Право інтелектуальної власності

Содержание:Вступ 3 Розділ І Загальні положення про право інтелектуальної власності в Цивільному кодексі України 5 1.1. Право власності є творчий і охоронний принцип будь-якого суспільства 5 1.2 Право інтелектуальної власності 13 1.3 Об’єкти права інтелектуальної власності 22 1.4 Інтелектуальна власність в економічній системі України 30 1.5.Напрями адаптації законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності до законодавства Європейського Союзу 42 Розділ ІІ Правовий статус суб’єктів права інтелектуальної власності 54 2.1 Проблеми юридичної природи права інтелектуальної власності 54 2.3 Майнові права інтелектуальної власності 69 2.4 Обмеження майнових прав суб’єктів інтелектуальної власності 74 2.5. Авторське право 87 2.6. Суміжні права інтелектуальної власності 91 Висновок 97 Література 101

Вступление:Актуальність теми. Світовий досвід соціально-економічного розвитку багатьох країн свідчить про те, що успішний прогрес можливий лише за умови високого рівня інтелектуальної діяльності, розвитку будь-яких форм творчості та їх державної підтримки, всілякого сприяння та заохочення. Вже ні в кого не викликає сумніву чи заперечення теза: де високий рівень науки, там люди живуть краще. Інтелектуальна діяльність набуває все більшого пріоритету. Там, де цю неспростовну аксіому належним чином усвідомлюють, інтелектуальна, творча діяльність у сучасних умовах все більшою мірою зумовлює стратегію і тактику соціально-економічного розвитку та будь-якого іншого прогресу. Якщо раніше керувалися тезою про те, що суспільні потреби визначають рівень і галузі виробництва, то в сучасних умовах аспекти міняються місцями. Суспільні потреби зумовлюють рівень і напрями інтелектуальної, творчої діяльності, а виробництво стає засобом, способом реалізації результатів інтелектуальної власності, будь-яких інших здобутків науково-технічної творчості. При цьому слід мати на увазі, що не менше, а може, навіть більше значення має творчість у гуманітарній сфері, адже саме результати творчості в зазначеній сфері визначають зміст суспільних потреб, напрями і зміст науково-технічної творчості. Світогляд окремої людини і суспільства в цілому визначається рівнем творчості саме в гуманітарній сфері. Тому йдеться про значення і роль інтелектуальної, творчої діяльності для соціально-економічного прогресу в цілому, не розділяючи її на окремі види. Безперечно, для успішного розвитку інтелектуальної, творчої діяльності, крім бажання, необхідні відповідні можливості, наявність необхідних фінансово-матеріальних ресурсів. Цей чинник відіграє велику роль, але не він є визначальним. Відомі випадки, коли бідні країни зуміли зосередити свої можливості саме на розвитку інтелектуальної діяльності і досягай помітних успіхів. Мета і завдання дослідження. Метою цієї роботи є теоретичне дослідження право інтелектуальної власності. Для досягнення цієї мети були визначені наступні завдання: - провести загальні положення про право інтелектуальної власності в Цивільному кодексі України; - розкрити правовий статус суб’єктів права інтелектуальної власності. Об’єктом дослідження є правові відносини, які регулюються правом інтелектуальної власності. Предметом дослідження є норми права інтелектуальної власності. Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів роботи було використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній юридичній науці. В роботі використані діалектичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, формально-логічний методи дослідження, а також метод системного аналізу.

