Мислення. Різне у жіночому та чоловічому мисленні

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДМІННОСТЕЙ МИСЛЕННЯ У ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК 5 1.1. Аналіз основних статевих відмінностей 5 1.2. Полові розходження латералізації півкуль 12 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДМІННОСТЕЙ ЧОЛОВІЧОГО ТА ЖІНОЧОГО МИСЛЕННЯ 19 2.1. Процедура дослідження 19 2.2. Аналіз результатів тестування юнаків і дівчат з погляду статевої ідентифікації 21 2.3. Результати проведених досліджень 35 ВИСНОВКИ 37 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40 ДОДАТКИ 42

Вступление:Актуальність теми. „Гендерні дослідження – це дослідження різноманітних аспектів жіночої та чоловічої різності” - вважає І.Жеребкіна. Вона зазначає, що має на увазі різність не “одного” від “іншого” (наприклад, жіночого від чоловічого чи навпаки), але різницю як структуру. Предметом гендерних досліджень, на її думку, є дослідження жіночих і чоловічих особливостей мислення, поведінки, мови, психології, економічної поведінки, політичної участі та участі в культурній традиції, тощо. “Гендерний підхід являє собою наукове поняття, в основі якого лежить аналіз відмінностей жіночої й чоловічої психіки з урахуванням соціальної детермінації.” Нерідко, під час сімейних конфліктів, ми намагаємося зрозуміти таємницю того, ким ми є в наших взаємовідносинах. І тут ми стикаємося з гендерними відмінностями. Насправді, досить важко навчитися розуміти тонкощі гендерних відмінностей, які дають змогу самореалізуватися, отримати задоволення та знання. Важливо привнести ці знання в наше повсякденне життя на роботі і вдома, навчити наших дітей тому, що ми усвідомили самі. Нереалістичні очікування окремої людини по відношенню до іншої викликані помилковою ідеєю про те, що чоловік та жінка абсолютно однакові. В середині 1980-х Анна вілсон Шеф почала розмову про відмінності між жіночим та чоловічим типом мислення. Вона розглядає чоловіче мислення як сегментарне, а жіноче – як процесуальне. В “бібліотеці” пам‘яті чоловіка зберігається невелике число категорій та уявлень. Як тільки з‘являється нова інформація, яка не відповідає тим звичним категоріям, які вже існують, вона попадає в “поштову скриньку” свідомості, якою не користуються. Жінки, з іншого боку, володіють процесуальним мисленням, занурюються у потік описів, які виражаються так, як і переживаються. Жінки звертаються до цього досвіду, діляться своїми думками та почуттями. Ці відмінності в типах мислення чоловіків та жінок і є причиною непорозуміння між ними. Друга, досить важлива відмінність полягає в тому, що чоловіки орієнтуються на діяльність, вчинки, в той час, коли жінки орієнтовані на стосунки. Коли чоловік та жінка зустрічаються з будь-ким вперше, чоловік намагається, в першу чергу, пред‘явити себе, розповісти про те, чим він займається. Жінка ж спочатку розпитує співрозмовника саме про нього. Чоловіки захищають та забезпечують. Жінки будують “гніздо”, створюють настрій. Жінки більш схильні намагатися змінити чоловіків. Жінки думають що, коли вони кохають та піклуються про чоловіків, чоловіки будуть поводити себе так, як жінки цього хочуть. Насправді, жінки не прагнуть, щоб чоловік перетворився на їхнього “двійника”, але бажання переробити чоловіка, змінити його, все одно існує. Отже, дослідження вищенаведених відмінним є актуальним завданням сьогодення, і воно потребує докладного розгляду в рамках даної курсової роботи. Таким чином, метою роботи є аналіз, дослідження, експериментальне підтвердження відмінностей між чоловіками та жінками. Зважаючи на мету курсової роботи, поставлені наступні завдання дослідження: - здійснити теоретичний аналіз головних відмінностей чоловіків та жінок, мислення; - відмітити особливості кожної статі; - провести емпіричне дослідження за декількома методиками; - узагальнити результати дослідження. Об’єкт дослідження – статева диференціація. Предмет дослідження – відмінності чоловічого та жіночого мислення. Структура роботи складається із вступу, двох розділів – теоретичного та емпіричного дослідження обраної теми курсової роботи, узагальнюючих висновків, списку використаних джерел та додатків.

