Видавнича діяльність М.П. Драгоманова

Содержание:ВСТУП           3 РОЗДІЛ  І.  М.ДРАГОМАНОВ ЯК ФЕНОМЕН ВЧЕНОГО, ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО МИСЛИТЕЛЯ ТА ДІЯЧА    5 1.1. Громадська, педагогічна та публіцистична  діяльність М.Драгоманова     5 1.2. Дослідницька діяльність Драгоманова           10 1.3. Видавнича діяльність М. Драгоманова          13 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ М.ДРАГОМАНОВА (НА ПРИКЛАДІ ВИДАННЯ «ДРАГОМАНІВСЬКИЙ ЗБІРНИК «ВІЛЬНА СПІЛКА» І СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОНСТИТУАЛІЗМ» ЗА РЕДАКЦІЄЮ Т.АНДРУСЯКА)            17 ВИСНОВКИ  29 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА     31

Вступление:Дослідження “Видавнича діяльність М.Драгоманова” присвячено вивченню феномену вченого, видатного українського політичного мислителя, теоретика і натхненника національного руху, автора політичних програм і проектів, які впливали на інтелектуальні процеси в Східній Європі. Актуальність теми. У центрі дослідження знаходиться видавнича діяльність Михайла Драгоманова. Залишається потрібним нове бачення історичного значення творчості Драгоманова. Актуальне прочитання його теоретичної спадщини відбувається в просторі, на який впливають не лише наукові чинники. Діяльність Драгоманова не становила б інтересу для дослідників, якби вона не стала помітним явищем в історії української, російської суспільно-політичної думки другої половини ХІХ ст., якби вона не відповідала напрямкам розвитку європейської політичної теорії, історіософії, філософії. Драгоманов діяв у різних сферах. Він був активним та ініціативним у науково-педагогічній роботі та в журналістиці, в організації нових форм громадської праці в Україні, а також у своїй діяльності закордонного представника українства. Йому належить роль визначного ідеолога українського визвольного руху і, разом з цим, піонера нової стадії розвитку конституціоналізму, ідей правової держави у всеросійському масштабі. Універсальність і суперечливість ролей Драгоманова - теоретика і практика надають дослідженню його діяльності особливого значення. Нас вразила величезна працездатність Драгоманова. Він культивував раціональну стратегію діяльності, повагу до наукової аргументації і методології вивчення суспільних явищ, намагався відкрити нові шляхи збагачення науки достовірними фактами, їх системним дослідженням. Його якості вченого і політика, дослідника та ідеолога були різними проявами цілісної натури. Мета роботи - проаналізувати ідеї видавничої діяльності  Драгоманова як феномен суспільно-політичного життя України, впливове ідеологічне явище в суспільно-політичному розвитку Російської імперії та Австро-Угорщини останньої третини ХІХ ст. Об’єкт дослідження – видавнича діяльність М.Драгоманова. Предмет дослідження - драгомановські теоретичні погляди, ідеї, які лягли в основу його видавничої діяльності.  Мета роботи, об’єкт і предмет дослідження визначили такі завдання: ·           Вивчити основні аспекти теоретичної спадщини М. Драгоманова. ·           Проаналізувати формування та розвиток видавничої діяльності Драгоманова. ·           Визначити оригінальний внесок ученого і громадського діяча у зміну парадигм української національної ідеології. Методи дослідження. В основу дослідження було покладено принципи історизму та раціональної, об’єктивної реконструкції спадщини Драгоманова. Ми використовували  також аналітичний метод. Наукова новизна одержаних результатів. До проблем дослідження, які проаналізовані нами, відносимо аналіз поглядів Драгоманова на видавничу діяльність.     Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження дозволяють уточнити й доповнити теоретичний, історіософський та історіографічний аналіз української, російської та східноєвропейської суспільно-політичної думки другої половини ХІХ ст. Вони можуть бути впроваджені у викладання курсів з  видавничої діяльності в України та відповідних курсів й спецкурсів тощо. Отримані результати придатні для використання в інших сферах наукової та науково-педагогічної діяльності. Структура роботи.  Мета і завдання роботи зумовили собою наукову побудову та структуру дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел і літератури.  

