Організаційно-економічний механізм реформування дистанції електропостачання

Содержание:1. Реформування організаційно-функціональної структури як важливий напрямок удосконалення діяльності підприємства 1.1 Сутність, особливості та підходи до проектування організаційної структури виробничого підприємства. 1.2. Роль підрозділів електропостачання у забезпеченні виконання завдань ДП «Укрзалізниця» 1.3 Підходи до реформування організаційно-функціональної структури підприємства. 2. Характеристика організаційно-економічного механізму функціонування Київської дистанції електропостачання. 2.1 Техніко-економічний аналіз діяльності Київської дистанції електропостачання. 2.2 Аналіз результативності функціонування КДЕ. 2.3 Оцінка можливостей реформування організаційно-функціональної структури КДЕ. 3. Шляхи реформування організаційно-функціональної структури Київської дистанції електропостачання 3.1 Розробка заходів з реформування КДЕ та етапів впровадження змін 3.2 Оцінка економічної ефективності реалізації запропонованих заходів. Висновки та пропозиції. Список використаної літератури. Додатки.

Вступление:Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливим є реорганізація надмірних форм концентрації і монополізації виробництва, удосконалення організаційних формувань і структурних співвідношень, перегляд застарілих економічних зв`язків і методів керування. У цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності. Діяльність підприємств і організацій, спрямована на споживача і кінцевий результат – прибуток. Практичне рішення проблем, пов`язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємства не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методологій і методів розробки раціональних організаційних структур управління підприємством. Особливу значимість дане питання здобуває в умовах нестабільності виробництва і його спаду. Ціна прийнятих господарських рішень різко зростає. Від того, наскільки економічно грамотно організований управлінський апарат, залежить найчастіше саме існування фірми. Різноманіття соціально-економічних процесів, їхня нестабільність, динамізм виробництва приводять до числа складних господарських ситуацій, дозвіл і передбачення яких без застосування спеціальних економіко-математичних методів і прийомів практично неможливо. Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства. Ці вимоги диктуються існуючою конкуренцією між підприємствами, і так само високими стандартами і вимогами до якості товарів. Вони змушують підприємства гнучко і вчасно реагувати на зміни, що відбуваються в ринковій і виробничій ситуаціях. Успіх підприємства багато в чому залежить від здатності апарату управління передбачати можливі ситуації, а на основі правильно прийнятих рішень ефективно планувати номенклатуру й обсяг продукції, інвестиції і прибуток. Будь яка сучасна організація має мету, що поєднує і підкоряє собі дії всіх її членів, без чого існування того чи іншого підприємства є безглуздим. Досягнення мети пов’язане з перетворенням вихідних ресурсів, за допомогою прийнятої технології, у готовий продукт, послуги, необхідні людині. Технологія є стрижнем будь-якого виробництва і джерелом появи бажаних результатів. Вона задає напрямок руху ресурсам, а вміле їхнє використання і розподіл готової продукції здійснюється під впливом управлінських рішень. Жодна господарська організація не може бути цілком незалежною від зовнішнього середовища. Із середовища надходять необхідні сировина і матеріали, технічні засоби, фінанси, трудові ресурси й інформація. В зовнішнє середовище виводяться відходи виробництва і готова продукція, якість і кількість яких може значно впливати на життєдіяльність людини і суспільства в цілому. У цих умовах фірма повинна розглядатися як деяка система, сукупність параметрів якої постійно міняється під впливом людини і зовнішнього середовища. Діяльність будь-якого підприємства залежить від зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Організаційна структура управління повинна адекватно реагувати на ці зміни і бути оптимальною з погляду вибору відповідних можливостей і ресурсів. Сутність і зміст структури керування підприємством виявляються в її функціях, а форма – в організаційних структурах. Метою дослідження є визначення напрямків удосконалення організаційної структури підприємства допоміжного господарства Укрзалізниці з урахуванням факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, необхідності подолання проблем, пов’язаних із недосконалістю існуючої організаційної структури підсобних та допоміжних господарств залізничного транспорту, зміцненням конкурентних позицій підприємства та реалізації його стратегічних завдань, у тому числі в галузі розвитку альтернативних напрямків