Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення.
Міжнародна фінансова криза призвела до сповільнення економік більшості великих країн. В листопаді-грудні було погіршено прогнози розвитку економіки США та країн ЄС. Відповідно до нових прогнозів економіки ряду країн входять у рецесію в кінці 2008 року. У 2009 році очікується низькі темпи зростання або навіть рецесія в ряді країн. Результатом сповільнення економіки є збільшення безробіття, зростання дефіциту бюджетів цих країн.
В умовах економічної кризи актуальним є питання про місце машинобудування в промисловості світу загалом. Глобальна економічна криза не обійшла стороною машинобудівні підприємства. Багато з них так і не зуміли переорієнтуватися в нових економічних реаліях.
Машинобудування - найважливіша комплексна галузь обробної промисловості, включає до себе верстатобудування, приладобудування, енергетичне, металургійне, хімічне і сільськогосподарське машинобудування.
До машинобудування прийнято відносити також електротехнічну промисловість, радіоелектроніку і обчислювальну техніку, і транспортне машинобудування всіх видів.
У розвинутих країнах питома вага машинобудування становить 30 -50% промислової продукції; у країнах, що розвиваються, - 18 - 20%. Машинобудівні підприємства розподіляються на заводи повного циклу і складальні. До складальних належать підприємства, що отримують від суміжників до 50% комплектуючих виробів. Світове машинобудування поділяється на загальне, транспортне, електротехніку, включаючи електроніку. Основні типи розміщення підприємств:
У світовому машинобудуванні сформувалося п’ять регіонів:
Північноамериканський регіон виробляє понад 30% продукції, має найширшу номенклатуру виробів та спеціалізується на випуску науко- й капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 продукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобудування й 70% великих ЕОМ. Регіон виступає експортером продукції високої складності, виробів важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна.
Західноєвропейський регіон виробляє 25-30% продукції світового машинобудування. Це переважно машини середньої складності, але чимала частка припадає й на вироби особливої складності. Завозиться високоскладна техніка з США, а менш складна, але працемістка, – з Японії та країн, що розвиваються.
Східно- та Південно-Східно-Азіатський регіон з центром у Японії виробляє 20% світової продукції машинобудування. У Японії машинобудування досягло високого ступеня структурного й науково-технічного розвитку тільки-но на початку 80-х років. Чільним напрямом розвитку машинобудування Японії є вивезення малокваліфікованих і середніх за рівнем виробництв до країн з дешевшою працею. Експортер виробів високої складності, побутової техніки, регіон завозить продукцію найвищої складності з США та Західної Європи.
Країни СНД та Східної Європи виділяються розвитком верстатобудування (Чехія, Україна, Росія), автомобілебудування (Угорщина, Україна, Білорусь, Росія), авіа- та ракетобудування (Україна, Росія), морського суднобудування (Україна, Росія, Польща), військового машинобудування (Україна, Росія). В них досить дешева робоча сила, в деяких галузях (авіа-, ракето-, суднобудування та військова техніка) їх продукція не поступається світовим аналогам, але, з другого боку, виробництво застаріло, потребує модернізації і залучення значних інвестицій.
В країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) формується п’ятий регіон на базі виробництва ЕОМ (електронно-обчислювальних машин), літаків, автомобілів, суднобудування – в Бразилії; авіа- та автомобілебудування – в Аргентині.
Світова фінансовоа криза дуже негативно відобразилася на світовій промисловості, особливо зачепивши металургію та машинобудування.
Машинобудування Німеччини й США поступилося своїми лідируючими позиціями в сфері виробництва устаткування Китаю.
За даними союзу німецьких машинобудівників (VDMA), торік Китай став провідною машинобудівною державою, залишивши позаду Німеччину й США. Частка китайських компаній на світовому ринку досягла 17,2%, а німецьких - тільки 14,7%. Третє місце зайняв лідер минулих років - США з 14,6%. Далі йдуть Японія (11,8%) і зі значним відставанням Італія (6,8%).
Незважаючи на кризу, німецьким машинобудівникам вдалося збільшити обороти на 8%, до 233 млрд. євро. Але їхні конкуренти з Китаю виросли на 30%, до 271 млрд. євро. А у США рецесія знизила обороти машинобудівників до 231 млрд. євро.
Глобально на 2009 р. очікується падіння обсягів споживання металу приблизно на 10%, якщо не враховувати споживання Китаєм, то орієнтовно на 20%. Для України це буде означати падіння виробництва в цій галузі, за різними сценаріями, від 12 до 18%. Машинобудування також в основному орієнтована на експорт галузь. Враховуючи той факт, що світові компанії зараз суттєво скорочують свої затрати на капітальний розвиток, зовнішніх замовлень у наших виробників буде критично мало. Окрім того, свою роль зіграють проблеми металургів, які теж формують основу замовлень для машинобудівних підприємств.
Порівняно з металургією, яка завжди реагує на погіршення світової кон’юнктури першою, експорт продукції українського машинобудування упродовж IV кварталу 2008 року зазнав порівняно невеликих втрат. Експорт механічного обладнання скоротився на 3,6%, транспортних засобів - на 9,9%.
Проте для машинобудівного експорту важкі часи тільки починаються. Найбільший споживач, Росія, на кілька місяців відстає від України за входженням у широкомасштабну кризу. Тотальне урізання інвестиційних витрат там тільки розпочалося.
Наслідки світової фінансової кризи для підприємств машинобудування проявляються у зростанні боргів та нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничо-господарської діяльності, нестачі грошових ресурсів та зростанні простроченої кредиторської заборгованості, спаді обсягів продаж тощо. Сьогодні підприємства машинобудування обирають різні варіанти реакції на світову фінансову кризу: у більшості випадків захисну стратегію, яка характеризується згортанням діяльності, у меншості – наступальну. Нажаль, світова фінансова криза призводить до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств в досліджуваній галузі, що пояснюється, по-перше, об’єктивною макроекономічною нестабільністю, а по-друге, рядом суб’єктивних чинників, серед яких на перше місце виходить нездатність керівництва здійснювати ефективне антикризове управління підприємством, своєчасно виявляти проблеми та вживати необхідних заходів.
Слід підкреслити актуальність застосування таких методів подолання наслідків світової фінансової кризи на підприємствах машинобудування: зменшення витрат; збільшення надходження коштів; проведення реструктуризації кредиторської заборгованості; проведення реорганізації або реструктуризації підприємства, вдосконалення його організаційної структури та корпоративного управління, формування портфелю технологій виробництва відповідно до умов кризового стану ринку, корегування збутової політики і менеджменту персоналу.