Выводы:Як свого часу Шевченко зробив українську літературу європейською за глибиною і новизною вираження естетичного ідеалу рідного народу, так і Драгоманов у 70 — 90-х роках минулого століття підняв свої українознавчі студії до європейського рівня за методом наукового мислення, широтою аргументації та теоретичних узагальнень тощо. Власне, Драгоманов-українець невіддільний від Драгоманова-європейця. Це тип українського вченого-енциклопедиста, що знайшов своє яскраве продовження у могутніх постатях — І. Франка, М. Грушевського, В. Вернадського, А. Кримського. Драгоманов постійно цікавився проблемами історичного розвитку взаємин особи і держави; і хоча в нього немає єдиного цілісного дослідження історії державного права, історії цивілізації, в сумі його статті і монографічні дослідження тяжіють до комплексного осмислення історії і заперечують суто одномірне її пояснення лише економічними чинниками. Увага до політичної, соціальної, культурної творчості тої чи іншої нації, або, іншими словами, її цивілізаційної програми і практики, визначає зміст більшості наукових студій вченого. Він не ідентифікує понять «цивілізація» і «культура», хоча за логікою авторських міркувань остання виступає внутрішньою якісною мірою історичного процесу на тому чи іншому його витку. Засноване як нелегальне загальноросійське видання, “Вольное слово” поступово стало служити спеціально українським цілям. З травня 1882 р. – коли фактичним редактором став М. Драгоманов, – газета остаточно перестала бути “всеросійським” органом і набула виразно українського національного характеру: і за змістом, і за програмою, і навіть за складом авторів. Інтереси України було представлено на сторінках “Вольного слова” так усебічно й послідовно, як до цього вони не розглядалися ні в українській журналістиці, ні в публіцистиці самого М. Драгоманова. Це дозволяє зробити висновки про роль “Вольного слова” як важливого чинника самоідентифікації українства, яка, на нашу думку, полягає в наступному. На сторінках цієї газети М. Драгоманов – уперше в українській і російській публіцистиці – дав широке й багатоаспектне визначення поняття “політична свобода” як запоруки національного й соціального звільнення українства. “Вольное слово” являє собою чи не перший в історії вітчизняної журналістики приклад, коли на ринку періодичної преси російські видання виявилися неспроможними скласти конкуренцію українській газеті. Стабільність матеріальної бази та періодичність, а відтак, і можливість газети оперативно реагувати на поточні події дозволяє говорити про унікальний в історії вітчизняної журналістики випадок, коли українське видання, практично не обмежене ні коштами, ні цензурою, досить тривалий час мало змогу виконувати власне національні завдання, і не у внутрішньо національних межах, а, по суті, на міжнародному рівні. У другому розділі ми проаналізували видавничу діяльність М.Драгоманова практично. Результати проведеного дослідження свідчать, що вчений був неперевершеним майстром слова, мислителем свого часу, який залишив своїм нащадкам у спадок справжні публіцистичні шедеври. Заслугою М. Драгоманова як публіциста є введення поняття “українська нація” в площину політичних реалій, усупереч етнічному, культурно-мовному розумінню цього поняття, властивому тогочасній вітчизняній інтелектуальній традиції. Виїжджаючи за кордон у 1876 р., він мав на меті організувати українське соціалістичне видання, котре мало б для української інтелігенції таке ж значення, як для росіян закордонний часопис П. Лаврова “Вперед!”.  

Литература:1.      „Драгоманівський збірник”: Вільна спілка" та сучасний український конституціоналізм /За ред. Т.Андрусяка; Фонд сприяння розвитку української правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". - Львів: Світ, 1996. - 254, с. : 1 арк. фото. - ISBN 5-7773-0398-6 2.          Андрусяк Т. Г. Шлях до свободи: (Михайло Драгоманов про права людини). - Львів: Світ, 1998. - 189 с. 3.      Андрущенко В. Велич Михайла Драгоманова. Життєвий і творчий шлях видатного українського мислителя. // День. – 2006. - №109. 4.       Бойко Ю. М.П. Драгоманов: світогляд і соціально-політичні погляди // Хроніка 2000. - 1998. - № 23-24. - С. 137-145 5.      Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети /В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин, Ю.О. Калінцев та ін. - К.: Вища шк., 2002. – 358 с. 6.      Геник С. М. 150 великих українці. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. - 297 с. 7.         Дмитренко М. Михайло Драгоманов - дослідник фольклору // Слово і час. - 2005. - № 6. - С. 12-24 8.      Драгоманівська політико-правова доктрина: демократія та лібералізм //Суспільно-історична спадщина М.П.Драгоманова і сьогодення. — К., 1995.— С.12-13. 9.      „Драгоманівський збірник”: Вільна спілка" та сучасний український конституціоналізм /За ред. Т.Андрусяка; Фонд сприяння розвитку української правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". - Львів: Світ, 1996. – 254 с. 10.     