використання наявних виробничих потужностей та ринкових можливостей підприємства. Предметом дослідження є процес формування та удосконалення організаційної структури підприємства допоміжного господарства залізничного транспорту України. Об’єктом дослідження обране Київська ділянка електропостачання Південно-Західної залізниці України. Для досягнення поставленої мети в межах дослідження буде вирішений наступний комплекс завдань: - узагальнено теоретико-методологічні аспекти побудови та удосконалення організаційної структури підприємств в умовах ринкової економіки; - надано комплексну характеристику підприємства – об’єкта дослідження; - проведено аналіз сучасного стану підприємства та оцінено результати його виробничо-господарської діяльності; - визначені специфічні риси наявних можливостей підприємства з забезпечення виконання функцій допоміжного господарства Укрзалізниці, можливостей надання додаткових послуг іншим суб’єктам господарювання України, виходячи з існуючих виробничих можливостей та ринкового оточення; - встановлені стратегічні завдання подальшого розвитку підприємства та обґрунтовано необхідність удосконалення організаційної структури підприємства з урахуванням його стратегічного положення, оперативних та перспективних завдань, які визначаються станом ринку, особливостями організації виробничих процесів, дією макроекономічних факторів тощо; - розроблено пропозиції щодо удосконалення організаційної структури підприємства з оцінкою економічного ефекту цих пропозицій та їх ролі у розв’язанні завдань його стратегічного розвитку. В ході дослідження використовувалися методи аналізу, синтезу, маркетингових досліджень, стратегічного аналізу, фінансового аналізу, планування, декомпозиції тощо. Мета та завдання дослідження обумовили його структуру, яка складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Выводы:Під структурою управління розуміється упорядкована сукупність стійко взаємозалежних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого. ОСУ визначається також як форма поділу і кооперації управлінської діяльності, у рамках якої здійснюється процес управління по відповідним функціях, спрямованим на рішення поставлених задач і досягнення намічених цілей. З цих позицій структура управління представляється у виді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між вхідними в її склад органами управління і працюючими в них людьми. Організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою. Ця конструкція має або формальний, або неформальний вираз і охоплює два аспекти: 1) вона охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками; 2) інформацію, яка передається цими каналами. Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управління можливі лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління: 1. Принцип єдності мети передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми. 2. Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватися на виявленні складу та змісту функцій управління. 3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управ­ління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції. 4. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побу­дована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. 5. Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. 6. Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою. 7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління. 8. Принцип зворотного зв’язку. Ключовими поняттями структур управління є елементи, зв'язки (відносини), рівні і повноваження. Основним завданням галузевої служби електропостачання є забезпечення утримання в належному стані всіх споруд та пристроїв електропостачання. В склад галузевої служби електропостачання входять дев’ять структурних підрозділів це : 7 дистанцій електропостачання, будівельно-монтажний поїзд №392 та Енергозбут. Київська дистанція електропостачання здійснює господарську діяльність з: - перевезень – це забезпечення руху поїздів, експлуатація пристроїв електропостачання , технічне обслуговування пристроїв контактної мережі, ліній автоблокування, автомобільного та моторейкового транспорту, будівель та споруд; - допоміжного виробництва – це здійснення ліцензійної діяльності з передачі електроенергії для потреб залізниці та стороннім споживачам; а також надання та виконання робіт по супроводженню ліцензійної діяльності : видача технічних умов для підключення споживачів до мереж залізниці; відключення та підключення споживачів. Фактична чисельність працівників за 2006 рік становить 1739 чол. Чисельність працівників, зайнятих на допоміжному виробництві за 2006 рік при плані 1289 чол. фактично становить 1233 чол., що нижче плану на 56 чол. Фонд оплати праці за 2006 рік по службі електропостачання складає 57683,7 тис.