Вплив особливості спілкування на успішність навчання учнів профільованого та загального типів навчання

Содержание:ВСТУП                                                                                                                        3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЦЕПТИВНОЇ СТОРОНИ СПІЛКУВАННЯ                                                                                                         5 1.1. Сутність та основні характеристики спілкування                                             5 1.2. Перцептивна сторона спілкування                                                                    11 РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ НА УСПІШНІСТЬ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПРОФІЛЬОВАНОГО ТА ЗАГАЛЬНОГО ТИПІВ НАВЧАННЯ           20 2.1. Вибірка дослідження, методика дослідження                                                   20 2.2. Проведення експерименту                                                                                 23 2.3. Результати експерименту                                                                                   33 ВИСНОВКИ                                                                                                                35 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                   39 ДОДАТКИ                                                                                                                  42  

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Кожний із нас живе, працює, учиться серед людей. Одних ми любимо, до інших ставимося нейтрально, із третіми лише формально підтримуємо відносини. У кожній із перерахованих ситуацій ми незалежно від нашого бажання спілкуємося з оточуючими – колегами, підлеглими, знайомими та незнайомими людьми. Спілкування – основна форма людського буття. Відсутність або недостатність спілкування може деформувати людську особистість. Спілкування лежить в основі практично всього, що ми робимо, і служить життєво важливій меті встановлення взаємозв’язків і співробітництва людей. Здатність до спілкування завжди відносилась до числа найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють схиляти до себе, ми ставимося із симпатією. Із замкнутими людьми ми намагаємося або взагалі не спілкуватися, або вступати в обмежені контакти лише у випадку гострої потреби. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз впливу особливості спілкування на успішність навчання учнів профільованого та загального типів навчання. Об’єктом дослідження є спілкування, предметом дослідження є перцептивна сторона спілкування. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -          розглянути сутність та основні характеристики спілкування; -          здійснити аналіз перцептивної сторони спілкування; -          провести експериментальне дослідження впливу особливості спілкування на успішність навчання учнів профільованого та загального типів навчання. Гіпотеза дослідження: успішність навчання у старших класах учнів профільованого та загального типів навчання пов’язана із особливістю перцептивної сторони спілкування у класі. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі соціальної психології. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися спеціальні методики по дослідженню спілкування. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у двох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: За своїми формами і видами спілкування надзвичайно різноманітне. Способи, сфери та динаміка спілкування визначаються соціальними функціями людей, які вступають у нього, їхнім положенням у системі суспільних відносин, приналежністю до тієї чи іншої спільноти. Спілкування регулюється факторами, пов’язаними з виробництвом, обміном і потребами, а також сформованими в суспільстві законами, правилами, нормами, соціальними інститутами тощо. Виходячи із цього, розрізняють кілька підстав поділу різних видів спілкування. Перцептивна сторона спілкування – це формування образу іншої людини. У процесі інтеракції (взаємодії) люди не тільки передають відомості, але й активно впливають один на одного, уточнюють інформацію, поповнюють запас своїх знань. Перцептивна сторона спілкування полягає у сприйнятті зовнішніх ознак співрозмовника, у співвіднесенні їх з його особистісними характеристиками, в