Міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст.

Содержание:ВСТУП                                                                                                                        3 РОЗДІЛ 1. ДИПЛОМАТИЧНА БОРОТЬБА НА ПАРИЗЬКІЙ МИРНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ       6 Висновки до розділу 1                                                                                                13 РОЗДІЛ 2.  МЕТА СТВОРЕННЯ ЛІГИ НАЦІЙ, ЇЇ ЗАДАЧІ ТА РОЛЬ У НОВІЙ ПІСЛЯВОЄННІЙ СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН, СУПЕРЕЧНОСТІ ДЕРЖАВ АНТАНТИ З ПРИВОДУ ЇЇ СТАТУТУ            14 Висновки до розділу 2                                                                                                28 РОЗДІЛ 3. ПІДХОДИ КРАЇН ПЕРЕМОЖНИЦЬ ДО ВИРОБЛЕННЯ УМОВ МИРНИХ ДОГОВОРІВ З КРАЇНАМИ ЧЕТВЕРТНОГО БЛОКУ. СТВОРЕННЯ ВЕРСАЛЬСЬКОЇ СИСТЕМИ ДОГОВОРІВ  29 Висновки до розділу 3                                                                                                39 ВИСНОВКИ                                                                                                                40 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ         43

Вступление:Актуальність даної роботи для розвитку світової політики полягає в систематизації міжнародних відносин провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. та узагальнення досвіду міжнародних відносин провідних країн світу аналізованого періоду для подальшого використання у міжнародних відносинах. Міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. характеризуються глобальними світовими змінами та формуванням нової системи світоустрою. Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин – це світоустрій, основи якого були закладені Версальським мирним договором 1919 року з Німеччиною, договорами з союзниками Німеччини, а також договорами, підписаними на Вашингтонській конференції (1921-1922 рр.). Європейська частина цієї системи (інакше Версальська) в значній мірі була створена під впливом політичних та військово-стратегічних міркувань країн-переможниць.   Ігнорувались інтересів як держав, що зазнали поразку, так і   новоутворених країн (9 тільки в Європі). Це робило цю структуру вразливою внаслідок вимог до її перетворення і вдосконалення і не сприяло довготерміновій стабільності. Відмова США від участі в функціонуванні Версальської системи, ізоляція Росії і анти германська спрямованість перетворювали її в незбалансовану та не універсальну, що збільшувало потенціал майбутнього світового конфлікту. Вашингтонська система, яка розповсюджувалась на АТР, спочатку відрізнялась дещо більшою рівновагою. Але її нестабільність обумовлювали невизначеність політичного розвитку Китаю, мілітаристський зовнішньополітичний курс Японії та ізоляціонізм США.  Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин, безумовно, є одною з найбільш складних для системного аналізу. Цей факт в першу чергу пов'язаний з високим ступенем "розмитості" меж окремих етапів розвитку даної системи, швидкою трансформаційною динамікою системи та невизначеністю статусу ряду акторів по відношенню до системи та інших акторів у окремі періоди розвитку Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин. Проблеми міжнародних відносин провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. розглядали Коппель О.А., Пархомчук О.С., Кальвокоресси П., Киссинджер Г., Протопопов А., Козьменко В.М., Елманові Н.С., Багатурова А.Д., Цветков Г.М. та інші. Проте в роботах наведених авторів не систематизовані підходи до вивчення міжнародних відносин провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. Автором пропонується найбільш повне висвітлення міжнародних відносин провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст., систематизація міжнародних відносин в рамках нового світоустрою. Мета дослідження полягає у висвітленні особливостей міжнародних відносин провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: •          розглянути дипломатичну боротьба на Паризькій мирній конференції; •          з’ясувати мету створення Ліги Націй, її задачі та роль у новій післявоєнній системі міжнародних відносин, суперечності держав Антанти з приводу її статуту; •          розглянути підходи країн переможниць до вироблення умов мирних