Правові засади журналістики

Содержание:Вступ                                                                                                                           3 Розділ 1. Основні тенденції забезепечення правових основ журналістської діяльності          5 1.1. Суспільне завдання журналіста                                                                          5 1.2. Українське законодавство про ЗМІ                                                                    6 1.3. Журналістські права та обов'язки у світлі Європейської конвенції                 9 Розділ 2. Правові засади та етика журналістської діяльності                                  16 2.1. Cпіввідношення понять етика і право                                                               16 2.2. Права і обов'язки журналіста в контексті норм етики                                      24 2.3. Державна підтримка преси                                                                                28 2.4. Захист суспільної моралі в мас-медіа                                                                 34 Висновки                                                                                                                     42 Список використаної літератури    45

Вступление:Актуальність дослідження. У демократичному суспільстві засоби масової інформації традиційно називають «четвертою владою». Ця роль завжди покладала певні обов'язки на діяльність журналіста. Зазвичай поняття «свобода слова» асоціюється із засобами масової інформації. Відстоюючи право кожного з нас на таку свободу, журналіст зобов'язаний пам'ятати про професійну етику, яка починається уже з вибору теми, методів і способів збирання інформації та фактів для публікації. Журналіст має бути чесним перед собою і перед суспільством. Жодні благі наміри не виправдовують брехні і підтасування фактів. Журналіст не повинен надавати перевагу жодним ідеологічним, політичним, економічним, релігійним чи іншим поглядам. У своїй діяльності він не повинен залежати ні від кого, крім своєї аудиторії та власного сумління, адже його обов'язок — всебічне інформування громадськості про реальні події та явища. Нехтування цими принципами призводить до таких ганебних явищ, як інформаційне кілерство, «зливання» компромату, що неодмінно тягне за собою зневагу колег і втрату довіри читача. Нині неозброєним оком видно - доба інформаційної революції, яка вносить кардинальні якісні зміни в життя людства, настала. Коли на початку 60-х років XX століття під тиском нових, небачених досі інформаційних технологій, які зароджувалися в надрах індустріального розвою, вчені відчули, що в усталені структури індустріального науково-технічного прогресу вриваються свіжими струменями якісно нові алгоритми, які докорінно змінюють навколишнє середовище і людське світосприймання, то наприкінці XX - початку XXI століть заговорили про „золоту добу" інформації і становлення інформаційного суспільства. Матеріальну основу такого суспільства практично створено і вона бурхливо розвивається далі. Це - не тільки становлення глобальної інформаційної індустрії, інформаційних технологій і техніки (десятки супутників зв'язку, мільярд телевізорів, десятки тисяч радіостанцій, періодичних видань, сила-силенна мобільних телефонів, відеомагнітофонів, створення „світової павутини" - інтернетівської мережі, яка, подібно до атмосфери, оперезала земну кулю тощо), а й ті кардинальні зміни, що відбулися під впливом цього процесу у соціально-політичному житті та свідомості людства. Чи не найбільшим досягненням інформаційного суспільства є те, що завдяки створенню нового інформаційно-технологічного середовища, інформація миттєво долає відстані, власне, відстані для неї практично зникають. Завдяки глобальній комп'ютеризації, телефонізації, Інтернету ця інформація стає доступною нині кожному членові суспільства у розвинених країнах, а в перспективі стане доступною кожному землянину. Мета курсової роботи – дослідити правові засади журналістики. Завдання дослідження: - розкрити основні тенденції забезпечення правових основ журналістської діяльності; - проаналізувати суспільне завдання журналіста; - дослідити аспекти українського законодавства про ЗМІ; - представити журналістські права та обов'язки у світлі Європейської конвенції; - розкрити співвідношення понять етика і право; - представити права і обов'язки журналіста в контексті норм етики та ін. Об’єкт – журналістська діяльність. Предмет – правові засади журналістської діяльності. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Выводы:Журналіст, втручаючись у приватне життя людей, завжди має пам'ятати, що робити це припустимо лише за нагальної суспільної потреби. Причому потрібно пильнувати, щоб не завдати зайвих страждань жертвам такого втручання. Загальноприйнято, що політики, діячі шоу-бізнесу, відомі спортсмени є відкритішими для уваги громадськості, аніж пересічні громадяни. Тобто журналіст повинен чітко розрізняти тих, хто опинився в центрі суспільної уваги з власної волі, а хто — випадково. Ясна річ, другі мають більше прав на поважне ставлення до свого приватного життя. Втручаючись у приватне життя, журналіст ризикує порушити не тільки норми моралі, а й закон. Тому щоразу, перш ніж оприлюднити матеріал, необхідно вирішити, чи не є це втручанням у чиєсь приватне життя. Важливий етичний момент — визнання помилок. Час від часу помиляються всі. Якщо таке трапилося, слід оперативно виправити помилку, що дасть змогу уникнути можливих судових позовів, а головне, відновить права тих, хто став жертвою помилки. Побутує думка, що спростування інформації шкодить репутації мас-медіа. Зовсім ні. Ретельне опрацювання інформації, оперативне виправлення допущеної помилки лише підвищують авторитет медіа в аудиторії, яка бачить, наскільки якісно працює газета, теле- чи радіокомпанія. При висвітленні злочинів треба уникати оприлюднення імен жертв злочинів (аби не завдавати їм додаткового болю) та обвинувачених (до оголошення судового рішення). Журналіст не повинен впливати на рішення суду. Слід дотримуватися балансу між правом громадськості знати та можливістю сформувати неупереджену думку стосовно обвинувачених. Знання і безумовне виконання цих визначальних законів дає змогу журналісту діяти в правовому полі, а, значить, успішно виконувати свою суспільну місію, зберігати професійну репутацію, убезпечувати свої ЗМІ від ризику судових позовів, безпідставних перевірок з боку контролюючих органів тощо. Зрозуміло, що названі закони та інші акти, наприклад, розпорядження виконавчої влади стосовно ЗМІ, не завжди в змозі дати чіткі відповіді на ситуації, що виникають у процесі становлення демократії в Україні, але вони є досить надійним механізмом для утвердження свободи слова. Зважимо й на те, що законотворчість в Україні — процес тривалий, і з'являються нові застороги для працівників ЗМІ. Конституція України гарантує кожному право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34). Але в цій же статті вказується на можливість обмежень, про які треба пам'ятати і нехтування якими може призвести до відповідальності. Застереження, зокрема, торкаються інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров'я, захисту репутації або прав інших людей, запобіганню розголошення інформації, одержаної конфіденційно, підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Водночас Конституція України цензуру забороняє (ст.15). Як бачимо, гарантовані найвищим законом свободи і права є вельми широкими, а рівень розвитку суспільства перебуває на такій стадії, що порушення в царині ЗМІ є не винятковими, а численними. Зокрема цим зловживають видання неперіодичні, ті, що виходять вряди-годи і видаються громадянами, далекими від журналістики, але з радикальними настроями. Наприклад, у першому ж числі одного журналу, що вийшов у Краматорську в 2001 році, було оприлюднено заклик громадянина П. до зміни територіальної цілісності України, фізичної ліквідації її громадян тощо. Подібне підпадає під статтю Кримінального Кодексу, на що зобов'язані відреагувати правоохоронні органи відповідним чином. Головне завдання журналіста — задоволення інформаційних потреб аудиторії. Журналіст надає інформацію для споживання її аудиторією. При цьому він повинен уникати ангажованості. Заангажований журналіст подає викривлену інформацію. На жаль, чимало медіа дають політично або економічно ангажовану інформацію, у якій за старими традиціями радянської пропаганди світ поділений навпіл: на правих і неправих, гарних і поганих. Ця ангажованість призвела до того, що більшість читачів, глядачів, слухачів, вмикаючи телевізор або радіоприймач, розгортаючи газету, знають наперед, за кого агітуватиме те чи інше мас-медіа, а кого ганитиме. Звісно, це не має нічого спільного з традиціями якісної журналістики. Журналісти таких мас-медіа брутально нехтують принципом збалансованості інформації, вони не намагаються розглянути інформацію зусібіч, натомість прагнуть бути свого роду інформаційними суддями, які вирішують: хто правий, а хто винуватий, чиї погляди аудиторія має знати, а чиї не варто. Журналіст має постійно відчувати відповідальність за своє слово, адже слово журналіста може стати «зброєю». Воно може вбивати, роз'єднувати народи і країни, а може, навпаки, відіграти позитивну роль, об'єднати зусилля людей навколо вирішення важливих проблем. В Україні як поліетнічній країні особливо важливо бути обачним при висвітленні проблем, пов'язаних із національним питанням. Крім того, відповідальні журналісти мають дбати про те, щоб їхнє слово об'єднувало країну, а не створювало зайві бар'єри, підкреслюючи часто уявну різницю між Сходом і Заходом.

