Державний фінансовий контроль КНР

Содержание:Вступ                                                                                                                           3 1. Політична система КНР                                                                                         5 2. Система державних органів КНР                                                                         7 3. Національно-державний устрій КНР                                                                   9 4. Система державного фінансового контролю КНР                                              11 Висновок                                                                                                                     16 Список використаної літератури    17

Вступление:Китайська Народна Республіка (Китай) — розташована в Центральній і Східній Азії. Китай займає перше місце у світі за чисельністю населення (близько 1,3 млрд.), трете — за розміром території (після Росії і Канади), друге — за обсягом ВВП (після США), але 91-е по ВВП на душу населення. Це держава тоталітарного соціалізму, знаходиться на стадії довгої модернізації. Невід'ємною частиною Китаю є острів Тайвань з іншим суспільним ладом. Загальнонаціональною проблемою є питання щодо шляхів об'єднання Тайваню з материковою частиною Китаю. Китай є постійним представником ООН. Китайська мова (разом з англійською, російською і французькою) є офіційною мовою ООН. Сучасне державне право Китаю відбиває національну специфіку та історичну унікальність його державності, особливості китайського варіанту модернізації тоталітарно-бюрократичного суспільства. Конституційне право КНР як галузь національного права має певну низку особливостей. Перш за все, воно є галуззю соціалістичного права й пронизано відповідними ідеями. У конституційному праві відбилися всі основні концепції та постулати соціалістичного "конституціоналізму", керівна роль комуністичної партії, соціалістичне народовладдя, соціалістична законність, класова боротьба та ін. Цілі та завдання конституційно-правового регулювання визначаються перспективами будівництва соціалізму, сформульованими у Конституції 1982 року. Для соціалістичного права характерна насиченість нормативних актів нормами-принципами, нормами-побажаннями, різного роду сентенціями (типу "не трудящий та не їсть"), які створюють ідеалістичну картину гармонійного суспільства. Все це властиве й конституційному праву КНР. Особливістю конституційного права є наявність актів, які мають експериментальний тимчасовий характер і видаються "у дослідному порядку". Причому такі акти видаються майже на всіх рівнях органів влади. Практика видання тимчасових актів обумовлюється складнощами опрацювання оптимального варіанта правового регулювання суспільних відносин у країні з більш ніж мільярдним населенням та гострими соціальними проблемами. Слід зазначити, що в КНР немає чіткої межі між правовим актом та політичною директивою. Положення неправового змісту зустрічаються в законах. Ще більшою мірою це характерно для постанов Постійного комітету ВЗНП та Державної Ради. Складно і навіть неможливо визначити відмінності за змістом, формою та наслідками між документами ЦК КПК та, наприклад, актами Державної Ради. Головним джерелом державного права Китаю є Конституція 1982 року.

Выводы:Система державного управління КНР у центрі й на місцях будується відповідно до  принципів, один час характерними для більшості країн, що входили в "світову соціалістичну систему". Кістяком державного апарата проголошені масові представницькі організації типу Рад - зборів народних представників, які формують органи державного керування загальної компетенції. У КНР вищим представницьким органом є Всекитайські збори (з'їзд) народних представників, що утворить Центральний народний уряд - Державна рада. Відповідно до Конституції Держрада КНР є виконавчим органом вищих органів державної влади, вищим державним адміністративним органом. Із цього формулювання треба, що Держрада, з одного боку, є вищим органом державного керування загальної компетенції, якому підлеглі всі галузі й всі органи державного керування, з іншого боку - являє собою виконавчо-розпорядницький орган і в силу цього проводить у життя політику, виражену в актах вищих органів державної влади. Держрада проводить засідання в повному складі (пленарні засідання) або в складі Постійного бюро (комітету), у яке крім прем'єра і його заступників входять члени Держради й начальник секретаріату, тобто  в такому випадку в засіданнях не беруть участь міністри й голови комітетів, що не є членами Держради.

Литература:1.         Аллі М. Економіка як наука (перекл. з франц). - М.: РДГУ, 2005. - 166 с. 2.         Дикарев А., Лукін А. Три мандри Китаю. - М.: Мовляв. Гвардия, 1989. - 238 с. 3.         Норт Д. Інститути, інституціональні зміни і функціонування економіки. - М.: Фонд економічної книжки " Почала " , 2007. - 188 с. 4.         Разів З. З. Китайська Народна Республіка. - М.: Политиздат, 1989. - 227с. 5.         Романюк У. Я. Червоні ієрогліфи. - М.: Политиздат, 1989. - 303 с. 6.         Семенов У. Економіка: по китайському лекалу.-М.: Прогрес, 1993. - 207 с. 7.         Сидихменов У. Я. Китай: суспільству й так традиції.- М.:Знання, 1990.63 с. 8.         Цзинлянь У. Економічна реформа в КНР. М.: Наука, 1989. - 107 с. 9.         Ерхард Л. Добробут всім. - М.: Річ, 2001. - 352 с. 10.       40 років КНР. Довідник під редакцією Титаренко М.Л. - М.: Наука, 1989. - 136 с. 11.       А. Ілларіонов. Секрети китайського економічного «чуда»// Питання економіки. 2007. №4.- с. 14-26. 12.       Оникиенко А. Реформа держсектора в КНР: пошуку шляхів підвищення ефективності// МЕ і МО. 2007. № 6.- с. 16-18. 13.       Потапов М. Відкрита політика Китаю: досвід нам// МЕ і МО. 2008. № 1 с.21- 22. 14.       Мозиас П. Формування відкритої економіки Китаї: регіональні проблеми// МЕ і МО. 2006. № 3.- с. 5-7. 15.       Гельбрас У. Щодо новизни реформ КНР: проблема оцінки підсумків// МЕ і МО. 1995. № 7. - с. 24. 16.       У. Гельбрас, У. Кузнєцова. КНР: рік суворих випробувань// МЕ і МО. 2000. №8 з 114-120