грн.., в тому числі по експлуатації – 33967,5тис.грн.., по підсобно-допоміжній діяльності –23682,1тис.грн., по ремонту основних засобів – 1861,8 тис.грн. Середньомісячна заробітна плата по службі при плані 1560,2 грн. складає 1617,4 грн., що більше ніж запланована на 57,2 грн. або на 3,7%. Загальна сума доходів галузевої служби електропостачання за 2006 року складає – 183733тис.грн., доходи за аналогічний період минулого року 144389 тис. грн., тобто зростання витрат становить 39344тис.грн або 127%. Збільшення доходів від реалізації електроенергії за 2006 рік пояснюється збільшенням обсягу реалізації електроенергії споживачам всіх категорій. За 2006 рік оптова ринкова ціна склала – 182,62грн./МВт.год, а за 2005 рік ціна склала – 148,8грн/МВт.год. (на 22,7% оптова ринкова ціна збільшилась, а у 2005 році відносно 2004 зростання ціни склало 13,3%). Витрати експлуатаційної діяльності складають 100319тис.грн. при плані 91294тис.грн, тобто перевитрати по господарству відносно плану 9025тис.грн або 110%; відносно факту минулого року – 17546тис.грн. або 121%. Рентабельність по службі на виконання робіт в порівнянні з минулим роком зросла та становить 25,2% (в 2005 – 8,1%). Зростання рентабельності пояснюється зменшенням виконання робіт по випічці хлібних та кондитерських виробів з рентабельністю 0,3% . Рівнем рентабельності по даному виду робіт регламентує облдержадміністрація та Кабінет Міністрів України, тобто за ціноутворенням ціни на хлібобулочні виробів встановлений жорсткий контроль. Перевагами існуючої організаційної структури управління лінійно-функціонального типу КДЕП є: ? підвищення обґрунтованості команд керування лінійного керівника за рахунок залучення радників; ? принцип єдиноначальності; ? сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб та уможливлює необхідний маневр ресурсами; ? надійній контроль; ? повна відповідальність керівника за прийняті рішення. Недоліками лінійно-функціональної організаційної системи управління КДЕП є: ? можливе збільшення строків розробки та прийняття управлінських рішень внаслідок звернення до радників; ? можливе утруднення процесів розробки і прийняття управлінських рішень, через процес обговорення можуть не збігатися точки зору радників на способи рішення проблем. Як показує аналіз техніко-економічних показників діяльності Укрзалізниці однією з найважливіших цілей реформування її організаційної структури має бути забезпечення реалізації комплексної програми зниження енергоміскості перевезень та допоміжного господарства. Потрібно обрати стратегію, направлену на ресурсозбереження при використанні енергії на залізниці. Перебудову організаційної структури управління КДЕ слід розпочати з реорганізації існуючої системи управління прибутковістю та витратами. Основним недоліком названої системи дослідного підприємства є слабка аналітична діяльність, відсутність окремого підрозділу, який займається питаннями дослідження ринку та витратами на надання послуг з енергозабезпечення залізничних перевезень. Створення відділу маркетингу у організаційної структурі КДЕП допоможе вирішити проблеми невизначеності конкурентного середовища та покращенню конкурентної позиції підприємства на ринку, рівня конкурентоспроможності його продукції. Крім того, маркетинговий відділ буде відігравати роль з’єднуючої ланки між підрозділами, координувати їх діяльність, спрямовану на забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Маркетингова робота підприємства в області просування продажу електроенергії на сторону повинна базуватися на постійному відслідковуванні точки беззбитковості по електроенергії та іншим видам продукції та послуг, що можуть бути запропоновані КДЕП. Створення в межах дистанцій електропостачання спеціальних структур, що здійснюють організацію і контроль за ресурсозбереженням є першим кроком у вирішенні проблеми великої енергомісткості послуг Укрзалізниці. Тому для зниження енергоміскості послуг була запропонована програма організаційно-технічних заходів, а саме: 1. Раціоналізація управління використанням електроенергії за допомогою системи інформаційних енергозберігаючих технологій; 2. Ресурсозбереження матеріалів; 3. Економія живої праці; 4. Стимулювання персоналу; 5. Раціональне використання персоналу. Розрахунки довели, що реалізація запропонованих заходів може призвести до отримання економічного ефекту у розмірі 1646,12 тис. грн. щороку. Окрім того, реформування організаційної структури КДЕП дозволить отримати в якості додаткових надходжень від продажу електроенергії не менш ніж 194130 грн. щомісяця. Реалізація запропонованих заходів сприятиме поліпшенню фінансового стану КДЕП та сприятиме підвищенню ефективності реструктуризації установи.