Выводы:Таким чином, із проаналізованого дослідження можна зробити наступні висновки та узагальнення: У середині 1980-х Анна вілсон Шеф почала розмову про відмінності між жіночим та чоловічим типом мислення. Вона розглядає чоловіче мислення як сегментарне, а жіноче – як процесуальне. В “бібліотеці” пам‘яті чоловіка зберігається невелике число категорій та уявлень. Як тільки з‘являється нова інформація, яка не відповідає тим звичним категоріям, які вже існують, вона попадає в “поштову скриньку” свідомості, якою не користуються. Жінки, з іншого боку, володіють процесуальним мисленням, занурюються у потік описів, які виражаються так, як і переживаються. Жінки звертаються до цього досвіду, діляться своїми думками та почуттями. Ці відмінності в типах мислення чоловіків та жінок і є причиною непорозуміння між ними. Друга, досить важлива відмінність полягає в тому, що чоловіки орієнтуються на діяльність, вчинки, в той час, коли жінки орієнтовані на стосунки. Коли чоловік та жінка зустрічаються з будь-ким вперше, чоловік намагається, в першу чергу, пред‘явити себе, розповісти про те, чим він займається. Жінка ж спочатку розпитує співрозмовника саме про нього. Чоловіки захищають та забезпечують. Жінки будують “гніздо”, створюють настрій. Жінки більш схильні намагатися змінити чоловіків. Жінки думають що, коли вони кохають та піклуються про чоловіків, чоловіки будуть поводити себе так, як жінки цього хочуть. Насправді, жінки не прагнуть, щоб чоловік перетворився на їхнього “двійника”, але бажання переробити чоловіка, змінити його, все одно існує. Жінки чудово сприйнятливі до невербальних сигналів і краще вловлюють неузгодженість вербальної та невербальної поведінки - краще утриматися від перекручувань фактів, перебільшення меж своєї компетентності. Аналіз статевих дихотомій у латералізації півкуль змушує визнати реальність їхнього існування. Специфічні для кожної статі психофізіологічні можливості, що лежать в основі пізнавального розвитку, також, очевидно, залежать від особливостей дозрівання лівої й правої півкуль. У дівчат досить лояльне відношення до форм і змісту навчальної роботи, а в цілому критичне до соціальних форм, у хлопчиків же різко виражений негативізм не тільки до системи шкільних взаємин, але й до навчальної роботи взагалі. У силу біологічних і психофізіологічних властивостей дівчата є більш конформними, ніж хлопчики. Їхнє сприйняття більш деталізоване, звідси більша чутливість до зовнішньої впорядкованості, а мислення більш конкретне й прагматичне, що орієнтує не стільки на виявлення закономірностей, скільки на одержання необхідного результату. Дівчата перевершують хлопчиків за вербальними здібностями. Вони не відрізняються від хлопчиків за швидкістю оволодіння мовою, але після двох років дівчата, у середньому, більш охоче розмовляють із іншими дітьми, їхня мова правильна й складна. Такий диференційований прояв статевих розходжень приводить до формування різних типів мислення, сприйняття, інформації. Чоловіча стать більш кмітлива, спритна, винахідлива, ніж жіноча. Жіноча стать більш адаптуєма, ніж чоловіча. У випадку невідповідності педагогічних впливів індивідуальним особливостям психіки дитини, дівчата приймають невластиву їм стратегію рішення завдань. Хлопчики ж намагаються піти з-під контролю, тому що їм адаптуватися до невластивого виду діяльності винятково важко. Хлопчики більш орієнтовані на інформацію, а дівчата - на відносини між людьми. Хлопчики краще виконують пошукову діяльність, висувають нові ідеї, вони краще працюють, якщо потрібно вирішити принципово нове завдання. Психологи вважають, що дівчата перевершують хлопчиків у мовних завданнях. Навіть споконвічно немовні завдання вони можуть вирішити мовним способом. Хлопчики