Комунікація в політиці

Содержание:ВСТУП 3 1. Інформаційно-комунікаційний потенціал українських політичних партій 4 2. Форми комунікації парламентських партій із громадянами 6 3. Мас-медійний потенціал українських партій 10 4. Загальна оцінка стану комунікації представницької влади і громадян в Україні 13 5. Служба Комунікацій НРУ 16 ВИСНОВКИ 19 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20

Вступление:Розуміння форм і видів комунікації неможливе без розуміння мети кожної партії, яка усвідомлює себе як дійову особу політичного поля, що прагне влади. Відтак для збільшення числа прихильників (а також постійних членів) вона мусить навчитися представляти свій власний інтерес як інтерес якомога ширшого кола громадян. Отже, слід виходити з уявлення про комунікацію як форму реалізації політичного інтересу. Для партій політична комунікація - це робота із суспільною свідомістю, робота, направлена на формування і перетворення такої свідомості. По суті справи, вся партійна діяльність може тлумачитися як комунікація. З огляду на мету даної статті нам доведеться дещо штучно (аналітично) розділити форми і види комунікації, усвідомлюючи за цього, що в реальності вони використовуються інтегровано або ж у якомусь довільному порядку залежно від стадії електорального циклу. Законодавство України не перешкоджає партіям здійснювати комунікацію в усіх можливих формах: проводити збори та інші зустрічі з громадянами, організовувати мітинги, походи, демонстрації, пікети; влаштовувати публічні дебати, дискусії, "круглі столи", прес-конференції; оприлюднювати в ЗМІ виступи, інтерв’ю, відеофільми, аудіо- та відеокліпи, публікації та повідомлення; розповсюджувати свою символіку, листівки, плакати, друковані матеріали, розміщувати інформацію на носіях зовнішньої реклами; проводити концерти, вистави, спортивні змагання, різноманітні публічні заходи за підтримки партії. Дослідження питань комунікацій українських партій, взаємодії з виборцями, окреме виділення партії „Народний рух України” і буде здійснено у рамках даної роботи.

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки: Чинна виборча система до парламенту (пропорційна, з багатомандатним виборчим округом та партіями як виключними суб’єктами виборчого процесу) створила унікальні умови для активізації партійної комунікації. Партії стали єдиним інститутом, на якому фактично замкнено процес добору, рекрутування політичної, управлінської еліти. Вони законом визначені єдиним каналом відбору і формування кадрів для здійснення влади. Розуміння форм і видів комунікації неможливе без розуміння мети кожної партії, яка усвідомлює себе як дійову особу політичного поля, що прагне влади. Відтак для збільшення числа прихильників вона мусить навчитися представляти свій власний інтерес як інтерес якомога ширшого кола громадян. Закриті виборчі списки зумовили ситуацію домінування лідерів у партії. Натомість сталий успіх партії залежить від сталості її зв’язків з громадами. Партія в громаді має бути скрізь, де є публічний (загальний) інтерес громади. Навіть найменш активна партія може використовувати різні заходи, організатором і ініціатором яких вона не є, для їх підтримки або, як мінімум, для означення своєї присутності. За її підтримки можуть вноситися різні місцеві ініціативи, проводитися збори громадян, місцеві референдуми. У період виборчої кампанії форми і способи комунікації розширюються за рахунок збільшення кількості зустрічей лідерів з виборцями, активізації засобів масової інформації і громадських організацій, що ставлять на меті як вплив (своєю чергою) на формування програмного порядку денного політичних партій, так і інформування громадськості. Народний рух України має серед засобів комунікацій такі складові: Друковані ЗМІ: "Час Руху". Інтернет-сайти: http://www.nru.org.ua. Служба Комунікації НРУ відслідковує основні події з політичного життя українського суспільства та інформує про них через вищенаведені засоби комунікацій.

Литература:1. Дані ЦВК щодо політичних партій України // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – №1. – С. 24. 2. Завалевська В. Комунікація партій із виборцями як форма реалізації політичного інтересу // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – №2. – С. 54-55. 3. Завалевська В. Політичні партії України: участь у виборчому процесі з виборів народних депутатів України 2006 року // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – №1. – С. 71. 4. Закон України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року. 5. Яблонський В. Економіка, підприємництво та відносини власності в програмних документах політичних партій: декларації і реальність (жовтень 2004 р. - жовтень 2005 р.) // Центр міжнародного приватного підприємництва (м. Вашингтон, США). – 55 с. 6. http://www.nru.org.ua – офіційний сайт НРУ.