інтерпретації та прогнозуванні на цій основі його вчинків. У спостережуваному співробітнику нам доступні для сприйняття лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативними є зовнішній вигляд (фізичні якості й оформлення зовнішності) та поведінка (дії, які він робить, та експресивні реакції). Сприймаючи ці якості, ми певним чином оцінюємо їх і робимо деякі умовиводи (часто несвідомо) про внутрішні психологічні властивості партнера по спілкуванню. У цих умовиводах обов’язково присутні, по-перше, сума властивостей, що приписуються спостережуваному та виражаються в оцінці співрозмовника, і, по-друге, формування певного ставлення до нього (більш емоційне, у межах «подобається – не подобається»). Інакше кажучи, на основі сприйняття зовнішності та поведінки співрозмовника ми як би «читаємо» внутрішній світ людини, намагаємося зрозуміти та виробити власне емоційне ставлення до сприйнятого. До таких найбільш істотних властивостей можна віднести: -          вираження особи співрозмовника (міміку); -          способи вираження почуттів (експресію); -          жести (пантоміміку); -          пози, положення тіла та ходу; -          зовнішній вигляд (одяг, зачіску та ін.); -          особливості голосу та мови. Респондентами були учні гуманітарної школи київського педагогічного коледжу № 1, Київського суворівського військового училища, середньої школи № 51 Києва (спеціалізованої). Усього опитано 210 осіб. За методикою 1 були отримані такі результати: Учні гуманітарної школи київського педагогічного коледжу № 1: 50% - візуальний тип, серед них 80% - успішні в навчанні 30% - кінестетичний тип, серед них - 10% успішні в навчанні 20% - аудіальний тип, серед них 10% - успішні в навчанні Учні Київского суворівського військового училища: 54% - візуальний тип, серед них 70% - успішні в навчанні 26% - кінестетичний тип, серед них 15% - успішні в навчанні 20% - аудіальний тип, серед них 15% - успішні в навчанні Учні середньої школи № 51 Києва (спеціалізованої): 40% - візуальний тип, серед них 90% - успішні в навчанні 30% - кінестетичний тип, серед них 8% - успішні в навчанні 20% - аудіальний тип, серед них 2% - успішні в навчанні. За методикою 2 були отримані такі результати: Учні гуманітарної школи київського педагогічного коледжу № 1: 144 бали й більше - високий - 80%; 126-143 бали - середній - 15%; 125 і менше - низький - 5%. Учні Київського суворівського військового училища: 144 бали й більше - високий - 75; 126-143 бали - середній - 20%; 125 і менше - низький - 5%. Учні середньої школи № 51 Києва (спеціалізованої): 144 бали й більше - високий - 85%; 126-143 бали - середній - 10%; 125 і менше - низький - 5%. За методикою 3 були отримані такі результати: У результаті розрахунку кореляції оцінок можна наочно побачити психологічний механізм побудови відношення учнів до педагогів. Як показали наші дослідження, у різних навчальних закладах він може значно різнитися. Так, в Київському суворівському військовому училищі оцінки активності й відносини позитивно корельовані, тобто при зростанні активності вчителя має місце тенденція до зростання уважного ставлення до нього суворовців. У гуманітарній школі педагогічного коледжу № 1 м. Києва відповідні оцінки корельовані негативно, тобто чим менш активний учитель, тим увага до нього учнів більша. Проведене нами дослідження свідчить про те, що СД дає досить об'єктивну картину сприйняття учнями педагогів. Тому для адекватної побудови педагогічного спілкування із класом або окремими учнями раціонально використовувати даний метод. Оскільки оцінки індивіда - показник його комунікативної орієнтованості, метод СД дозволяє непрямим образом продіагностувати сприйняття й установки учня стосовно педагогів у цілому. Найбільш наочний приклад, якщо дитина ставить всім учителям негативні або нейтральні оцінки. Труднощі такого аналізу в тому, що оцінювання повинне бути анонімним, тільки спеціальне спостереження психолога за процесом роботи окремих учнів дозволяє виявити їхнє індивідуальне сприйняття. Проблема взаємозв'язку комунікативних установок індивіда і його оцінок навколишніх має потребу в окремому психологічному дослідженні. Діагностика сприйняття дітьми педагогів методом СД необхідна для самовивчення й саморозвитку суб'єктів педагогічного спілкування. Зокрема, це важливо для побудови підтримуючої поведінки й інших форм взаємодії.

