Статистичне вивчення продуктивності корів

Содержание:Вступ 3 1. Збір первинного статистичного матеріалу. 5 Розділ 1. Система показників статистики тваринництва 7 1.1. Показники продуктивності праці та методи її розрахунку 7 1.2. Показники валової, кінцевої і товарної продукції сільського господарства. Товарність продукції, методи її обчислення 11 Розділ 2. Статистична оцінка показників продуктивності ВРХ 17 2.1. Групування – основа наукової обробки масових даних. Види групувань. 17 2.2. Ряди розподілу вибіркової сукупності та їх графічне зображення 21 Розділ 3. Статистична оцінка продуктивності ВРХ та факторів, що на неї впливають 27 3.1. Ряди розподілу та їх графічне зображення 27 3.2. Узагальнюючий показник рядів розподілу 30 Характер первинних даних 30 Розділ 4. Кореляційний аналіз продуктивності ВРХ 34 4.1. Рангова кореляція 34 4.2. Прямолінійна регресія .Визначення параметрів рівняння зв’язку та їх економічна інтерпретація . Графічне зображення лінії регресії. 36 4.3. Вимірювання інтенсивності кореляції. Коефіцієнт кореляції, коефіцієнт детермінації та їх зміст. 40 Висновок 41 Список літератури 43

Вступление:Статистика (від лат. Status – стан речей) – суспільна наука, що вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ з метою вивчення їх якісних особливостей і закономірностей розвитку. В сучасному розумінні слово “статистика” об’єднує в собі: • статистичні дані, отримані шляхом спостережень; • статистичну практику – діяльність статистичних установ, які збирають і обробляють інформацію про статистичні явища і процеси; • статистичну науку. Якщо говорити про історію статистики, то слід зауважити, що статистика як засіб управління існує ще з давна. Кількісний облік, який вівся для визначення якості суспільно-економічних явищ, проводили ще задовго до початку нашої ери, для прикладу можна згадати переписи населення Китаю (2238 рік до н.е.), про який згадано у книзі Конфуція “Шу-Кінг”. Перший статистичний орган – ценз, для проведення переписів вільних громадян було створено в стародавньому Римі. Статистика як наука виникла у 19 ст. В цей період відбувалося зрос-тання обсягів офіційної інформації і кількісні характеристики поступово витісняли текстові описання. Тому постала необхідність у вдосконаленні методів обробки, збирання і узагальнення масових даних. Фундатором теорії статистики став А.Кетле. Його праці, передусім “Соціальна фізика”, – це початок пошуку філософських підвалин статистики. А.Кетле вважав, що предметом статистики є людина в суспільстві, а методоло-гічною основою – принцип масовості, пізніше названий законом великих чисел. Саме цей принцип зумовив необхідність обчислення середніх величин як узагальнюючих характеристик сукупності. Предметом статистики як науки є розміри та кількісні співвідно-шення масових суспільних явищ, закономірності їх формування і розвитку. Слід звернути увагу на те, що статистика вивчає не поодинокі, а масові явища. Вивчення кількісної сторони суспільних явищ нерозривно пов’язано з якісним їх змістом. Вивчаючи кількісний бік явищ, статистика відбиває його у числах – показниках, характеризуючи цим конкретну міру явищ. Водночас вона встановлює окремі властивості, виявляє схожість і розбіжність окремих властивостей досліджуваних об’єктів, групує їх, виявляючи певні типи процесів і явищ, які вивчаються. Статистика – багатогалузева наука. Вона складається з окремих самостійних розділів, які водночас тісно пов’язані між собою. Виокремлюють чотири складові цієї науки. 1. Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких явищ методи і засоби аналізу. 2. Економічна статистика вивчає явища і процеси, що відбуваються в економіці, розробляє систему економічних показників та методи вивчення економіки країни чи регіону як єдиного цілого. 3. Галузеві статистики (промислова, фінансова, соціальної інфраструктури тощо) розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображають особливості кожної окремої галузі. 4. Соціальна статистика вивчає соціальні умови та характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням. Статистична методологія – це комплекс спеціальних властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона грунтується на загальнофілософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах. Особливості статистичної методології пов’язані з: • точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ; • аналізом їх диференціації; • з використанням узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей. Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті явища, що вивчається, його властивостей і якісної своєрідності. Теоретичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логіки пізнання, що є об’єктивною основою методологічних рішень. Будь-яке статистичне дослідження проходить чотири етапи: 1. Збір первинного статистичного матеріалу. 2. Систематизація і групування даних. 3. Виведення узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин. 4. Аналіз варіації, динаміки та взаємозалежностей, формулювання висновків у вигляді текстів, таблиць і графіків. На кожному етапі дослідження використовуються ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічну характеристику явищ, що вивчаються. Закономірність – це повторюваність, послідовність і порядок у явищах. Виміряти і виявити статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Закони суспільного розвитку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій. Об’єктивною основою існування статистичних закономірностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес, основних – спільних для всіх подій масового процесу, та індивідуальних для кожного з них окремо, але випадкових для маси. У разі великої кількості подій вплив випадкових причин врівноважується, завдяки чому закон стає видимим. Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою реального світу, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів. Статистичні закономірності відображають характер дії об’єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу. При цьому вони виявляються по-різному. Виділяють чотири види закономірностей: • розвитку (динаміки), наприклад падіння народжуваності; • структурних зрушень, наприклад зменшення чисельності сільського населення; • розподілу елементів, наприклад розподіл населення за віком, місцем проживання тощо; • зв’язку між явищами, наприклад залежність прибутку підприємства від собівартості продукції.

