Выводы:Література "втраченого покоління" склалася в європейських та американських літературах протягом десятиліття після закінчення Першої світової війни. Датою її появи вважається 1929 рік, коли вийшли в світ романи: "Смерть героя" Олдінгтона, "Три товариша" Ремарка й "Прощавай, зброє!" Хемінгуея. Після завершення війни, воєнний досвід був пережитий і втілений у художніх творах. Вислів «втрачене покоління» виявився точним визначенням загального відчуття втрати й туги, які принесли із собою автори названих книг, що пройшли крізь випробування війною.
Літературний стиль Хемінгуея унікальний у прозі ХХ ст. Його намагалися копіювати письменники різних країн, але не досягли у цьому успіху. Хемінгуей прагнув змальовувати прості фізичні дії, залишаючи місце для почуттів у підтексті. Він вважав, що немає необхідності говорити про почуття, емоційні стани, досить лише описати дії, за яких вони виникли. Його проза - це канва зовнішнього життя людей, буття, що вміщає велич і незначність почуттів, бажань і прагнень. Роман Хемінгуея «Прощавай, зброє!» є яскравою картиною життєвої долі тих, хто потрапив у вир війни, і не може віднайти шляху до тихого, спокійного існування.
Ремарк та Олдінгтон на сторінках своїх творів розкривають проблеми, які постають перед особистістю, понівеченою військовим лихоліттям. Пошук себе у світі, самоусвідомлення та самоутвердження— ось через що доводиться проходити молодим людям, які пройшли крізь пекло війни. Цей мотив є провідним у романі Олдінгтона, людина здатна розкритися повною мірою лише в критичних життєвих ситуаціях. Його герої проходять складний шлях духовної еволюції, постаючи перед труднощами долі, долаючи перешкоди та негаразди. У цих умовах вони починають усвідомлювати істину — безглуздість війни та цінність життя. Разом з тим, представники літератури «втраченого покоління» надзвичайно майстерно розкриваючи тему війни, кохання та дружби, утверджують найвищі людські почуття.