Вступление:В умовах розвитку підприємницької діяльності особливого значення набуває сучасний менеджмент, вивчення його теорії і практики в економіці, що спричиняє необхідність широкого застосування нових форм і методів управління організаційно-виробничою діяльністю в підприємницьких структурах.
Ринкова економіка ставить значно вищі вимоги до кваліфікаційного рівня керівників і фахівців, ніж планова адміністративна система господарювання. Тому основним завданням менеджменту є створення умов для формування сучасних високопрофесійних управлінських кадрів, компетентних у вирішенні складних економічних, соціальних, правових і технологічних проблем ринкового виробництва.
Система менеджменту організації особливо важлива в сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури старіють з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників компанії стають головним джерелом тривалого розквіту будь-якої компанії.
З одного боку менеджмент – це точна наука, яка опирається на об’єктивнi закони, чiткi правила i технологiї. З другого боку, менеджмент має справу з людськими спiльнотами, якi суттєво вiдрiзняються одне вiд одного своїми звичками, традицiями, життєвими цінностями, iнституцiями, рiвнем освiти та суспiльної моралi. Тому при переходi вiд теорiї менеджменту до живої практики необхiдно застосовувати такi моделi, якi вiдповiдають мiсцевим особливостям.
Вивченню соціально-економічної сутності управлінської праці, її змісту та напрямкам вдосконалення системи менеджменту в організації присвячено немало наукових публікацій ряду вітчизняних економістів, зокрема, Антоненка Л.А., Бєсєдіна М.О., Гаврилова А.Г., Зінов’єва Ф.В., Юрчишина В.В. та ін.