Выводы:Інтелектуальна діяльність та її результати - інтелектуальна власність в сучасних умовах стали тим фактором, який зумовлює стратегію і тактику соціально-ro-економічного розвитку України. Вихід інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності на пріоритетні напрями суспільно—корисної діяльності зумовлює необхідність надійного і ефективного правового забезпечення зазначених видів творчості. Для активізації інтелектуальної, творчої діяльності, піднесення її на належний науково-теоретичний рівень, розгортання її масштабів необхідно створити відповідні економічні, організаційно-правові, матеріально-побутові та інші сприятливі умови для основної фігури цих процесів - Творця. Об'єктами права інтелектуальної власності стають не всі результати творчої діяльності. Остання набагато ширша від інтелектуальної. Об'єктами права інтелектуальної власності визнаються лише ті результати творчої діяльності, які підпадають під охорону законів про інтелектуальну власність. Інші результати творчої діяльності стають об'єктами цивільного права і охороняються його засобами. Поняття об'єкта права інтелектуальної власності є узагальненим, яким за загальним правилом визнаються результати окремих видів інтелектуальної діяльності. В свою чергу об'єкти авторського права (твори науки, літературу і мистецтва) та суміжних прав (виконання, фоно- і відеограми, програми мовлення), а також: патентного права складаються із окремих видів об’єктів, наприклад, твори образотворчого мистецтва складаються із окремих об'єктів - живопис, скульптура, гравюра тощо; об'єкти винаходів із продукту (пристроїв, речовин, штамів мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин тощо); (способу; застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням). Об'єктом права інтелектуальної власності слід визнати результат інтелектуальної діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону, в силу чого стає об'єктом правової охорони. Право інтелектуальної власності за своєю юридичною природою є правом на володіння, користування і розпорядження належним результатом творчої діяльності (ст. 41 Конституції України). Законодавство України про інтелектуальну власність об'єкти права інтелектуальної власності визнало товаром з усіма наслідками, що з цього випливають. Товаром можуть визнаватися лише ті об'єкти, які можуть бути об’єктом права власності. Недобросовісна конкуренція, яка за міжнародними угодами визнається об'єктом права інтелектуальної власності, таким об'єктом за законодавством України визнаватися не може. Недобросовісна конкуренція є неправомірна дія, яка не може бути об'єктом права інтелектуальної власності і об'єктом правової охорони. Недобросовісна конкуренція є підставою виникнення зобов’язального права, а не права інтелектуальної власності. Потребують нагального надання правової охорони результатам інтелектуальної, творчої діяльності, які з тих чи інших причин поки що в Україні її не мають. До них слід віднести селекційні досягнення в сфері племінного тваринництва, біотехнологія, репрографія, нова техніка зв'язку, цифрові системи поширення, та деякі інші. Недостатньо охороняються комп’ютерні програми, твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва та деякі інші. В спеціальній літературі найбільш дискусійним є проблема юридичної природи права інтелектуальної власності. Законодавство одних країн визнають за творцем лише виключне право на використання, інших країн - право власності об'єкт права інтелектуальної власності. Автор схиляється до позиції, за якою творець має визнаватися власником створеного ним витвору. Раз об'єкт інтелектуальної власності визнається товаром, який є об'єктом цивільного обігу, то він має визнаватися об'єктом права інтелектуальної власності, що уже визнано ЦК. Доводами на користь такого науково-теоретичного і практичного висновку автором наводиться низка аргументів. Серед них найбільш вагомими, на думку автора, є визнання інтелектуальної власності найціннішим капіталом в умовах ринкової економіки. Зазначена теза не викликає сумнівів. Проте, цей капітал противниками визнання за ним права інтелектуальної власності, не можуть навести переконливих аргументів. Вони визнають інтелектуальну власність, але не визнають на неї права власності, що є певним нонсенсом. Особисті немайнові права на об'єкти інтелектуальної власності в чинному законодавстві України про інтелектуальну власність визначені не чітко. Норми про особисті немайнові права на твори науки, літератури і мистецтва дають підставу для неоднозначного їх тлумачення. Ці ж норми стосовно об'єктів промислової власності взагалі викладені занадто поверхово. їх коло не охоплює всіх особистих немайнових прав на об’єкти промислової власності (право на подання заявки, відкликання заявки та інші). Особливо заплутане право на пріоритет. Потребує нормативного визначення момент виникнення права авторства на об'єкти промислової власності. В спеціальній літературі цей момент трактується