Закони розвитку суспільства, їхній характер та особливості

Содержание:Вступ  3 1. Суспільство як філософська проблема   4 2. Фактори розвитку суспільства    6 3. Ідея суспільно-історичної закономірності         8 Висновки       14 Список використаної літератури    15

Вступление:Осмислюючи навколишню дійсність, люди не можуть залишити без уваги і світ, створений ними самими, світ, в якому і відбувається все безпосереднє життя людей, тобто суспільство. Тому цілком природно, що виникнення і розвиток філософії включало створення і розвиток різних вчень про суспільство. Різноманіття філософських трактувань суспільного життя можна класифікувати по різних підставах. Так, виділяють матеріалістична і ідеалістична концепції розуміння суспільства і його історії, антропоцентризм і соціоцентризм як відправна позиція при характеристиці соціальних явищ, натуралістичний  і соціологічний підходи в поясненні суспільства та ін. Залежно від того, як, зокрема, пояснюється природа спонукальних сил діяльності людей, тлумачиться суть і соціальна спрямованість їх діяльності і суспільних відносин, із змісту яких складається зміст суспільного життя і в цілому історичного процесу. Основна лінія розмежування різних напрямів і шкіл соціальної філософії лежить в площині матеріалістичного і ідеалістичного підходів в тлумаченні рушійних сил розвитку суспільства, всій людській історії. Розвиток суспільства предстає як природно-історичний процес, що розвивається по своїх об'єктивних законах. Предмет роботи – суспільство як система, що саморозвивається. Мета роботи – вивчити закономірності розвитку суспільства. Завдання роботи:  - розглянути суспільство як систему, що само розвивається,  - визначити фактори розвитку суспільства,  - виявити закономірності розвитку суспільства.  

Выводы:Отже, ми познайомилися з поряд концепцій, що стосуються механізмів  розвитку суспільства. Ми бачимо, що в кожній з них (за рідкісним виключенням) звертається увага на той або інший чинник розвитку суспільства, що реально діє. Проблема суспільного прогресу тісно пов'язана з проблемою єдності всесвітньої історії. Тому цілком природно, що ті концепції, які так чи інакше визнають які-небудь загальні риси в розвитку окремих країн і народів, допускають наявність і певній спрямованості суспільного розвитку. У визначенні змісту прогресу має значення точка відліку всесвітньої історії — історичний час і простір. У Маркса це — ступінь варварства, первісна суспільно-економічна формація. У Ясперса точкою відліку, «віссю світової історії» виступає «осьова епоха» — час формування філософії і світових релігій. Своєрідне трактування історичного часу і простору дає А. Тойнбі. Розгляд логіки і спрямованості історичного процесу підтверджує багатоваріантність форм суспільного розвитку. Формаційний підхід, що виділив визначальні структуру суспільства виробничі відносини, має істотне значення разом з культурологічним підходом, що акцентує увагу на виявленні специфіки і самобутності культурно-історичних типів суспільства. Розробка концепції цивілізації дозволила виділити ряд ступенів в самих культурно-історичних утвореннях, що відрізняються відносною єдністю економічного, політичного і духовного життя. Аж до кінця XIX століття досить популярною була концепція єдності історії людства. Аналіз ходу історії показує, що він не суперечить формулі "і єдність, і різноманіття". Єдність і різноманіття не суперечать один одному. При всьому різноманітті сучасних суспільств контакти між ними стають все більш багатобічними. Завдяки цим контактам визріла нова, всепланетна цивілізація.  

Литература:1.   Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія : Курс лекцій. — 2.вид., випр. й доп. — К.: Генеза, 1996. 2.   Губман Б.Л. Смысл истории: Очерки современных западных концепций. - М., 1991. 3.   Рузавин Г.И. Самоорганизация и организация в развитии общества // Вопросы философии. - 1995.- №8. 4.   Самоорганизация в природе и обществе: Философско-методологические очерки. - СПб., 1994. 5.   Сорокин П. Человек, цивилизация, общество. - М., 1992. 6.   Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія: Підручник для вищ. навч. Закл. – К.: Ґенеза, 2006 7.   Спиркин А.Г.  Философия: Учебник. — М.: Гардарика, 1998. 8.   Філософія: Підручник/ За заг. ред. В.Г.Кремня, М.І.Горлача. - Вид. третє, перер. та доп. - Харків: Прапор, 2004.