Відносини Україна – НАТО. Аналіз переваг недоліків. Історія розвитку відносин

Содержание:ВСТУП                                                                                                                        3 1. Історія розвитку відносин України з НАТО                                                         4 2. Принципи розвитку відносин між Україною та НАТО                                      8 3. Сфери консультацій та співробітництва між Україною та НАТО                      9 4. Україна – НАТО: сучасні проблеми і перспективи                                              11 ВИСНОВКИ                                                                                                                14 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                            15  

Вступление:Протягом 40 років холодної війни НАТО успішно забезпечувало свободу держав – членів Альянсу і запобігало війні в Європі. НАТО відіграло незамінну роль у мирному вирішенні проблеми конфронтації між Заходом та Сходом шляхом поєднання завдань оборони і розвитку діалогу. Після закінчення холодної війни євроатлантичний стратегічний простір дуже змінився, що знайшло своє відображення у Стратегічній концепції Альянсу 1991 року. Проте з того часу відбулися подальші суттєві зміни в галузі політики і безпеки. Загрози холодної війни поступилися місцем новим перспективам, які вселяють великі надії, але водночас потребують напруження всіх зусиль, новим можливостям і ризикам. Відбувається процес формування нової Європи на вищому рівні інтеграції, йде розбудова нової євроатлантичної структури безпеки, в якій НАТО відіграє провідну роль. Альянс покликаний відіграти важливу роль в утвердженні та збереженні позитивних досягнень недавнього минулого, а також у вирішенні існуючих та майбутніх завдань у сфері безпеки. Відтак він має дуже насичений порядок денний. Він має обстоювати інтереси безпеки в умовах, які змінюються і які не завжди можна передбачити. Він має забезпечувати колективну оборону і посилювати трансатлантичний зв’язок, а також подбати про збалансованість сил, що дасть можливість європейським союзникам взяти на себе більшу відповідальність. Він має розвивати свої відносини з країнами-партнерами і готуватися до приєднання нових членів. Насамперед він має зберігати політичну волю і військові засоби, необхідні для виконання всього спектра місій.

Выводы:Отже, з вищесказаного можна зробити наступні висновки: - Відносини України з НАТО почали розвиватися невдовзі по отриманні країною незалежності у 1991 році. - Україна та НАТО базуватимуть свої відносини на принципах та зобов'язаннях, згідно з міжнародним правом та міжнародними механізмами, включаючи Статут ООН, Хельсінкський Заключний акт та документи ОБСЄ. - Підтверджуючи спільну мету у застосуванні широкого спектру питань для консультацій та співробітництва, Україна та НАТО зобов'язуються розвивати та зміцнювати свої консультації та співробітництво у різних сферах. - Союзники по НАТО продовжуватимуть підтримувати суверенітет та незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне процвітання та її статус без'ядерної держави, а також принцип непорушності кордонів. - Співробітництво України з НАТО в галузі озброєнь базується на засадах програми “Партнерства заради миру”, Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО та положеннях документу “Основні напрями співробітництва Україна-НАТО в галузі озброєнь”. - Україна розцінює Програму “Партнерство заради миру” як важливий елемент структури європейської стабільності і безпеки, що спрямована на подальший розвиток і практичне поглиблення стосунків НАТО з країнами-членами Ради євроатлантичного партнерства, а також членами ОБСЄ, у галузі оборони, військово-цивільного співробітництва та миротворчих операцій. - План дій Україна – НАТО було розроблено відповідно до рішення Комісії Україна-НАТО з метою поглиблення і розширення відносин Україна-НАТО; він відображає Стратегію відносин України з Організацією Північноатлантичного договору. Він базується на Хартії про особливе партнерство, підписаній у Мадриді 9 липня 1997 р., яка залишається основою відносин Україна-НАТО.

Литература:1.         Біла К.О. Особливе партнерство Україна-НАТО як проблема національної та європейської безпеки. – К.: Либідь, 2005. – 126 с. 2.         Власенко В.І. Українська преса як фактор впливу на міжнародну діяльність держави (проблеми становлення і розвитку відносин України та НАТО у 90-х роках). – К.: Логос, 2006. – 23 с. 3.         Економічні аспекти розширення НАТО. – К.: К.І.С., 2005. – 81 с. 4.         Калашніков А.В. НАТО і Організація Варшавського Договору: витоки і наслідки протиборства. – К.: Либідь, 2006. – 18 с. 5.         Ковальський В.П. Стратегія і сучасна воєнна політика США та інших країн НАТО в Європі. – К.: Логос, 2005. – 28с. 6.         Миротворча діяльність України: кооперація з НАТО та іншими структурами європейської безпеки. – К.: Стилос, 2006. – 313 с. 7.         НАТО: Організація Північноатлантичного договору: Партнерство і співробітництво. – К.: Основи, 2006. – 429 с. 8.         НАТО. – К.: Молодь, 2005. – 543 с. 9.         Полторацький О.С. Роль НАТО у формуванні сучасної системи міжнародної безпеки. – К.: Основи, 2004. – 18 с. 10.       Томашевич О.О. Програми партнерства НАТО наприкінці XX – початку XXI ст. – К.: Либідь, 2006. – 20 с. 11.       Україна – НАТО: стратегічне партнерство. – Л.: Надстир’я, – 2006. – 311 с. 12.       Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства. – К.: Стилос, 2004. – 407 с. 13.       Офіційний сайт „Україна-НАТО” www.ukraine-nato.gov.ua/.