перевершують дівчат у відеопросторових уміннях, а це вимагає високої пізнавальної активності. Особливістю же хлопчиків є здатність до пошуку нового, нестандартного рішення. Спеціальні дослідження показали, що в хлопчиків спеціалізація правої півкулі мозку відносно просторових функцій є вже в 6 років, тоді як у дівчат її немає навіть до 13-ти. Мозок хлопчиків у порівнянні з мозком дівчат більш прогресивна, більш диференційована, більш виборча, більш економічна функціональна система. У хлопчиків особливо вибірково активний передній мозок, його лобові асоціативні структури. Саме ці відділи відповідають за процеси змістоутворення. Це робить мислення хлопчиків творчим, пояснює їх високу пошукову активність, сприяє більш активній самореалізації. У дівчат здатність центрів кори правої й лівої півкулі вступати у функціональні міжпівкулеві контакти значно вище, ніж у хлопчиків. Тому для хлопчиків характерна більш висока зосередженість на конкретній проблемі. Імовірною причиною зазначених розходжень є більша ступінь спеціалізованості півкуль і менший ступінь міжпівкулевої взаємодії в хлопчиків у порівнянні з дівчатами, а так само більш пізніше дозрівання головного мозку хлопчиків. У хлопчиків повільніше дозріває ліва півкуля, а в дівчат - права. Тому дівчата до 10-ти років краще запам'ятовують цифри й вирішують логічні завдання, перевершують хлопчиків у ряді мовних здібностей. Однак у них швидше завершується розвиток пам'яті. Щодо проведеного нами емпіричного дослідження за різними методиками, то ми дійшли до основного висновку, що й чоловіки, і жінки повинні розвиватися поза стереотипами, щоб стати соціально й економічно незалежними особистостями. В основу процесу розвитку повинен ставитися не принцип "чоловіче краще - жіноче гірше", або навпаки, а багатство вибору й принцип взаємного збагачення стилів поведінки.

Литература:1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. – М.: Дело, 2005. – 244 с. 2. Альманах психологических тестов. – М: КСП, 1995. – 190 с. 3. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий, их статика, динамика. / Избранные труды. – М.: Педагогика, 1964. – 214 с. 4. Дарел Шарп. Типы личности: Юнговская модель типологии.-М.: Высшая школа, 2006. – 211 с. 5. Кречмер Э. Типы ученых // Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. – М.: МГУ, 2001. – 264 с. 6. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Основа, 1999. – 201 с. 7. Люшер М. Сигналы личности. – В.: Свет, 2003. – 255 с. 8. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. – М.: Педагогика, 2006. – 249 с. 9. Мерлин В.С. Очерк теории темпераментов. – П.: Яго, 1973. – 216 с. 10. Методика "Интерпретация факторов по 16 ФЛО теста Кеттела", рукопись. 11. Небылицын В.Д. Основные свойства нервной системы человека. –М.: Дело, 1996. – 244 с. 12. Ненси Мак-Вильямс. Психоаналитическая диагностика. – М.: Класс, 1998. – 260 с. 13. Норакидзе В.Г. Типы характера и фиксированная установка. –Т.: Анорек, 1996. – 216 с. 14. Пиаже Ж., Фресс П. Экспериментальная психология. – Выпуск 5. – М.: Академия, 2006. – 238 с. 15. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия. – С. Бахрах,1998. – 244 с. 16. Психология индивидуальных различий / Ред.Ю.Б.Гиппенрейтер, М.: Дело,1992. – 211 с. 17. Психология. Словарь (Составитель Л. А. Карпенко) / Под общ: ред. А. В. Петровского М. Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с. 18. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. – М.: Педагогика, 2005. – 216 с. 19. Стратегии мыслительных процессов мальчиков и девочек // Психология. – 2006. – №3. – С. 10-18. 20. Этнические стереотипы мужского и женского поведения //Сб. под ред. А. К. Байбурина, И. С. Кона. – "Наука", Санкт-Петербург, 1991. – С. 3-10.