Докази й доказування

Содержание:Вступ                                                                                                                           3 Розділ І Докази й доказування: поняття, методи та джерела                                  5 1.2. Класифікація та джерела доказів в кримінальному процесі                             9 1.3. Належність і допустимість доказів                                                                     13 Розділ ІІ Загальні засади збирання доказів в кримінальному процесі                    21 2.1. Поняття збирання доказів та його зміст                                                            21 2.2. Методи і засоби збирання доказів                                                                      28 Висновки                                                                                                                     33 Список використаних джерел        35

Вступление:Актуальність теми. Для успішного вирішення завдань кримінального судочинства суд, суддя, прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані встановити: чи був вчинений злочин, який саме, хто винний у його здійсненні, і інші обставини, які мають значення для законного й обґрунтованого вирішення справи й захисту прав і законних інтересів учасників процесу, а всі ці дії можливо зробити тільки шляхом збирання доказів, що є невід'ємною частиною досудового слідства. На підставі найрізноманітніших даних, фрагментарних, уривчастих свідчень вони відновлюють цілісну картину події, яка відбулася, тобто встановлюють обставини вчиненого злочину й осіб, які його вчинили. Зміст доказового права відбиває гносеологічну позицію законодавця, який стоїть перед проблемою встановлення істини за всяку ціну або свідомою (свідомо обраною) готовністю знизити ймовірність її досягнення, щоб зменшити ризик осуду невинного, а також звузити сферу обмеження конституційних прав громадян. Вихідним, визначальним положенням у доказовому праві національне кримінально-процесуальне право вважає положення, закріплене в конституційній нормі, яка проголосила, що людина, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека признаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. З Конституції України).            Мета роботи. На основі існуючого законодавства визначити поняття доказів та засоби й методи доказування. На основі вказаної мети в роботі були поставлені наступні завдання: -          визначити поняття доказів й доказування; -          класифікувати докази в кримінальному процесі; -          навести джерела доказування в кримінальному процесі; -          характеризувати загальні засади збирання доказів в кримінальному процесі; -          проаналізувати методи збирання  доказів в кримінальному процесі. Предмет роботи. Теоретичні питання дослідження доказів в кримінальному процесі. Об’єкт роботи. Загальна характеристика доказів в кримінальному процесі. Методологічною основою курсової роботи є діалектичний метод пізнання та системно-функціональний метод дослідження. Застосовано також формально-логiчний та порiвняльно-правовий методи.

Выводы:Підсумовуючи викладене, можна дійти таких висновків: Доказування у кримінальному процесі є особливим видом кримінально-процесуального пізнання. Поняття доказування можна визначити таким чином. Це — діяльність у порушеній кримінальній справі судді, прокурора, слідчого, дізнавача, інших уповноважених кримінально-процесуальним законом суб'єктів, основу якої складають логічно-аналітичні операції з перевірки й оцінки сформованих доказів з метою встановлення підстав для кримінальної відповідальності і застосування покарання, захисту невинних осіб від необгрунтованого засудження, шляхом використання доказів для обгрунтування і мотивування відповідних процесуальних рішень. Доказами в кримінальному процесі можуть бути тільки достовірні фактичні дані. Ці дані, джерело й спосіб одержання яких відомі, припустимі за законом, перевіряємі, підтверджені сукупністю інших даних, а в остаточному підсумку – дані, що відповідають обєктивній дійсності. Доказ являє собою єдність фактичних даних і їх процесуальних носіїв. Разом з тим, у поняття доказу, на мою думку, вкладається більше змісту чим в поняття “фактичні данні” (відомості, інформація) або”сліди злочину”. Фактичні данні, як докази повинні бути достовірними. Вірогідність передбачає відомість, перевірюваність і доброякісність як самого джерела, так і способу одержання фактичних даних, надійність процесуального носія й засобів, фіксації. Отже, якщо розглянути всі докази в справі в них взаємовязку один з одним, то можна помітити, що кожний з них є як встановлюючим, так і встановлюваним. Слідство в певному значенні служить підтвердженням причини, так само як і причина вказує на можливі наслідки, свідчачи тим самим про їх справність. Спеціально зібрані допоміжні докази, підтверджується вірогідністю одного з основних доказів розшукуваного факту, є разом з тим побічними доказами достовірності й інших основних доказів, які встановлюють той самий факт. Основні докази, так само як і причина підтверджує наслідок, підтвержують, у свою чергу, достовірність кожного з допоміжних доказів.

Литература:1.         Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року: Українська правнича фундація. – К., 1996. – 63 с. 2.         Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001. – 208 с. 3.         Барабаш Тетяна Миколаївна, Данченко Тетяна Володимирівна, Цимбал Петро Васильович. Кримінальний процес України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Державна податкова адміністрація України; Національна академія держ. податкової служби України. — Ірпінь : НА ДПС України, 2007. — 340c. 4.         Басай В.Д. Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики: Навчальний посібник для підготовки магістрів-правознавців. / Міністерство освіти і науки України. – Івано-Франківськ.: “Плай”, 2007. – 349 с. 5.         Білоусов О.І. Проблеми теорії оцінки доказів у кримінальному судочинстві. – К., 2006. – 44 с. 6.         Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація: Конспект проблемної лекції. Дніпропетровськ, 2008. – 63 с. 7.         Грошевий Ю. М., Мірошниченко Т. М., Хоматов Ю. В., Альперт С. А., Сібільова Н. В. Кримінальний процес України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Академія правових наук України / Ю.М. Грошевий (ред.), В.М. Хотенець (ред.). — Х. : Право, 2007. — 296с. 8.         Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с. 9.         Коваленко Євген Георгійович, Маляренко Василь Тимофійович. Кримінальний процес України: Підручник. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 704с. 10.       К о с т і н М.І. Доказування і сучасна модель кримінального судо-чинства // Економіка, фінанси, право. — 2003. — № 4. — С. 36—39. 11.       Кримінальний процес України. (За ред. Ю. М. Грошевого, Хотенця В. М. – Х.: “Право”, 2008. – 643с. 12.       Кучинська Оксана Петрівна, Кучинська Ольга Анатоліївна. Кримінальний процес України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. — К. : Прецедент, 2005. — 202с. 13.       Ляш А. О., Стахівський С. М. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / Ю.М. Грошевий (ред.). — К. : Ун-т "Україна", 2006. — 186с. 14.       Михеєнко М. М., Нор В. Г., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Либідь, 2007. – 429с. 15.       Молдован Валеріан Васильович, Кацавець Руслан Сергійович. Кримінальний процес України. Практикум: навч. посібник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Міжгалузевий ін-т управління. — К. : Алерта, 2006. — 297с 16.       Назаров Віктор Володимирович, Руденко Михайло Михайлович. Кримінальний процес України. Загальна частина: Навч. посіб.. — К. : Текст, 2004. — 208с. 17.       Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. — Львів, 2008. — 111 с.; 18.       Салтевський М. В. Про поняття доказів у новому кримінально-процесуальному законодавстві. Право України. – 2006. №1. – с. 52-54. 19.       Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України. – Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006 – 598с. 20.       Шибіко Василь Петрович, Молдован Валеріан Васильович. Кримінальний процес: Практикум / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 304с.