Выводы:Внаслідок відмічених обставин в якості готової продукції тваринництва сільськогосподарських підприємств предстає, по-перше, вся реалізована за межі господарства худоба племінного і м'ясного призначення, в тому числі і незакінчена виробництвом взагалі (молодняк), по-друге, худоба, яка вирощується для поповнення свого стада і для внутрігосподарського забою. Але худоба, реалізована на сторону, і худоба, залишена на плем'я у себе чи забита на м'ясо, - результат виробництва не одного року (у всякому разі цей період виробництва виходить за межі календарного року). Більше того, реалізована після відгодівлі вибракувана худоба і куплена худоба містить частину продукції, яка була врахована за інші періоди чи в інших господарствах. Тому продукцію цього року можна визначити лише розрахунковим шляхом – методом відповідних балансових рівностей у двох формах: в грошовій і в живій вазі. 1. В грошовій формі. В цьому випадку із вартості худоби на кінець року і вартості реалізованої забитої худоби вираховують вартість худоби, яка є на початок року і купленої. 2. В живій вазі. Визначення продукції тваринництва в живій вазі має відоме економічне значення з двох підстав: 1) вирощування на плем'я і м'ясо, а також відгодівля худоби характеризується зміною живої ваги; 2) вся худоба м'ясного призначення, а також (протягом відповідного періоду) і худоба основного стада представляє комплексну сировину для виробництва м'яса, сала, шкіри і т.п.. Разом з тим необхідно відмітити, що цей показник живої ваги дуже грубий і неточний, оскільки: а) підсумовується жива вага худоби різних видів, яка відрізняється виходом м'яса і його якістю (калорійність, смакові якості, і т.д.); б) жива вага значно коливається незалежно від забійної ваги через один стан тварини; в) врахована продукция живої ваги може бути загублена при наступному недогодовуванню худоби. Перший недолік може бути в певній мірі ліквідований перерахунком живої ваги на забійну. Однак, стосовно до вирощування племінної худоби це не дає особливої переваги. Другий недолік не можна перебороти нормативним перерахунком на забійну вагу. Для цього необхідно визначити забійну вагу по об'єктивних признаках тварин, що потребує спеціальних навичок і здійснювати лише на заготівельних пунктах. Третій недолік, на жаль, представляє специфічну трудність обліку невиправданих втрат виробництва.

Литература:1. Закон України "Про державну статистику" Голос України" 21 жовтня 1992р. 2. Головач А.В, Статистика: Підручник. К.: Вища школа, 1993. 3. Статистика. Навчальнометодичний посібник. За ред. Швеця В.Г. К.: ВПЦ „Київський університет", 2002. 4. Курс соціальноекономической статистики. Учебник для вузов/ Под ред. проф. М.Г.Назарова. М: Финстатинформ, ЮНИТИДАНА, 2000 771 с 5. Економика и статистика фирм.: Учебник/ В.Е.Адамов и др. М.Финансы и статистика, 2002.240 с. 6. УманецьТ.В., Пігарев Ю.Б. Статистика: Навч.посіб К.: Вікар, 2003, 623 с.