Естетичні погляди на художні відкриття Мольєра

Содержание:Вступ  3 Розділ І. Своєрідність естетики в епоху класицизму        5 1.1. Поняття класицизму     5 1.2. Естетика класицизму    7 1.3. Театральне мистецтво епохи класицизму      15 Розділ ІІ.  Художній метод Мольєра          20 2.1. Життєвий та творчій шлях Мольєра   20 2.2. Жанр високої комедії Мольєра 26 2.3. Ідейно-художня проблематика в драматургії Мольєра         31 2.3.1. Проблема дворянства            31 2.3.2. Проблема духовенства          34 2.3.3. Проблема буржуазії    37 2.3.4. Народні персонажі в комедіях Мольєра       40 Висновки       43 Список використаної літератури    45

Вступление:Мольєр (1622 – 1673 рр.) – творець жанру «високої комедії», що відкрила шляхи для подальшого розвитку реалістичної драматургії. Поєднуючи кращі традиції французького народного театру з передовими гуманістичними ідеями, успадкованими від епохи Відродження, використовуючи досвід класицизму, Мольєр створив новий тип комедії. У п'єсах, що відображають «як в дзеркалі, все суспільство», Мольєр висував нові художні принципи: життєва правда, індивідуалізація персонажів при яскравій типізації характерів і збереженні сценічної форми, що передає життєрадісну стихію площадкового театру. Дарування Мольєра досягло розквіту в комедіях «Тартюф» (1664), «Дон Жуан» (1665), «Мізантроп» (1666), направлених проти лицемірства, що прикривається набожністю і показною чеснотою, проти духовної спустошеності і зухвалого цинізму аристократії. При всій жвавості, емоційності творчості Мольєра найважливішою межею його була інтелектуальність. Раціоналістичний метод сприяв глибокому аналізу характерів і життєвих конфліктів, композиційній чіткості побудови комедій. Досліджуючи широкі пласти життя, Мольєр відбирав риси, необхідні для зображення певних типів. Піднявши французьку комедію до рівня великого мистецтва, Мольєр зберіг її органічний зв'язок з народним фарсом (наприклад, «Витівки Скапена», 1671). Мольєр залишив багату спадщину — більше 32 творів, написаних в різних жанрах: фарс, дивертисмент, комедія положень і ін., перекладені майже всіма мовами миру. Комедії Мольєра зачіпають широкий круг проблем, актуальних у всі часи: відносини в сім'ї, виховання дітей, етичні проблеми суспільства, релігію, культуру. Значення Мольєра в історії світової драматургії воістину величезне. Згуртувавши воєдино в своїй творчості кращі традиції французького народного театру з передовими ідеями гуманізму, Мольєр створив новий вигляд драми - "високу комедію", жанр, який для свого часу був рішучим кроком у бік реалізму. У Росії перші переклади комедій Мольєра з'явилися на початку ХVІІІ ст. У мольєрівських спектаклях виступали видні росіяни і радянські актори (І. А. Дмитрєвський, М. З. Щепкін, П. З. Мочалов, К. Станіславській та ін.). Після Жовтневої соціалістичної революції комедії Мольєра отримали особливу популярність і міцно увійшли до репертуару театрів. Гостра сатирична спрямованість і яскравий оптимізм театру Мольєра і тепер викликають живий відгук  глядача. Творчість Мольєра, великого комедіографа, творця класичної високої комедії, зробило величезний вплив не тільки на драматургічне мистецтво Франції (Лесаж, Бомарше), але і на всю світову драматургію (Шерідан, Гольдоні, Лессінг і ін.); у Росії його послідовниками були Сумароков, Капніст, Крилов, Фонвізін, Грибоєдов. Творчість Мольєра вивчали такі автори як Ж. Бордонов, Г. Бояджієв, С.С. Мокульський, М. Булгаков та ін. Предмет роботи – творча спадщина Мольєра. Мета роботи – визначити основні досягнення Мольєра в естетичній сфері. Завдання роботи: -      вивчити поняття класицизму, -      визначити основні риси естетики класицизму, -      вивчити життєвий та творчій шлях Мольєра.  