Литература:1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Е. Основи менеджменту - Львів: Світ , 1995. -296 с. 2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Питер Ком, 1999. – 416 с. 3. Ансофф И. Стратегическое управление. М.: Экономика. 1989. - 519с. 4. Антикризисное управление: Учебник / Под ред. Э. М. Короткова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 432 с. 5. Аппенянский А.И. Людина і бізнес. Шлях досконалості -М.: Барс, 1995.-228с. 6. Бавикін В. Новый менеджмент -М.: Экономика, 1997.-368с. 7. Базовый курс по рынку ценных бумаг. М. 1998 г. 8. Богатирьов І. О. Управління розвитком підприємства (за матеріалами малих підприємств меблевої промисловості України). - К., 2004. – 249с. 9. Борман (Вротина) Федерманн. Менеджмент: Предпринимательская деятельность в рыночной экономике. Натвигд, 1995г. - 1100с. 10. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента /пер. с англ. под. ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 175с. 11. Бреддик У. Менеджмент в организации: Навчальний посібник. - М.: Инфра-М , 1997. - 344с. 12. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації. Київ: Кондор, 2002, 654 с. 13. Виханский О. С. Стратегическое управление. - М. : Гардарики, 2003. - 292с. 14. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. Москва: Гардарики, 2001, 528 с. 15. Вудкок М. , Френсис Д. Розкритий менеджер. -М. Дело , 1991. - 320с. 16. Герасименко В. Ценовая политика фирмы. - 1995.-192с. 17. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. - Київ: "Вища школа", 1995. - 246 с. 18. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання. - Київ: КНЕУ, 2000, 360 с. 19. Герчикова И.Н. Менеджмент практикум: Учебн. пособие для вузов - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ,1998. -335с. 20. Герчикова И.Н. Менеджмент: Книга. - М.: Банки и біржи, ЮНІТІ , 1995. - 480с. 21. Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник 2-е изд. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ. 1995.- 478с. 22. Гитман Л.Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования, пер. с англ. - М.: Дело,1997. - 1008с. 23. Гончаров В.В. Руководство для высшего управленческого персонала в 2-х томах. 24. Гравін В. Дятлов В. Основи кадрового менеджменту - М 1996. - 107с. 25. Деловое планирование (Методы, организация. Современная практика): Учебное пособие/под. ред. В.М. Попова - М.: Финансы и статистика,1997.- 368с. 26. Демб А., Нойбауер Ф.–Ф. Корпоративне управління: Віч-на-віч з парадоксами / Пер. з англ. – К.: Основи, 1997. – 302 с. 27. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предприятия: Монография. - Харьков: Основа, 1995. - 160с. 28. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. – СПб: Издательство “Питер”, 1999. – 560 с. 29. Забелин П.В., Мойсеева Н.К. Основы стратегического управления: Учебн. пособие - М.: Информационно-внедренческий центр “маркетинг”, 1997. - 195с. 30. Завадський Й.С. Менеджмент: Management.- т.1, К.: Український інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - 543с. 31. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов/ С.Д. Ильенкова и др.; под. ред. С.Д. Ильенковой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1997. - 327с. 32. Ізмайлова К.В Фінансовий аналіз.:Навчальний посібник.-2001.-84 с. 33. Каганец И. Психоінформаційні технології в менеджменті. //Бізнес, 1996, №29, с.28. 34. Карнеги Эндрю. История моей жизни. М. Манускрипт. 1994 г., 224 с. 35. Кноррінг В.