Вступление:Актуальність теми. Розвиток нових форм суспільних відносин стимулював в Україні значний інтерес до інституту Public relations (зв’язків з громадськістю), метою якого є налагодження гармонійних стосунків різноманітних інституцій з широкими колами громадськості. Особливо бурхливо відбувся розвиток PR у сфері маркетингу, де в умовах реорганізації економіки гостро постало питання про збалансування інтересів бізнесу та громадськості. Втім, становлення інституту PR пов’язане в Україні з рядом труднощів. Має місце слабко розвинута інфраструктура зв’язків з громадськістю, відмічається нерівномірність галузевого розвитку PR. У сучасній літературі, що певним чином стосується даного спрямування, представлені питання стратегії і практики PR (Викентьєв І.Л., Зяблюк М.Г., Королько В.Г., Невзлин Л.Б., Пашенцев Э.М., Почепцов Г.Г. та ін.), особливостей комунікації та взаємодії в PR (Зверинцев А.Б., Литвиненко О.В., Мельник Г.С., Панкратов В.М.), психології масової комунікації (Богомолова Н.М., Зубицька В.П., Костенко Н.В., Коренной О.О..), питання психологічного забезпечення діяльності у менеджменті та маркетингу (Бєльчиков Я.М., Зав’ялов П.С., Пачковський Ю.Ф.), положення, які розкривають зміст та особливості управління (Казміренко В.П., Карамушка Л.М., Коломінський Н.Л., Третьяченко В.В., Швалб Ю.М.). Значну увагу приділено дослідженню психологічних аспектів спілкування (Бодальов О.О., Добрович А.Б., Корнєв М.Н., Киричук О.В., Титаренко Т.М. та ін.). Висвітлені також проблеми дослідження споживацької поведінки (Фоломєєва Т.В., Цехоня О.С.), потребово-мотиваційної сфери особистості (Алєксєєва М.І., Асєєв В.Г., Іванніков В.А, Матюхіна М.В., Орлов Ю.М.), формування громадської думки (Варій М.Й., Гавра Д.П., Грушин Б.А., Оссовський В.Л. та ін.), формування іміджу (Гуревич П.С., Вікентьєв І.Л., Панасик Ф.Ю., Почепцов Г.Г., Шепель В.М., Щокін Г.Н.). Широко представленні питання психології реклами (Галичанський П.А., Гермогенова Л.Ю., Гольман І.А., Лисиця Н.М., Федотова Л.М. та ін.). Втім, у доробку фахівців досі бракує узагальнених пояснювальних теорій, що розкривали би механізми ефективних зв’язків з громадськістю у соціальних сферах. Зняти невідповідність між широким загалом практичного інструментарію, що їм оволодівають українські PR, та відсутністю пояснювальних теорій, що його систематизували би, видається можливим у рамках технологічного підходу. Вітчизняна наука, втім, має сьогодні порівняно невеликий досвід дослідження соціально-психологічних технологій: Авдєєв В.В. (психотехнології вирішення проблемних ситуацій), Жмиріков О.М. (психотехніки виборчих кампаній), Кузьмін І.О. (психотехнології ефективного менеджменту), Папуш (практичні психотехніки), Ситніков О.П. (психотехнології в акмеологічному тренінгу). Виявлена невідповідність між запитами у сфері зв’язків з громадськістю та існуючою науковою базою PR доводить необхідність теоретичних досліджень, які розкривали би механізми продуктивних зв’язків з громадськістю та могли становити основу для розробки оригінальних українських методик та PR-технологій. Мета дослідження полягає у виявленні та кваліфікації методів дослідження та оцінки ефективних PR-технологій та обґрунтуванні засад оптимальних напрямів розвитку PR-технологій на ринку України. Завдання дослідження. Для досягнення мети дослідження були висунуті наступні завдання: – провести теоретичний аналіз стану дослідження Public relations як виду соціальної комунікації та способу організації соціальної взаємодії, обґрунтувати теоретичний та методологічний підходи технологізації PR, визначити характеристики змісту та структури PR-технологій. – виявити основні методи дослідження на оцінки ефективності технологій Public relations для підприємств України та оцінити ефективність PR підприємств, які діють на ринку України (на прикладі регіональних представництв банків Київської області) – намітити перспективи подальшого розвитку PR-технологій в України, охарактеризувати найперспективніші різновиди PR-діяльності для України. Об’єктом даного дослідження є PR-технології як спосіб організації соціальної взаємодії. Предметом дослідження є методи дослідження та оцінки ефективних PR-технологій. Теоретико-методологічна основа дослідження. Дослідження засобів технологізації зв’язків з громадськістю будувалося на основі таких теоретичних моделей: системного та діяльнісного підхіду до вивчення індивідуально- та соціально-психологічних явищ (Ананьєв Б.Г., Балл Г.О., Бурлачук Л.Ф., Виготський Л.С., Костюк Г.С., Леонтьєв О.М., Максименко С.Д., Маноха І.П., Роменець В.А. та ін.); комунікаційних і інтеракційних теорій (Баєв Б.Ф, Бодальов О.О., Леонтьєв О.О., Корнєв М.Н., Проколієнко Л.М., Синиця І.О., Тарасов Є.А. та ін.), практики тлумачення PR як простору соціальної взаємодії (Королько В.Г., Корнєв М.Н., Лисиця Н.М., Невзлін М.Б., Почепцов Г.Г), теорії установки (Узнадзе Д.М.), теорії онтологічної природи міфу (Хюбнер К.), психо-логіки міфу (Барт Р.), міфодизайну (Ульяновський О.В.) та ін. Методи дослідження. У дослідженні використовувалися методи теоретичного аналізу, моделювання, експертної оцінки, метод дослідження ефективності впливу, метод формалізації, методи загальної статистичної обробки даних.