Выводы:В ході виконання роботи ми прийшли до наступних висновків. Класицизм – це стилістичний напрям в мистецтві, найважливішою рисою якого було звернення до античного мистецтва,  поглядів, тяжіння до піднесених тем і жанрів, до логічності і ясності образів, проголошення гармонійного ідеалу людської особи. Його характеризує ідеї громадянського обов'язку, підпорядкування інтересів особі інтересам суспільства, торжество розумної закономірності. Естетика і мистецтво класицизму виникли на фундаменті раціоналістичної філософії Декарта. Естетика класицизму розробила теорію ієрархії жанрів мистецтва; ввела жорсткі вимоги до художників і естетичні «догмати»: правило «трьох єдностей» в драмі; правила «доброго смаку». Естетичними ідеалами класицизму було підпорядкування людини державним інтересам, упокорювання відчуттів розумом. Важливим досягненням Мольєра стало створення особливої форми комедії –  комедії-балету, де він з'єднав поетичне слово, музику і танець. Комедії Мольєра зачіпають широкий круг проблем сучасного життя: відносини батьків і дітей, виховання, брак і сім'я, етичний стан суспільства (лицемірство, користолюбство, пихатість і ін.), релігія, культура, наука (медицина, філософія) та ін. Головна межа мольєрівських персонажів – самостійність, активність, здатність влаштовувати своє щастя і свою долю в боротьбі із старим і віджилим. У кожного з них є власні переконання, власна система поглядів, які він відстоює перед своїм опонентом; фігура опонента обов'язкова для класичної комедії, бо дія в ній розвивається в контексті суперечок і дискусій. Мольєру належить створення нового жанру – високої комедії, соціально-побутової комедії. В творчості Мольєра тісно переплелися як класичні (єдність місця, часу і дії, прагнення удосконалити людську природу, почуття міри, характеристика персонажів за одною якістю) так і реалістичні тенденції (народна карнавальна стихія, мова вулиць, емоційність, типовість образів,  побутові деталі, гостра соціальна сатира).   Ідейно-художня проблематика в драматургії Мольєра дуже широка, він висвітлює проблеми всіх верств населення Франції – аристократів, буржуа, клерикалів, простого народу. Сатира Мольєра загострена проти ганебних аристократів, святенницького  духівництва, буржуа в дворянстві. Для Мольєра людські пристрасті одвічні і мистецтво повинне показати їх загальність. Його сатиричні образи актуальні на всі часи. Мислення сатирика завжди орієнтоване на нормативність. У своїй творчості він виходить з чіткого розмежування допустимого і неприпустимого в суспільстві. Тому природа сатири дивно точно співпала з принципами класичного мислення. Це і додало комедіям Мольєра особливу красу і велич. У драматургії і театрі Мольєра виявилися демократичні тенденції класицизму. Мольєр об'єднав традиції народного фарсу з класичними нормами.  

Литература:1.      XVII век в мировом литературном развитии.  - М., 1969. 2.      Аникст А. А. Теория драмы от Аристотеля до Лессинга. - М., 1967. 3.      Асмус В. Ф. Вопросы теории и истории эстетики.  - М., 1968. 4.      Бордонов Ж. Мольер. - М., 1983. 5.      Борев, Ю.Б. Эстетика: Учебник. - М,: Высш. шк., 2002. 6.      Бояджиев Г. Мольер. Исторические пути формирования жанра высокой комедии. - М., 1967. 7.      Бояджиев Г.Н. Мольеристика ХХ века // Современное искусство Запада о классическом искусстве XIII-XVII вв. - М., 1972. 8.      Буало Н. Поэтическое искусство. - М., 1937. 9.      Булгаков М. Жизнь господина де Мольера. - М., 1962. 10.  История эстетики. Памятники мировой эстетической  мысли, т. I—V. -М., 1962—1970. 11.  История эстетической мысли. Становление и развитие эстетики как науки. Т. II. - М., 1985.  12.  Литературные манифесты западноевропейских классицистов. - М.,1980.  13.  Лосев Л. Ф., Шестаков В. П. История эстетических  категорий. - М., 1968. 14.  Мольер Ж.Б. Полное собрание починений: в 4-х тт. - М.: Искусство, 1965. 15.  Мультатули В. Мольер. – М, 1988. 16.  Обломиевский Д. Д. Мольер // История всемирной литературы: В 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. Т. 4. — М.: Наука, 1983. - С. 146-152. 17.  Пушкин А.С. Полное собрание починений. Т. 11.  – М., 1949. 18.  Шестаков В. П.  Очерки по истории эстетики. От Сократа до Гегеля.  – М.: Мысль, 1979.