Місце ринку праці в економічній системі

Содержание:Вступ                                                                                                                                 3 1. Поняття ринку праці і його елементи                                                                         4 2. Функції ринку праці                                                                                                      10 3. Структура та типи ринків праці                                                                                  11 Висновок                                                                                                                           13 Список використаної літератури                                                                                    15  

Вступление:Ринкова система являє собою сукупність взаємозв’язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх. Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, грошей (кредитів)) і ринок праці. Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.  

Выводы:Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства й людини. Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці. У процесі праці формується система соціально-тру­дових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів. Праця — основа життєдіяльності і розвитку людського суспільства. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і суспільних відносин. Кожній державі притаманні свої особливості формування ринку праці зумовлені ресурсними, географічними, економічними, політичними та іншими причинами. В Україні тривалий час існувала монополія державної власності, жорстка регламентація розмірів заробітної плати, наявність інституту прописки, що призвело до деформації ринку праці. Сьогодні формування ринку праці в Україні здійснюється в умовах кризового стану економіки, неефективної її структури, надзвичайно розвиненої важкої промисловості й слабкої сфери народного споживання, залежності економіки від кооперованих зв’язків з державами СНД, насамперед від поставок енергоносіїв з Росії. Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки: -                    перевищення пропозиції робочої сили над попитом; -                    низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості; -                    зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення; -                    низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття; -                    наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості; -                    зростання молодіжного безробіття; -                    регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі; -                    низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів; -                    відсутність або недостатня опрацьованість правових норм та організаційно-економічних механізмів, що регулюють трудові відносини, тощо; -                    еміграція висококваліфікованої робочої сили.  

Литература:1.                 Баланда А.Л. Неформальна зайнятість як новітній фактор розвитку національного ринку праці України.- К.: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 2001.– 112с. 2.                 Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: Знання-Прес, 2000. 3.                 Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2007. - 559 с. 4.                 Кельдер Т.Л. Економіка праці. – Запоріжжя:ЗДУ, – 2001.– 351с. 5.                 Мельник В.І. Економіка праці: навчально-методичний посібник. К.:КІБіТ, 2002 р., – 341 с.