Литература:1.         Вісник Київського національного університету. Серія: Журналістика. Покажчик змісту 1993-2002 / В.В. Різун (ред.)Борис Іванович Черняков (уклад.), Іван Михайлович Забіяка (уклад.). — К., 2003. — 48с. 2.         Владимиров В. М. Вступ до спеціальності "Журналістика": навч. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2007. — 166с. 3.         Владимиров В. М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К., 2003. — 220с. 4.         Горбачук В. Т., Зоц І. О. Основи журналістики: Навч. посіб. / Слов'янський держ. педагогічний ін-т. — Слов'янськ : СДПІ, 2002. — 108с. 5.         Гресько О. В. Міжнародна журналістика в контексті глобальних суспільних трансформацій: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2004. — 18с. 6.         Етична журналістика: короткий посіб. за матеріалами тренінгів "Вивчення стандартів журналістської етики" / Міжнародний фонд "Відродження"; Агентство з міжнародного розвитку США / С. Томіленко (упоряд.), Т. Бондаренко (упоряд.). — Черкаси : Медіапрофесіонал, 2007. — 56с. 7.         Журналістика й мистецтво слова: зб. тез / Вінницький держ. педагогічний ун- т ім. Михайла Коцюбинського. Інститут філології й журналістики. Кафедра журналістики / Л.В. Супрун (заг.ред.). — Вінниця : Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського, 2007. — 89с. - Вип. 1 — 89с. 8.         Жадько В. О. Основи журналістики та редакційно-видавничої справи: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл., які навчаються за спец. "Журналістика" і "Видавнича справа та редагування" / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К. : Вид-во "СПД Жадько В.О.", 2005. — 351с. 9.         Журналістика й мистецтво слова: зб. тез / Вінницький держ. педагогічний ун- т ім. Михайла Коцюбинського. Інститут філології й журналістики. Кафедра журналістики / Л.В. Супрун (заг.ред.). — Вінниця : Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського, 2007. — 71с. - Вип. 2 — 71с. 10.       Журналістика-2005 в контексті сучасних професійних стандартів та трансформацій журналістської освіти: міжнар. науково-практ. конф., 26-28 травня 2005 р.:матеріали / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики / Наталія Ващенко (упоряд.) — К. : ІЖ КНУ ім. Т.Шевченка, 2006. — 198с. 11.       Іванов В. Ф., Сердюк В. Є. Журналістська етика: Підручник для студ. ВНЗ. — К. : Вища школа, 2006. — 231с. 12.       Карпенко В. О. Основи редакторської майстерності. Теорія, методика, практика: Підручник для студ. вищ. навч. закладів, які навчаються за спец. "Журналістика", "Видавнича справа та редагування" / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Університет "Україна", 2007. — 431с. 13.       Колісник О. М. Методи і прийоми журналістської праці / Вінницький держ. педагогічний ун-т ім. Михайла Коцюбинського. Інститут філології й журналістики. Кафедра журналістики. — Вінниця: Едельвейс і К, 2008. — 24с. 14.       Крейг Р. Інтернет-журналістика. Робота журналіста і редактора у нових ЗМІ / Андрій Іщенко (пер.). — К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. — 324c. 15.       Кривошея Г. П. Журналістика: поняття, терміни: Навч. посіб. / Київський міжнародний ун-т. — К. : КиМУ, 2005. — 2005 — ISBN 966-8299-17-5. 16.       Лубкович І. М. Соціологія і журналістика: Підручник для журналістів і не тільки. — Л. : ПАІС, 2005. — 176с. 17.       Микола Т. Наукові праці, журналістика, публіцистика: Біобібліографічний покажчик 1978- 2003 / Інститут журналістики Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка / А. Зубар (упоряд.), О. Баранник (упоряд.). — К. : Наша культура і наука, 2003. — 92с. 18.       Михайлин І. Л. Журналістика як всесвіт: вибрані медіадослідження. — Х. : Прапор, 2008. — 512c. 19.       Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: зб. наук. пр. / Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького / С.М. Квіт (відп.ред.кол.). — Черкаси, 2007. — 528c. 20.       Українська політична журналістика і вибори, Міжнародна науково-практична конференція, 17-18 травня 2005 року: Зб. наук. праць / Луцький гуманітарний ун-т ; Волинська обласна держ. телерадіокомпанія ; Луцький прес-клуб реформ ; Рада міжнародних досліджень та обміну (IREX) ; Бюро освіти та культури Державного департаменту США / М.І. Мартинюк (ред.). — Луцьк : ПВД "Твердиня", 2005. — 164с.