Зв’язки загального документознавства з іншими галузями знань

Содержание:Вступ  3 1. Основні етапи розвитку і головні концепції документознавства       7 2. Структура документознавства і його місце серед суміжних наукових дисциплін    13 3. Перспективні напрями досліджень загального документознавства  26 Висновки       30 Список використаної літератури    32  

Вступление:Актуальність теми. Одним з основних питань, пов'язаних із визначенням тієї чи іншої наукової дисципліни, є характеристика її з погляду тих ознак, що притаманні будь–якій науці. До таких ознак нале­жать: об'єкт, предмет і структура науки, її зв'язок з іншими науками, місце в системі наук, методи наукових досліджень. Важливе значення мають також розгляд історії формування цієї науки, аналіз головних концепцій щодо її об'єкта і завдань. Перш ніж приступити до цих конкретних питань, подамо робочу дефініцію документознавства: це – наука про документ, яка досліджує процеси створення і функціонування документів. Історія документаційної науки виявилася короткою. У середині XX ст. (50–60-і роки) процеси комунікації починають розглядатися не тільки в ракурсі одного з їхніх засобів – документа, але й більш широко – як інформаційні. Поняття "документ" поступається місцем поняттю "інформація", оскільки перше є похідним від другого. Первісні уявлення про предмет документаційної науки були модернізовані й набули інформаційного і кібернетичного змісту. З 1946 р. документознавство розвивається як науковий напрямок, у завдання якого (за К. Г. Мітяєвим) входить вивчення в історичному аспекті розвитку способів, окремих актів і систем документування явищ об'єктивної дійсності і його результату – створення документів, їхніх комплексів і систем. Пізніше під документознавством стали розуміти науку про правила оформлення адміністративних документів і ведення документаційного господарства. Документознавство ототожнюють із діловодством і розглядають як розділ архівознавства. Таке традиційне трактування документознавства збереглася певною мірою й до наших днів. Природно, що в такому розумінні документознавство не могло претендувати на роль узагальнюючої науки про документ, тому що воно обмежено управлінською сферою. За його межами виявляються інші сфери людської діяльності – наука, техніка, культура, соціальне життя й т. д. Пізніше починають розвиватися наукові напрямки за назвою документалістика й документознавство. Перша розглядається як прикладна галузь кібернетики, що займається оптимізацією керування документними системами всіх типів – від образотворчого мистецтва до канцелярського діловодства. Із цією метою документалістика вивчає структуру й властивості матричних документів, методи й засоби автоматичної обробки, зберігання, пошуку й використання їх, документні потоки й документні масиви для оптимізації керування великими, головним чином, багатоканальними документними системами. Однак документалістика не відбиває всього діапазону досліджень документа, проблем його виробництва, поширення й використання й не може бути узагальнюючою наукою про документ. Наприкінці 1960-х років з розвитком інформатики (А. І. Михайлов,  А. І. Чорний, Р. С. Гиляревський) переосмислюються значною мірою досягнення документаційної науки, існування останньої у вигляді автономної наукової дисципліни фактично припиняється. В 1973 р. вживають рідкі спроби  (Г. Г. Воробйов, К. Н. Рудельсон) узагальнити теоретичні відомості про документ, розробити його концептуальні основи за допомогою інформаційного аналізу. Частина питань, пов'язаних із класифікацією документів, створенням інформаційних моделей документа, дослідженням документних інформаційних потоків, увійшли у відповідні розділи бібліотеко-, бібліографо-, архівознавства й інформатики. Аж до середини 1980-х років узагальнюючими науками про документ вважалися документалістика й інформатика. Однак інформатика (інформацієзнавство) займається вивченням і документної, і недокументної інформації. Поза її полем зору перебуває документ у його матеріальній іпостасі, умови виробництва, зберігання, організації роботи з документами. Тому, як і документалістику, використати інформатику як узагальнююча наука про документ досить складно. До другої половини 1980-х років усвідомлюється той факт, що саме узагальнююче поняття документа найбільше адекватно відбиває предмет професійної діяльності співробітників бібліотек, органів інформації, архівів, музеїв, книгарень і т.п. Цьому сприяло впровадження в професійну діяльність комп'ютерної техніки й машиночитаних носіїв інформації. Подальший розвиток загальдокументальних підходів пов'язаний з іменами Д. Ю. Теплова, А. В. Соколова, Ю. М. Столярова, О. П. Коршунова, у роботах яких поняття "документ" виступає як самостійна лексична одиниця. Авторами найбільш фундаментальних робіт, присвячених аналізу поняття "документ", класифікації документів, є Ю. М. Столяров,  Г. М. Швецова-Водка, С. Г. Кулешов. З появою їхніх робіт у становленні й розвитку документознавства починається якісно новий етап. Проблеми документознавства здобувають міждисциплінарний характер, ними займаються бібліотеко- і бібліографознавці, фахівці в області інформатики, книгознавці. На початку 1990-х років відчувається необхідність вироблення єдиного підходу до науки про документ або комплекс наукових документознавчих дисциплін. Для узагальнюючої назви науки про документ починає використовуватися ряд назв: інформаційно-комунікаційна наука  (А. В. Соколов), документаційно-інформаційна наука (Г. М. Швецова-Водка) і т.п. Ядро такого комплексу наук про документ становлять бібліотеко-, бібліографо-, книго-, архіво-, музеєзнавство й інформатика. Загальним для них є дослідження документа як об'єкта, створеного спеціально для передачі інформації. Кожна з цих галузей знань має свої спеціальні задачі, форми і методи роботи з документами, однак теорія та історія документа являються загальними для них. До загальнотеоретичної проблематики відноситься насамперед функціональний аналіз документів, вивчення їх особливостей як матеріальних об’єктів із зафіксованою в них інформацією, питання класифікації і типологізації документів і т.п. Вивченням загальнодокументних питань покликано займатися документознавство. Метою курсової роботи є дослідження зв’язків загального документознавства з іншими галузями знань. Об’єктом дослідження є загальне документознавство або документологія, значення якого у вивченні документів важко переоцінити. Предметом дослідження виступають основні взаємозв’язки, які дозволяють відокремити загальне документознавство від інших суміжних дисциплін і в той же час, які мають багато спільного з ним. Виходячи з мети роботи, основними завданнями дослідження є: -          виявити основні етапи розвитку і головні концепції документознавства; -          проаналізувати структуру документознавства та його зв’язки з іншими галузями знань; виявити перспективні напрямки дослідження у загальному документознавтсві.