договорів з країнами четвертного блоку. Об’єктом дослідження є система міжнародних відносин провідних країн світу. Предметом дослідження є міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. В роботі використовувалися загальнонаукові методи аналізу та порівняння для вивчення специфіки формування міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст., історичний метод для хронологічного відображення є міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. Наукова новизна дослідження полягає у виділенні нових особливостей формування є міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст., систематизації причин, особливостей та наслідків реалізації провідними країнами світу зовнішньої політики. В роботі встановлено залежність розвитку міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. від історичних причин формування міжнародних відносин аналізованого періоду. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання дослідження у подальших наукових роботах та публікаціях. Особистий вклад автора полягає в проведенні дентального аналізу дипломатичної боротьба на Паризькій мирній конференції, визначенні її причин та наслідків, з’ясуванні мети створення Ліги Націй, її задач та ролі у новій післявоєнній системі міжнародних відносин, суперечності держав Антанти з приводу її статуту, розгляді підходів країн переможниць до вироблення умов мирних договорів з країнами четвертного блоку, що дало змогу автору узагальнити існуючі погляди на міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст. та висвітлити їх в системі причинно-наслідкового зв’язку.

Выводы:Таким чином, вивчивши міжнародні відносини провідних країн світу в період переходу від війни до миру в 20-х роках 20 ст., можна сформулювати наступні висновки. Завершення Першої Світової війни призвело до   трансформації змісту   системи міжнародних відносин і зумовила післявоєнний перегляд основ її функціонування, в результаті чого і виникла Версальсько-Вашингтонська система.  Вона мала певні основні характеристики та особливості. До цих фундаментальних характеристик можна віднести: "Дискриміноване" положення переможених держав та Радянської Росії. Так, Німеччина втратила права на свої колонії, сильно обмежувалась у володінні збройними силами та пригнічувалась економічно через механізм репарацій. Дещо подібні умови були передбачені і для Туреччини та Болгарії, а Австро-Угорщина загалом припинила існування (на її теренах були утворені суверенні Австрія та Угорщина). До того ж, всі переможені держави понесли значні територіальні втрати. Прийнято з цього приводу констатувати, що переможені держави на певний час були "виключені" з ряду системотворчих елементів і перетворені виключно на об'єкти впливу Версальської підсистеми. Радянська Росія, формально не будучи переможеною, виявилася на початковому етапі також виключеною з процесу системотворення. Формальним визнанням цього факту з боку Росії вважається Рапалльський договір 1922 року. Нагадаємо, що після цього договору розпочинається широка кооперація між Німеччиною та Радянською Росією (пізніше СРСР), яка за своєю суттю була "блоком ображених", себто держав, що найбільше прагнули перегляду статус-кво системи. Закріплення лідерства США, Британії та Франції у новій системі. Значні територіальні, політичні та економічні (в різному ступені для цих країн) надбання країн-переможниць дали їм фактичне право колегіальної зміни характеристик міжнародної системи та формування її засад. Інші переможці (на кшталт Італії) залишились на другому плані. Політична самоізоляція США від європейських справ. США після провалу "14 пунктів" В.Вільсона взяли курс на ізоляцію від міжнародної політики в Європі, в той же час у якості пріоритетного засобу зовнішньої політики в цьому регіоні обравши економічний чинник. План Дауеса (1920 р.), а також певною мірою план Юнга (1929р.), продемонстрували ступінь економічної залежності країн Європи від США, що стали станом на 1918 рік переважним кредитором, будучи ще до початку війни боржником європейських країн. Такий стан речей жодним чином не заважав США послідовно проводити гегемоністичну політику в рамках системи (з перемінним успіхом). Утворення ряду нових суверенних суб'єктів міжнародних відносин у Європі, зовнішня політика яких на більш пізніх етапах розвитку системи справила значний вплив на проходження системних кризових процесів. Створення Ліги Націй – гегемоністичного інструменту збереження статус-кво у системі міжнародних відносин. Як відомо, цей інструмент, фактично підконтрольний Франції та Великій Британії, виявився неефективним у виконанні своїх стабілізаційних функцій. Це стало свідченням відсутності міцної договірно-правової бази системи. Світ поступово перестає бути євроцентриським, міжнародна система починає перетворюватись в глобальну. Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин відрізнялася вкрай високим рівнем гетерогенності як внаслідок протистояння в політико-ідеологічній ( демократія і тоталітаризм), політичній, військовій, економічній сферах, так і в силу наявності декількох  більш-менш незмінних протягом всього періоду її існування груп акторів, що знаходились у стані перманентного системного протистояння. Наявність широкого кола сильних "революційно" налаштованих по відношенню до системи акторів є найпершою і по суті єдиною історично підтвердженою причиною колапсу будь-якої системи у міжнародних відносинах. В таких умовах достатньо високою є імовірність виникнення системної війни, на відміну від ситуації класичного біполярного протистояння, в якому обидві сторони більше зацікавлені у збереженні статус-кво, аніж у повному його перегляді. Для Версальсько-Вашингтонської системи характерною була певна асинхронність у трансформаційних процесах в двох основних підсистемах (європейській та далекосхідній), що в свою чергу призводило до подальшої дестабілізації системи за принципом каталізації, себто системні зміни у одній з підсистем з часом викликали новий сплеск трансформацій у іншій. Втім, можна зробити обґрунтоване припущення про переважну євроцентричність Версальсько-Вашингтонської системи, а відтак меншу (проте каталізуючу) роль далекосхідного регіону у системних процесах деструктивного характеру, і практичну відсутність конструктивних для системи явищ у цій підсистемі. Звісно, для повного аналізу системи варто було б також врахувати вплив інших підсистем на розглянуті вище кризові процеси, проте вони на практиці виявляються настільки незначними, що для цілей даного дослідження ними можна знехтувати. Також заслуговує на особливу увагу специфічний тип контролю, характерний для даної системи, який можна охарактеризувати як егалітарно-ієрархічний. Тоді як в рамках досліджуваної системи існувала певна ієрархія засобів та суб'єктів системного контролю, на практиці основні елементи контролю були оформлені у егалітарний спосіб (колективна безпека, Ліга Націй, міжнародно-правові угоди універсального характеру тощо). Подібна гібридність контрольних механізмів поміж іншого якраз і зумовила подальший крах системи.

Литература:Вашингтонська конференція й становлення Вашингтонської системи міжнародних відносин (1921-1922) // Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр.: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2005.- С. 64-74. 2.         Версальська система міжнародних договорів // Україна в міжнародно-правових відносинах. - К., 2004.- Т.2.- С. 443-452. 3.         Версальсько-вашингтонська система міжнародних відносин у 20-х роках // Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр.: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003.- С. 27-104. 4.         Динамические модели как средство описания поведения международных систем и субъектов отношений во времени // Международные отношения: социологические подходы.- М., 2005.- С.183-185. 5.         Документи міжурядових і дипломатичних конференцій // Україна в міжнародно-правових відносинах. - К., 2007.- Т.2.- С.345. 6.         Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года. Т.1.-М.,2005. – 473 с. 4.         Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини ХХ століття (навчальний посібник).- К.: „ФАДА, ЛТД”, 2008. -360 с. 5.         Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи та глобальний розвиток” (навчальний посібник). – К.; ВПЦ „Київський університет”.-2006. – 314 с. 6.         Мир между войнами. Избранные документы по истории международных отношений 10-40-х годов. Сост. А.В.Мальгин. - М.: МГИМО МИД РФ, 2003. – 473 с. 7.         Мировая политика и международные отношения // Политология: Учеб.пособие / Под ред А.