Показники та шляхи кращого використання матеріальних ресурсів

Содержание:ВСТУП           3 1. Сутність матеріальних ресурсів  5 2. Аналіз показників використання матеріальних ресурсів         8 3. Шляхи кращого використання матеріальних ресурсів 12 ВИСНОВКИ  16 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    19  

Вступление:У сучасній ринковій економіці й твердій конкуренції, в умовах кризового періоду, у якому перебуває Україна сьогодні, досить актуальним стало питання про економію й раціональне використання матеріальних ресурсів. Підприємства України виявилися в непростому положенні. Вітчизняний ринок заповнений продукцією іноземного виробництва, що не завжди відрізняється якістю й уступає місцевій продукції, але виграє в ціні. На виробничих підприємствах першорядне значення має підвищення ефективності використання сировини й основних матеріалів, тому що ці витрати в структурі собівартості продукції становлять значну частину, й навіть незначне скорочення їх при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає відчутний ефект. Тому належна увага приділяється підвищенню виходу готової продукції з одиниці сировини, зменшенню норм витрат матеріалів на одиницю продукції, скороченню відходів і втрат сировини й матеріалів, удосконалюванню системи матеріального заохочення робітників за поліпшення використання сировини й матеріалів. Таким чином, на існуючому етапі однією з найважливіших проблем науково-технічного прогресу є зниження матеріалоємності продукції, всебічне вивчення факторів, від яких залежить поліпшення використання сировини й матеріалів, своєчасне й повне використання ресурсів на кожному підприємстві. Значний внесок у розвиток аналізу використання матеріальних активів та ресурсів в Україні здійснили: В.В. Бабич, І.А. Бігдан, Ф.Ф. Бутинець,  А.М. Герасимович, М.Я. Дем’яненко, С.Ф. Голов, Г.М. Давидов, Н.І. Дорош, В.І. Єфіменко, В.П. Завгородній, С.Я. Зубілевич, А.М. Кузьмінський,  Н.М. Малюга, Л.В. Нападовська, О.А. Петрик, І.І. Пилипенко,  В.С. Рудницький, В.В Сатовський, Л.К. Сук, Сунь Лінь, В.О. Шевчук,  І.Й. Яремко та інші. Проблема досліджувалася В.П. Астаховим,  М.І. Бакановим, П.С. Безруких, С.М. Бичковою, Г.А. Велшом,  Я.В. Соколовим, А.А. Тереховим, В.П. Суйцом, А.Д. Шереметом,  Д.Г. Шортом та іншими зарубіжними вченими. Окремими питаннями аналізу використання матеріальних активів в Україні займається невелика група вчених: Г. Почепцов, Т. Мізерна, А. Рось, О. Обутна та В. Сизоненко. Аналізу різних аспектів інтелектуальної власності присвячені роботи Л. Войцехівської, І.Гарлиці, В.Євдокименко, О.Чубукової, А.Яновського. Але проблеми аналізу ефективності використання нематеріальних активів є недостатньо дослідженими, дана тема є актуальною для дослідження.  

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Одним з елементів ресурсів підприємства є матеріальні ресурси. Матеріальними ресурсами називають «основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та формують його матеріально-речову базу Їх поділяють на засоби праці та предмети праці: засоби праці характеризують ступінь оволодіння та підпорядкування сил природи виробництву матеріальних благ; предмети праці поділяють на два види: перший – речовини, що вперше відокремлюються працею від природи та перетворюються на продукт, другий – сирі матеріали або сировина, речовини, що пройшли обробку. Виходячи з економічної сутності матеріальних ресурсів та їх ролі у процесі виробництва, досконала організація, збалансованість, своєчасність та забезпеченість в достатній кількості матеріальними ресурсами підприємства визначають результативність, ефективність, екологобезпечність та конкурентоспроможність його функціонування. При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, в першу чергу, перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання Для цього: 1.Перевіряють реальність встановлення норм і нормативів, які покладено в основу розрахунку потреб підприємства у матеріальних ресурсах. 2.Перевіряють відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів. 3.Потім необхідно проаналізувати забезпеченість потреб у матеріальних ресурсах джерелами покриття. У процесі аналізу перевіряють також якість отриманих матеріалів від постачальників, тобто перевіряють відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору, у випадку їх порушення пред’являються претензії постачальникам. У процесі аналізу перевіряють виконання плану по строкам поставки (ритмічності). Для оцінки ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, методики розрахунку яких наведені в темі “Аналіз ритмічності виробництва”. Порушення строків поставки призводить до невиконання плану виробництва і реалізації продукції. При аналізі перевіряють відповідність фактичного розміру запасів нормативному. Для цього розраховують фактичну забезпеченість матеріалів в днях і порівнюють її з нормативною. У кінці підраховують втрати продукції через: 1) недопостачання матеріалів; 2) низьку якість матеріалів; 3) заміни матеріалів; 4) зміни цін на матеріали; 5) простоїв у зв’язку з порушенням графіку поставок. Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів використовується система узагальнених і часткових показників. Часткові показники застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сиромісткість, металомісткість, енергомісткість і т. д .) а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (співвідношення вартості всіх використаних матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни.) В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановими, вивчають їх динаміку і причини змін, а також їх вплив на обсяг виробництва продукції. Усіляке поліпшення використання матеріальних ресурсів - одне з найважливіших завдань промислових підприємств. Чим краще використовуються сировина, паливо, допоміжні матеріали, тим менше їх витрачається для вироблення певної кількості продукції, тим самим створюється можливість збільшити обсяг виробництва промислової продукції. Одним з показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток на гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, зниження її собівартості й зростання прибутку. На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з тієї самої кількості сировини й матеріалів на робочих місцях (у бригадах, ділянках, цехах). Воно залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, умілої організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрат й запасів матеріальних ресурсів, обґрунтованості їхнього рівня.

Литература:1.         Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2/ Редкол.: С.В.Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. 2.         Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т.1/ За ред. С.В. Мочерного. – Львів: Світ, 2005. – 616с. 3.         Петренко И.Я., Чужинов П.И. Экономика сельского хозяйства. – Алма-Ата: Кайнар, 1988. – 416 с. 4.         Фатхутдинов Р.А. Система менеджмента: Учебно-практич. пособие, 2-е изд. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – 352 с. 5.         Экономическая энциклопедия. Политическая экономия. Гл. ред. А.М. Румянцев. – М.: «Советская Энциклопедия», Т.3, 1979. – 624 с.