Выводы:Отже, в результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що загальне документознавство тісно пов’язане з рядом наук, що займаються вивченням документа. Це зрозуміло, оскільки взагалі документознавство як наука дуже молоде, але дослідження документів проводились набагато раніше в межах інших дисциплін, які відносяться до різного спрямування. Саме необхідність систематизації та узагальнення отриманих знань про документ викликана поява такої науки. Як документознавство. Але вона не виникла на пустому місці і тому практичною базою цієї науки можна вважати досягнення різних галузей знань, що займались і займаються вивченням різноманітних видів документів. На даний час розвиток документознавства характеризується становленням групи спеціальних наукових дисциплін – теорії документальних комунікацій; теорії документних потоків; документного фондознавства; електронного документознавства; управлінського документознавства; теорії та історії діловодства. Кожна з цих дисциплін ґрунтується на загальнодокументознавчій і власній системі знань. Розглянута в нашому дослідженні структура документознавства може розвиватись у відповідності із збагаченням документознавчого знання і реальними потребами практики. Магістральним напрямом такого розвитку є посилення інтеграційних зв'язків між окремими дисциплінами комплексу. Цей процес має завершитись трансформацією документознавства в цілісну інтегровану науку. Як висновок розгляду різних існуючих на даний час концепцій розгляду документознавства як інтегруючої наукової дисципліни можна стверджувати, що в кожній з них є, так би мовити, "раціональне зерно". Концепція Н.М.Кушнаренко приваблює тим, що тлумачить документознавство як дуже широку галузь знання, у якій досліджується все, що стосується документа. Такий підхід логічно продовжує погляди Поля Отле, засновника науки під назвою "документація" (або "документологія"). Концепція С.Г. Кулешова відрізняється чіткістю щодо змісту і меж як загального, так і спеціального документознавства. Концепція М.С.Слободяника привертає увагу до особливих зв'язків документознавства з наукою про інформацію як більш фундаментальною. Разом з тим у кожній з наведених концепцій є слабкі місця, що викликають зауваження. Швецова-Водка Г.М., на мою думку найбільш виважено підходить до оцінки різних трактувань досягнень документознавства, критично переосмислюючи існуючі погляди та намагаючись створити єдиний підхід в рамках документаційної науки. Проте поки що погляди різних дослідників розходяться і єдиної систематизації ще не досягнуто.  

Литература:1.         Зиновьева Н. Б. Документоведение: Учеб.–метод. пособие. – М.: ИПО Профиздат, 2001. – 208 с. 2.         Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. – К., 2000. –  361 с. 3.         Кулешов С.Г. Новий погляд на структуру документознавства // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 10. – С. 24–27. 4.         Кулешов С.Г. Проект концепції розвитку документознавства в Україні / Інформаційні матеріали. – К.: Книжкова палата, 2007. – 27 с. 5.         Кушнаренко Н. М. Внутріпредметна і міжпредметна інтеграція дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Харк. держ. акад. культури. – Х., 2003. – Вип. 11. – С. 106–114. 6.         Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник. – Изд. 6–е, стереотип. – К.: Знання, 2005. – 459 с. 7.         Кушнаренко Н. М. Наука про документ: момент біфуркації // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: Матеріали міжнар. наук.–практ. конф. (К., 25–26 трав. 2004 р.) / Держ акад. керів. кадрів культури і мистецтв. – К., 2004. – С. 9–11. 8.         Слободяник М. С. Документологія: Зміст. Перспективи // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – №4. – С. 4–9. 9.         Слободяник М. С. Документологія як наукова і навчальна дисципліна // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 4. – С. 12–15. 10.     Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 4. – С. 18–21. 11.     Соляник А., Кушнаренко Н. Концептуальні засади викладання дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Кн. палати. – 2001. – № 1. – С. 25–27 12.     Столяров Ю.Н. О новой научной дисциплине — документологии — и ее предмете // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі ти­сячоліть: Матеріали міжнар. конф. до 70–річчя ХДАК. – X., 1999. – Ч. 2. – С 66–71. 13.     Шведова–Водка Г.М. Документознавство: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 398 с. 14.     Швецова-Водка. Структура документознавства і його місце серед суміжних наукових дисциплін // Cтудії з архівної справи та документознавства. – 2004. – Т.12. – С. 89–102.