А. Радугина. - М., 2003.-С. 215-220. 8.         Міжнародні відносини і світова політика // Мадісон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник. - К., 2005.- С. 33-45. 9.         Міжнародні відносини та міжнародна політика // Основи політології. - К., 2007.- С. 272-276. 10.       Міжнародна політика і система міжнародних відносин // Політологія: Посібник / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенко. - К., 2006.- С. 292-297. 11.       Міжнародна ситуація на заключному етапі першої світової війни (1917-1945рр.): Навчальний посібник.-К.: Либідь, 2006.- С. 6-27. 12.       Міжнародні відносини в період війни в Європі (1917р.) // Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945рр.: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2004.- С. 6-11. 13.       Міжнародні відносини й зовнішня політика радянської Росії на Сході (1919-1921рр.) // Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945рр.: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2003.- С. 57-64. 14.       Международный политический процесс. Элементы международного политического процесса. Основные понятия //Зеркин Д.П. Основы политологии: Для студентов вузов.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.- С. 510-538. 15.       Международные отношения в свете глобальных политических перемен // Международные отношения: социологические подходы. - М., 2004.- С. 17-29. 16.       Международные отношения и международная политика // Мухаев Р.Т. Политология: Учебник.- М., 2006.- С. 340-341. 17.       Международные отношения как система // Бурлацкий Ф., Галкин А. Социология. Политика. Международные отношения.- М., 2007.- С. 240-246. 18.       Международный политический процесс. Элементы международного политического процесса. Основные понятия //Зеркин Д.П. Основы политологии: Для студентов вузов.- Ростов-на-Дону: Феникс, 2005.- С. 510-538. 19.       Паризька мирна конференція й становлення Версальської системи міжнародних відносин (1919-1920 рр.) // Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр.: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003.- С.27-41. 20.       Первая мировая война и проблемы политического переустройства в Центральной и Юго-Восточной Европе. Отв. ред. В.И. Беляев. М., 2003. – 463 с. 21.       Политика и международные отношения // Мальцев В.А. Основы политологии.- М., 2006.- С. 449-473. 22.       Проблеми нормалізації міжнародних економічних відносин у Європі в 1922-1923рр. // Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945рр.: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2007.- С.74-90. 23.       Протопопов А., Козьменко В.М., Мелманові Н.С., История международных отношений и внешней политики России (1648-2005): Учебник для студентов вузов / Под. ред. А.С. Протопопова. – 2-е изд., испр. И доп. – М.: Аспект Пресс, 2006. - 399 с. 24.       Растущее многообразие акторов международных отношений // Международные отношения: социологические подходы.- М., 2007.- С. 238-240. 25.       Рябов С. Теорія міжнародної політики // Політичні читання. - 2005.-№1.- С. 171-191. 26.       Системная история международных отношений. / Под ред. А.Д.Багатурова. М., 2006. Т. 1-2. 27.       Система международных отношений // Гаджиев К.С. Введение в политическую науку.- М., 2006.- С. 288-290. 28.       Системный подход к межгосударственным отношениям // Международные отношения: социологические подходы.- М., 2004.- С.52-66. 29.       Системи міжнародних відносин. (навчальний посібник).– К.; ВПЦ „Київський університет”.-2007. – 142 с. 30.       Сучасні політичні теорії природи міжнародних відносин // Мадіссон В.В., Шахов В.А.Політологія міжнародних відносин: Навчальний посібник. -  К., 2004.- С. 65-81. 31.       Сфери міжнародних відносин // Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології: Навч. посібник. - К., 2006.-С.343. 32.       Уткин А.И. Дипломатия Вудро Вильсона. М., 2004. – 476 с. 33.       Цветков Г.М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917 –1945 рр. - К.: Либідь, 2004. – 286 с. 34.       Форми міжнародної взаємодії // Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. - К., 2004.- С. 343- 344. 35.       Эволюция международных отношений и государственно-центристский подход // Международные отношения: социологические подходы.- М., 2006.- С. 233-238.