И. „Творчість Управління М БЕК, 1997. - 288 с. 36. Коротков С. Концепція менеджменту.: Навчальний посібник. - 1996.-304с. 37. Ладанов И. Д. Практичний менеджмент. -М. 1995. -491 с. 38. Ладанов И.Д. Психология Управління ринковими структурами:. - М.: УЦ Перспектива , 1997. - 321с. 39. Лукашевич В. Основы менеджменту в торгівлі.: Навчальний посібник. - 1996.-191с. 40. Мазур И.И. Реструктуризация предприятий и компаний. Учебное пособие для ВУЗов. – М, 2001 41. Мазур И.И., Шапиро В.Д. и др. Управление проектами. Москва: Высшая школа, 2001, 875 с. 42. Майталь Ш. Экономіка для менеджерів Книга. - пер. с англ. - М.: Інфра-М , 1993. - 306с. 43. Менеджмент организации. Учебное пособие. Румянцева З.П., Соломатин Н.А., Акбердин Р.З. и др. - М.: ИНФРА - М, 1995. -432с. 44. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту: Книга. - пер. с англ. - М.: Дело , 1994. - 702с. 45. Паркинсон С.Н. Рустамджи М.К. Искуство Управління /пер. с англ. К. Савельєва.-М.:Агенство ФАІР ,1997. -272с. 46. Портер, Майкл, Э. Конкуренция.: Пер с англ.: Уч. пос. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 495 с. 47. Практична психологія менеджменту: Як зробити кар’єру. Як будувати організацію : науково практичний посібник.-К.: Україна, 1994.-399с. 48. Радугин А. Введениея в менеджмент. - Воронеж.: Высш. шк., 1995. -195с. 49. Розенберг Д. Бізнес. Маркетинг. Терминологический словарь. - 1997. -469с. 50. Румянцева К.Р. Менеджмент в организации. - М.: УЦ Перспектива , 1997. - 321с. 51. Семь нот менеджмента. 3-е издание. М. Эксперт. 1998 г. 52. Ситник В. Ф. та ін. Системи підтримки прийняття рішень / В. Ф. Ситник, О. С. Олексюк, В. М. Гужва, С. П. Ріппа, В. М. Олейко. – К.: Техніка, 1995. – 162 с. 53. Словарь-справочник менеджера/ под. ред. М.Г. Лапусты - М.: ИНФРА - М,1996.-608с. 54. Справочник директора предприятия/под. ред. М.Г. Лапусты - М.: ИНФРА - М, 1996. - 704с. 55. Стратегическое планирование/под. ред. Уткина Э.А. -М.: Ассоциация авторов и издателей “ТЕНДЕМ”. Издательство ЭКМОС, 1998. - 440с. 56. Таємниці вмілого керівника склав И.В. Липсиу.-М.: Экономіка,1991.-320с. 57. Таранов П.С. Золота книга керівника -М.: Агенство ФАІР , 1997.-496с. 58. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. под ред Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с. 59. Тронин Ю.Н. Менеджмент и проектирование фирмы: Учебное пособие для вузов/ Ю.Н. Тронин, Ю.С. Масленченков. - М.:ЮНИТИ-ДАНА,2002. - 415с. 60. Уолш К. Ключові фінансові показники: аналіз та управління розвитком підприємства – К.: Освіта, 2001, - 176 с 61. Фатхутдинов Р. П. Система менеджменту -М.:АО Бизнес-школа , 1996.-367с. 62. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебное пособие - М.: ЗАО “Бизнес-школа” Интел- Синтез, 1997. 304с. 63. Фатхутдинов Р.П. Понятійний аппарат по менеджменту -М.: АО Бізнес-школа , 1997.-112с. 64. Хан Д. Планирование и контроль: концепция и контроллинга: пер.с нем/ под. ред. и с предисл. А.А. Турчака, Л.Р. Головача, М.Л. Лукашевича. - М.: Финансы и статистика,1997. - 800с. 65. Хеддервик К. Фінансовый та економічний аналіз діяльності підприємств -М.: Фінансы и статистика, 1996.-663с. 66. Ховард К., Коротков О. Принципы менеджменту: управління в системі цивилізованого підприємництва: Навч. посібник. - М.: Інфра-М , 1996. - 224с. 67. Хоскінг А. Курс підприємництва: Пер. з англ. - М.: Міжнародні відносини , 1993. - 352с. Шекня С.В. Управління персоналом современной организации : навч. посібник.-М.: Бізнес школа Інтел синтез , 1996.-300с