.         Есперсен О. Философия грамматики. - http://www.classes.ru/grammar/108.Jespersen_Otto_The_philosophy_of_grammar/html/unnamed_1.html 10.       Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М.: Высшая школа,1981.-285с. 11.       Каде О. К вопросу о предмете лингвистической теории перевода // Тетради переводчика. — Вип. № 16. — М. 1979. — С.З-11. 12.       Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. - Вінниця: Нова книга, 2004. – 576с. 13.       Ковганюк С. Практика перекладу. - К., 1968. 14.       Комиссаров В.H. Слово о переводе: Очерк лингвистического учения о переводе.— М.: Международ, отношения, 1973. — 215с. 15.       Комиссаров В.Н. Теория перевода: Лингвистические аспекты. — М.: Высшая школа,1990. — 253с. 16.       Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. — К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. — 129с. 17.       Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу.-К.:Юніверс,2003.- 280с. 18.       Корунець І.В. Теорія і практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2003. –  448 с. 19.       Латышев Л.К. Курс перевода: эквивалентность перевода и этапы его достижения. — М.: Просвещение, 1980. — 160 с. 20.       Лилова А. Введение в общую теорию перевода.— М.: Высшая школа, 1985.—256 с. 21.       Новикова М.А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода (Стилистика переводчика). — Л., 1980. 22.       Олікова М.О. Теорія і практика перекладу.-Луцьк: Веже,2000.-168с. 23.       Попович А. Проблемы художественного перевода. — М.: Высшая школа, 1980. — 199с. 24.       Рецкер Я.И. Пособие по переводу из английского языка на русский. — М.: Просвещение, 1982. — 160 с. 25.       Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. — М.: Междунар. отнош., 1974.—216с. 26.       Рильський М. Мистецтво перекладу. Статті, виступи, нотатки / Упоряд. и коментарі Г.Колесника. — К.: Рад.письм., 1975. — 343 с. 27.       Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. - К. : Вид. Київ. Нац. Універ. Ім..Тараса Шевченка., 1972. - 45 с. 28.       Федоров A.B. Основы общей теории перевода: Лингвистические проблемы. — М.: Высш. шк., 1983. — 303 с. 29.       Чужакин А. Общая теория перевода и переводческой скорописи. Курс лекций. — М., 2002. 30.       Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика: Статус, проблемы, аспекты. — М.: Наука, 1988.—215 с. 31.       Arakin V.D. – Practical Course of English. Fifth Year. – М., 2000.