неоднозначно. Між тим, з ним пов'язане майнове право інтелектуальної власності на ці ж об'єкти. Автор вважає, що в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та в інших законах про промислову власність без будь-яких потреб допущена заміна усталених визначень поняття конвенційного пріоритету і національного пріоритету. Традиційно прийнято вважати конвенційним пріоритетом той, який визначається за правилами Паризької конвенції про охорону промислової власності, а національним - дату надходження заявки до національного відомства. Цих усталених визначень й слід дотримуватися. В спеціальній літературі дискутується проблема про недоторканність об'єкта промислової власності. Принцип недоторканності властивий лише авторському праву і він не може стосуватися об'єктів промислової власності. Заборонити вносити до об’єктів промислової власності будь-які доповнення чи зміни означатиме ставити перешкоди на шляху розвитку науково-технічної діяльності, гальмувати науково-технічний прогрес. Майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності є та мета, для досягнення якої створюються зазначені об'єкти. Вони є рушійною силою розвитку інтелектуальної, творчої діяльності і примноження інтелектуального потенціалу країни. Зазначені майнові права є стержнем, серцевиною законодавства про інтелектуальну власність. В підсумку, там, де більше уваги, турботи, піклування про творця, там люди живуть краще. Отже, головною фігурою інтелектуального прогресу і соціально-економічного розвитку країни слід визнати творця, який є первинним і головним суб’єктом майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Творець має бути наділений такими правами й пільгами, які б спонукали не тільки його, а й кожного члена суспільства взяти участь у творчому процесі. Тільки в такий спосіб можна досягти необхідної активізації інтелектуальної, творчої діяльності. Новий Цивільний кодекс України майнові права на об'єкти інтелектуальної власності поділяє на виключні і не виключні. Знову має місце підміна визначень понять. Без будь-якої доцільності законодавець вирішив поняття «виключна ліцензія» і «не виключна ліцензія» замінити на «виключне право» і «не виключне право». Виключна ліцензія і виключне право це різні поняття і підміняти їх немає ніякої потреби. Водночас зазначені поняття в новому ЦК України трактуються по-різному. Ст. 424 ЦК виключними правами визнає право дозволяти використання об’єкта інтелектуальної власності та право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Литература:1. Арістотель. Політика: Пер. з давньогр. — К.: Основи, 2000. — С 19—22. 2. Мизес Л. Социализм. Экономический и социологический анализ. — М.: Catallaxy, 1994. — С. 30. 3. Furuboth E., Pejovich S. Property Rigts and Economic Theory: A Survey of Recent Literature // Journal of Economic Literature. — 1972. — 10 December. — P. 1138. 4. Honore A.M. Ownership // Oxford essays in jurisprudence / Ed. by A.M. Guest. — Oxford, 1961. — P. 112—1128 5. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до COT. Парламентське видання. Слухання в Комітеті з питань науки і освіти. 19 грудня 2001 р. - 2002. - С 308. 6. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2001 році». — К., 2002. — С. 81. 7. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності». Реєстраційний номер 1238 від 18.06.2002 р. 8. Дроб'язко B.C., Дроб'язко Р.В.. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 145 9. Сударков С А... Основы авторського права. — Мн.: Амалфея, 2000. — С. 102 10. Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2001 році. - К , 2002. С. 5. 11. Конституція України. - Відомості Верховної Ради України, 1996. № 30. Ст. 142 12. Голос України. № 45 12.03.2003.; Офіційний вісник України. ?8 03 2003. № 11. С 7. Ст. 461 13. Програма діяльності Кабінету Міністрів України. - К.. 2002, з додатками. 14. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2002 році» - К., 2003. С 76. 15. Програма діяльності Кабінету Міністрів України. С. 23 16. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Розумкова. - Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні. - Законодавство України в сфері інтелектуальної власності: Проблеми вступу до СОТ. -К., 2002. С. 308. 17. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики. С 15 18. Цивільний кодекс Української РСР. - Відомості Верховної Ради Української РСР, 1963. № 30. Ст. 463 19. Державний департамент інтелектуальної власності інформує. //Світ- 2001. № 35-36. С 5. 20. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: Проблеми вступу до СОТ. С. 323-326 21. Наукова і інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. - К., 2001. С 237, 268 22. Бошицький Ю.Л. Концептуальні аспекти сприяння розвитку інтелектуальної власності нації //Інтелектуальна власність в Україні: Проблеми теорії і практики. - К., 2002. С. 24 23. Вопросы изобретательства, 1987. № 11. С. 2 24. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: Проблеми вступу до СОТ. С. 333 25. United States Trade Representative 2004 Special 301 Report //http //www ustr gov 26. Enlargement Candidate countries // http //www europa eu int/comm/ enlargement/candidate htm 27. Кавасс И., Скрынька Д. Защита интеллектуальной собственности и ТРИПС / Інтелектуальна власність. – 1999. - № 6. – с. 5-15 28. І.І.Дахно. Право інтелектуальної власності Навч. посібник. Київ. Либідь. 2002 29. Зенкин И.В. Право Всемирной торговой организации. – М.: Междунар. отношения, 2003. –197-199 с 30. Захист прав інтелектуальної власності: досвід США. Збірник документів, матеріалів, статистики. За ред. О. Д. Святоцького К.: Видавничий Дім Ін. Юре. 2003 31. Право України. – 1998. – №11 32. Право України. – 2000. – № 3 33. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав. Монографія. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 188 с. 34. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. Ред. О.Д.Святоцького. - Т. 1: Право інтелектуальної власності / С.О.Довгий, В.С.Дроб’язко, В.О.Жаров та ін.; За ред. В.М.Литвина, С.О.Довгого. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 500 с. 35. Бочарова Н.В. Конституційне закріплення права інтелектуальної власності в державах Європи: порівняльно правовий, аналіз//Юридична Україна, 2005. — №5. - С 23 — 30 36. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей. – М.: "Статут", 2003. – 416 с. 37. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України. - К. 2002 С 322 38. Серебровский В.И. Вопросы советского авторского права. - М., 1956. С. 139; Соловьев Р.В. Авторское право. Комментарии к Закону Российской Федерации «Об авторском праве и смежных правах». С. 42 39. Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності. -X., 2002. С 502. 40. Цивільний кодекс України. Ст. 424. Ч. 2 41. Наяшков И.С. Изобретательская и патентно-лицензионная деятельность в новых условиях хозяйствования. //Вопросы изобретательства, 1987. № 11. С. 2-4. 42. Вопросы изобретательства, 1988. № 4. С. 15 43. Ст. 21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права». 44. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Ст. 9. 45. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. - К., 2002. С 265. 46. Цивільний Кодекс України (Проект). Ст. 429. Ч. 3. 47. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні. /Указ Президента України від 27 квітня 2001 р. // Інтелектуальна власність, 2002. № 4. С 58. 48. Газета «Сегодня», 2002. 30 грудня 49. Відомості Верховної Ради України, 2001. № 8. Ст. 37. 50. Відомості Верховної Ради України, 1994. № 7. Ст. 34. 51. Підопригора О.О. Правові форми державного стимулювання науково-технічної творчості (У світлі Конституції України). // Право України, 1996. № 12. С 96-105. 52. Липцик Д Авторское право и смежные права. — М.: Ладомир; ЮНЕСКО, 2002. — 788 с 53. Шершеневич Г. Ф Авторское право на литературные произведения. — Казань, 1891. — С. 154. 54. Гаврилов Э П. Комментарий к Закону об авторском праве и смежных правах. — М., 1096. — С. 25, 32. 55. Copyright Law of the USA and Related Laws Contained in Title 17 of the United States Code, Copyright, Designs and Patents Act 1988; Copyright Law of JAPAN, Mise a jour Legifranse 25.03.2002; Закон РФ «Об авторском праве и смежных правах». 56. Csecsi Gyorgy A szellemi alkotasok joga. — M., 2000. — С. 27 57. Серебровский В И. Вопросы советского авторского права. — М., 1956. — С. 34. 58. Иоффе О. С. Советское гражданское право: В 3 т. — Л., 1965. — Т. 3. — С. 5. 59. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). — М., 2000. — С. 33 60. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. — М.,2001. —С. 110-111. 61. Липцик Д. Авторское право и смежные права. — М.: Ладомир; ЮНЕСКО, 2002. — С.402. 62. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України. — К., 1998. — С 51-61. 63. Липцик Д. Авторское право и смежные права. — М.: ЮНЕСКО, 2002. — С. 302-446.; Авторське право і суміжні права. Європейський досвід / За ред. А. С Довгерта. — К , 2001. — С. 156-201; Йонас В. Я. Произведения творчества в гражданском праве. — М., 1972. — С. 73-85.; Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в РФ. — М., 2006. — С. 327-389; Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). — М., 2000. — С. 198-211. 64. Закон України «Про авторське право і суміжні права» // ВВР. — 1994. — № 13. — Ст. 64. 65. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» від 23 березня 2000 р. // ВВР. — 2000. — № 5-6. — Ст. 46 66. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. // ВВР. — 2004. — № 10. — Ст. 43. 67. Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р. // ВВР. — 1996. — № 39. — Ст. 181. 68. Закон України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 р. // ВВР. — № 22. — Ст.. 114 Оніщук М. В., Тимофіенко Л. П. Проблеми вдосконалення управління авторськими правами // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики / За ред. 10. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. — К., 2002. — С. 322-323.