Драгоманов М. П. Вибране: ("...мій задум заложити очерк історії цивілізації на Україні"). - К.: Либідь, 1991. – 682 с. 11.  Епохальна педагогіка Михайла Драгоманова: Добірка статей // Освіта. - 2003. - № 44. - С. 2-11 12.  Заверющенко Н.С. “Женевська” публіцистика М. Драгоманова: до питання про державотворчу концепцію діяча // Вестник Международного Славянского ун-та. – 2002. – Т. V. – Серия: Филология. – № 3. – С. 32 – 35. 13.  Заверющенко Н.С. Газета “Вольное слово”: Михайло Драгоманов і російська соціалістична еміграція // Вісн. Харк. ун-ту. – 2002. – № 572: Семантика, поетика та прагматика тексту. – Серія: Філологія. – Вип. 36. – С. 351 – 356. 14.  Заверющенко Н.С. Драгоманівська концепція українського соціалізму в женевській газеті “Вольное слово” // Вісн. Харк. ун-ту. – 2004. – № 627. – Серія: Філологія. – Вип. 40. – С. 217 – 220. 15.  Заверющенко Н.С. Женевська газета “Вольное Слово” (1881 – 1883) в контексті історії української журналістики // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення восьмої Всеукраїнської наково-теоретичної конференції, Львів, 24 – 26 жовтня 2003 / НАН України, ЛНБ ім. Стефаника, НДЦ періодики / За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 45 – 49. 16.  Заверющенко Н.С. Михайло Драгоманов у дискусіїі про польське питання на сторінках женевської емігрантської преси початку 80-х років ХІХ ст. // Наукові записки Інституту журналістики. – 2003. – Т. 11. – С. 68 – 72. 17.  Заверющенко Н.С. Національна ідея в політичному дискурсі Михайла Драгоманова // Вісн. Харк. ун-ту. – 2001. – № 520: Філологічні аспекти дослідження дискурса. – Серія: Філологія. – Вип. 33. – С. 282 – 286. 18.  Заверющенко Н.С. Поняття “народна воля” в публіцистиці Михайла Драгоманова та партії народовольців // Вісн. Харк. ун-ту. – 2004. – № 631. – Серія: Філологія. – Вип. 41. – С. 226 – 230. 19.  Зашкільняк Л. Драма вченого чи драма нації? // Україна модерна. – Львів, 2001. - № 6. – С. 191 – 196. 20.  Історичний календар-2001: наук.-попул. та літ. альманах / Упоряд. А.Денисенко, С.Грабар. - К.: Істор. клуб "Планета", 2001. 21.     Катренко А. Михайло Драгоманов. Документи і матеріали. 1841-1994 // Київська старовина. - 2002. - № 4. - С. 160-167 22.  Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: навч. посібник: В 2 ч. - К.: Либідь, 1994 – 1995. - Ч 1. - 1994. – 332 с. 23.  Конституційний проект М.Драгоманова — повернення через століття //Розвиток проблем психологічно-педагогічної науки  в науково-технічній творчості молоді. Збірник наукових праць студентів, аспірантів, докторантів. — Вип.1. — К., 1993. — С.134-135. 24.  Круглашов А. “Слов’янська тема” на сторінках Драгоманівської “Громади” // Проблеми слов’янознавства. - Львів, 1999. - Випуск 50. - С. 143 - 152. 25.  Круглашов А. Михайло Драгоманов: державницький виклик ХХ століттю // Віче. - 2000. - № 3. - С. 106 - 119. 26.  Круглашов А.М. Держава, нація, людина... М. П. Драгоманов про національний розвиток України // Вісник Академії наук України. - 1992. - № 2. - С. 22 - 32. 27.  Круглашов А.М. Драгомановський аналіз соціальних проблем: теоретичні особливості // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. - Кам’янець-Подільський, 2001. - Т. 5 (7). - С. 16 - 23. 28.  Круглашов А.М. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. - Видання друге. - Чернівці: Прут, 2001. - 488 с.; 29.  Круглашов А.М. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. - Чернівці: Прут, 2000. - 488 с.  30.  Круглашов А.М. Наукова спадщина Михайла Драгоманова // Трибуна. – 2001. - № 9 – 10. – С. 32 – 34. 31.  Круглашов А.М. Національна ідея: pro et contra Михайла Драгоманова // Буковинський журнал. - 2000. - № 1 - 2. - С. 105 - 121. 32.  Ласло-Куцюк М. Передбачення через століття: (Михайло Драгоманов) // Дзвін. - 1997. - № 10. - С. 119-123. 33.  Мосіяшенко В. А. Історія педагогіки України в особах: Навчальний посібник. - Суми : Університетська книга, 2005. - 266 с. 34.     Особа в історії України // Історія України. - 2003. - № 29-32. - С. 3-83. 35.  Пастухов В.П. Драгоманівська модель суспільства: соціалізм та егалітаризм //Драгоманівський збірник »Вільна Спілка» та сучасний український конституціоналізм. — Львів,1996. — С.104-109. 36.  Погребенник Ф. Перше українське безцензурне видання // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 1998. - 3-й кв. - С. 98-100. 37.  Порівняльна характеристика конституційного проекту М.Драгоманова та конституції Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року //Буковинський журнал, - 2001. — С.116-120. 38.  Рибалка А. Іван Франко і Михайло Драгоманов: роль громадських бібліотек і читалень у формуванні української нації // Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 8. - С. 33 – 37. 39.  Сто великих украинцев: энциклопедія. - М.: Вече ; К.: Орфей, 2002. - 588 с. 40.  Троян С. Драгоманов у сучасному прочитанні // Віче. - 2000. - № 12. - С. 149 - 150. 41.  Шудря М. Класика духовності : Михайло Драгоманов // Книжковий клуб плюс. - 2006. - № 12. - С. 20-21.