Литература:1.         Андреева Г.М. Социальная психология. – М, изд. “Аспект прогресс”, 2000. 2.         Берн Э. Транзакционный анализ и психотерапия, Санкт-Петербург, “Братство”, 1994. 3.         Бодалев А.А. Личность и общение, М, 1982. 4.         Введение в практическую социальную психологию (под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой), М., “Смысл”, 1996. 5.         Грехнев В.С. Культура педагогического общения, М, “Просвещение”, 1990. 6.         Диагностика доминирующей перцептивной модальности (С.Ефремцева) / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М., 2002. C.237-238. 7.         Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения, М, “Просвещение”, 1987. 8.         Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении, М., 1990. 9.         Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: книга для учителя, М., “Просвещение”, 1987. 10.       Коллектив. Личность. Общение: словарь социально-психологических понятий (под ред. Е.С. Кузьмина и В.Е. Семенова), Л., Лениздат, 1987. 11.       Корніяка О. Культура педагогічного спілкування  - особлива турбота директора школи// Директор школи, ліцею, гімназії.- 2001.- №5-6.- С.98-103. 12.       Королюк С. Управлінське спілкування: гендерний підхід // Директор школи № 36 (372), вересень 2005 С. 6 – 7. 13.       Краткий психологический словарь (под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского), М., Политиздат, 1985. 14.       Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения, Л, 1990. 15.       Крижко В.В. Антологія аксіологічної парадигми управління освітою. Навч. посібник. – К.: Освіта України, 2005. – 440 с. 16.       Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения, М., “Педагогика”, 1983. 17.       Максименко С.Д.Загальна психоло гія : Підручник.-2-ге вид., перероб.і доп.-Вінниця: Нова Книга,2004.-704с. 18.       Осгуд Ч., Суси Дж., Танненбаум П. Приложение методики семантического дифференциала к исследованиям по эстетике и смежным проблемам // Семиотика и искусствометрия / Под ред. Ю.М.Лотмана, В.М.Петрова. М., 1972. 19.       Основы конструктивного общения. Хрестоматия. Составители: Т.Г. Григорьева, Т.П. Усольцева. Изд: “Совершенство”, М., 1997. 20.       Петровская Л.А. “К вопросу о природе конфликтной компетентности”. Вестник МГУ “Психология”, №4, 1997. 21.       Петровская Л.А. Компетентность в общении, М., 1989. 22.       Петровский В.А. Феномены субъективности в развитии личности, Самара, 1997. 23.       Практикум по психологии / Под ред. А.Н.Леонтьева, Ю.Б.Гиппенрейтер. М., 1972. 24.       Приходько В.М.,Приходько М. І. Комунікативна компетентність керівника навчального закладу як основа професійної культури спілкування // Управління школою.- Вересень 2007.- №25(181).- С.6- 11. 25.       Психологические исследования общения (под ред. Б.Ф. Ломова, А.В. Беляева, В.Н. Носуленко, М, “Наука”, 1985. 26.       Психологический словарь (под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова) - 2-е издание, М., “Педагогика - пресс”, 1996. 27.       Психология воспитания (под ред. В.А. Петровского), М., “Аспект пресс”, 1995. 28.       Райгородский Д.Я. Теории личности в западноевропейской и американской психологии. Хрестоматия по психологии личности. Самара, Изд. дом “Бахрах”, 1996. 29.       Симмат Е. В. Семантический дифференциал как инструмент искусствоведческого анализа // Семиотика и искусствометрия / Под ред. Ю.М.Лотмана, В.М.Петрова. М., 1972. 30.       Суходольский Г. В. Основы математической статистики для психологов. Л., 1972. 31.       Урбанович О. Управлінське спілкування в діяльності керівника // Підручник для директора.- Серпень 2006.- №3.- С.4 -14. 32.       Учимся общаться с ребенком: руководство для воспитателя детского сада (В.А. Петровский, А.М. Виноградова, Л.М. Кларина и др.), М,”Просвещение”, 1993. 33.       Холл С., Линдсей Теории личности, М., “КСП+”, 1997. 34.       Хьелл, Д. Зиглер Теории личности, Санкт-Петербург, “Питер”, 1997. 35.       Черепанова И.Ю. Дом колдуньи. Языки творческого бессознательного, М., “КСП+”, 1996. 36.       Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – 6-те вид.,випр. і. доп. – К.: Знання, 2007. – 230 с. 37.       Экман П. Психология лжи. – Спб, 1999. 38.       Эткинд A.M. Опыт теоретической интерпретации семантического дифференциала // Вопросы психологии. 1979. № 1. 39.       Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. М., 1987.